Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - 14.2. Грошовий обіг на українських теренах під час другої світової війни

У серпні 1941 р. українські землі знову було розділено, тепер уже гітлерівською Німеччиною. Галичина відійшла до Польського генерал-губернаторства; на решті території Радянської України було створено рейхскомісаріат "Україна" зі столицею в Рівному; Буковина і частина Південно-Східної України стали складовою Румунського генерал-губернаторства, яке управлялося королівським урядом Румунії.

Регулювання грошового обігу тепер провадив новий окупаційний уряд. Німецька влада ще до початку другої світової війни розробила проект мережі військових кредитних закладів, яка мала імперські кредитні каси та спеціальні емісійні банки. Обидві структури могли здійснювати емісію грошей. Імперські кредитні каси випускали білети (свідоцтва) - військові державні знаки єдиного зразка для всіх окупованих країн, обов'язкові до приймання поряд із національними грошовими знаками, які залишалися в обігу. Спеціальні емісійні банки мали право випуску власних грошових знаків, виражених у національних грошових одиницях.

Територію Галичини обслуговував створений 1940 р. емісійний банк у Кракові, який провів дві емісії злотих із різними датами:

1 квітня 1940 р.- 1,2, 5,10, 20, 50, 100 і 500 злотих;

1 серпня 1941 р,- 1, 2,5, 50 і 100 злотих.

З випуском цих злотих було заборонено обіг усіх інших банкнот Банку Польського та марок імперських кредитних кас. Аж до звільнення Польщі від німецьких військ злоті краківського емісійного банку залишалися законними засобами платежу.

На Галичині для фінансування боротьби українського народу за незалежність використовувалися грошові квитанції - бофони, правила випуску яких розглядаються в наступній темі.

На території рейхскомісаріату "Україна" спершу в обіг вводилися військові марки - білети імперських кредитних кас номінальною вартістю 1,5, 10 і 50 рейхспфенігів, а також 1 і 2 рейхсмарки. При цьому радянський рубль зберігав законну платіжну силу і приймався з розрахунку Юруб. за 1 марку, що в п'ять разів перевищувало довоєнний курс.

Рейхсмарки використовувалися для видачі заробітної платні військовикам, закупівлі продуктів і промислових товарів на місцевих ринках. У такий спосіб вони розповсюджувалися серед населення. Відділення Державного банку СРСР були перетворені в господарські банки, які скуповували радянську валюту, намагаючись підняти курс білетів імперських кас.

Навесні 1942 р. в Рівному створили центральний емісійний банк, який мав філії у великих містах України. З 1 червня 1942 р. він випускав власні грошові білети. Відомі такі номінали: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 карбованців із датою випуску 10 березня 1942 р. Вони були виготовлені на якісному папері з водяними знаками. Позначення номіналів і попередження "Фальшування грошевих знаків карається тяжкою тюрмою" були зроблені німецькою та українською мовами. Зберігалися певні національні мотиви, що виражалось у зображеннях на купюрах дівчинки, селянки, гірника, шкіпера та хіміка. Вартість цих грошей відповідала номінальній вартості радянських.

До 25 липня 1942 р. населення мусило обміняти радянські рублі в купюрах по 5 руб. та більше на карбованці емісійного банку. Крім того, в обігу залишалися радянські казначейські білети номіналом 1 і 3 руб., окупаційні рейхсмарки, радянські розмінні монети, а також німецькі монети номіналом 1, 5 і 10 пфенігів.

Хоча не збереглося точних відомостей про обсяги карбованцевої емісії, дослідники схиляються до думки, що до 1 січня 1944 р. центральний емісійний банк рейхскомісаріату "Україна" випустив 1195 млн марок.

У каталозі українських грошей, виданому В. Швецем, подано також гроші, випущені, як на них написано, "на основі положення про емісійний банк" у Києві 1941 р. Номінали цих білетів були І, З і 5 руб., 1, 3, 5 і 10 червінців. Написи на купюрах в основному було зроблено російською мовою, лише на звороті написано номінали десятьма мовами, зокрема й українською. В обіг ці гроші ніколи не надійшли, але стали свідченням того, що німецький уряд спершу збирався організовувати емісійний банк у Києві.

Замість німецьких військових рейхсмарок, які ще називалися "платіжними засобами забезпечення для німецьких збройних сил", на територіях окупованих земель від початку 1945 р. було введено нові армійські грошові знаки - "розрахункові знаки німецьких збройних сил". їх випустило головне управління імперських кредитних кас для військовослужбовців, котрі виїздили за кордон. На них повинні були обмінюватися німецькі рейхсмарки та інші окупаційні гроші, отримані військовим персоналом. На територіях завойованих держав солдати вермахту мали отримувати на ці розрахункові знаки за встановленим курсом окупаційні чи місцеві гроші. Ці армійські знаки випускались у чотирьох номіналах: 1,5, 10 і 50 рейхсмарок. На лицевім боці містився напис: "Для німецького вермахту, випуск у Берліні, 15 вересня 1944 р.". На зворотнім боці було розписано порядок їх використання, зокрема вказано, що поза межами Німеччини вони можуть використовуватися для закупівлі та платежів тільки військовим персоналом німецької армії, а в інших країнах їх обіг заборонявся.

На тих територіях СРСР, які не потрапили під німецьку окупацію або поступово від неї звільнялися, в обігу далі перебували рублі. З огляду на обмеженість доходів радянський уряд був змушений фінансувати свої видатки через емісію нових грошей. Крім того, було введено карткову систему, а ціни на ринках перевищували довоєнні в 10-15 разів.