Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 6.3. Протидія контрабанді та захист внутрішнього ринку

Метою аналізу стану правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності на науковому рівні є необхідність конкретизації проблем регулювання зовнішньоекономічних правових відносин, визначення технологічних аспектів переведення через іноземні фірми коштів на особисті рахунки економічних злочинців. У частині конкретизації проблем регулювання зовнішньоекономічних відносин доцільно розглядати цю проблему через визначення системи загальноконцептуальних чинників криміногенного характеру, що негативно впливають на регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно розглядати через призму повноти розрахунків іноземних партнерів за відправлені їм вантажі. Безумовним порушенням на каналі зовнішньоекономічної діяльності є ненадходження валютних коштів з-за кордону. Поєднання у даному випадку інтересів економічних партнерів та держави через оптимальні правові механізми є одним із основних завдань правового регулювання. Коли ці інтереси не збалансовані, взаємовідносини регулюються суперечливими нормативними актами, то кошти, які отримує учасник бартерної угоди, переходять у сферу економічної злочинності.

Із семидесяти нормативних актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність господарюючих суб'єктів України, майже 70% стосується питань вдосконалення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків у процесі здійснення експортно-імпортних операцій. Метою решти 30% нормативних актів цієї сфери є повернення валютних фондів в Україну, стабілізація курсу національної валюти, підвищення ефективності зовнішньоекономічних стосунків. Поряд із цим неінкорпорованість нормативного масиву згаданих нормативних актів ускладнює їх виконання та проведення своєчасних розрахунків, створює можливість відтоку валютних коштів за кордон. Крім того, значна частина нормативних документів у сфері зовнішньоекономічного регулювання не містить технологічних елементів такого регулювання питань, оскільки вони є дорученнями Кабінету Міністрів та Національного банку України, окремих комітетів і відомств по контролю за поверненням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютних коштів з-за кордону. Одним із таких документів є постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 р. "Про затвердження змін до Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземних валют за межі України за оплату банківських металів та проведення окремих валютних операцій", яка не педебачає чіткої системи контролю за поверненням валютних коштів в Україну.

Розглядаючи питання діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, необхідно визначити схему контролю за надходженням валютної виручки з-за кордону, яка полягає у необхідності направлення митними органам до банку, яким здійснюється касово-розрахункове обслуговування суб'єкта, реєстрів на експортні та імпортні вантажі, які перетнули митний кордон. Згаданими банками заносяться відомості митної декларації про експортно-імпортні операції до спеціального журналу, після чого здійснюється контроль за своєчасністю і повнотою розрахунків. У випадку неотримання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютних коштів з-за кордону відповідним банком подається інформація до комісій, які повинні створюватись при місцевих органах державної адміністрації, якими розглядаються і визначаються причини валютного неповернення коштів та визначаються заходи цивільно-правового чи кримінального характеру щодо правопорушників зовнішньоекономічних операцій.

Значні збитки наносяться Україні окремими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності шляхом використовування каналу експорту-імпорту для внесення в економіку нашої держави інвестицій за рахунок коштів, які вони накопичили за кордоном. Аналіз матеріалів діяльності іноземних резидентів по внесенню в окремі підприємства регіону інвестицій дозволяє виділити такий можливий механізм правопорушень з їх боку:

створення за кордоном керівниками підприємницьких структур України фірм;

накопичення на рахунках власних закордонних фірм коштів, отриманих внаслідок здійснення в порушення чинного законодавства України експортно-імпортних операцій;

реєстрація в Україні керівниками тих же підприємницьких суб'єктів іноземних економічних структур, статутний фонд яких формується за рахунок перерахованих із закордону коштів, накопичених при проведенні підприємницькими суб'єктами незбалансованих бартерних товарообмінних операцій;

внесення в підприємства регіону накопичених за кордоном українськими резидентами коштів у вигляді інвестицій.

При цьому створені керівниками господарюючих суб'єктів України іноземні підприємства "відмивають" в Україні кошти шляхом:

внесення частини накопичених на закордонних рахунках коштів у вигляді інвестицій в окремі підприємства хімічної промисловості регіону, що виготовляють вироби із пластичних мас;

монополізації цих підприємницьких суб'єктів з метою реалізації частини їх продукції за кордон в порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Для реалізації своїх протиправних намірів керівники господарюючих суб'єктів України проводять наступні організаційно-господарські заходи:

вивчають кон'юнктуру ринку в Україні, визначаючи рівень собівартості сировини і матеріалів, що використовується в якості складових готової продукції, та можливість її заниження;

виявляють спрямування іноземних фірм до окремих підприємств, якими виготовляється ліквідна за кордоном продукція, що дозволяє усунути після придбання контрольного пакету акцій такого партнера на закордонному споживчому ринку;

формують шляхом придбання підприємств певної галузі монопольне утворення, продукцію яких продають своїм же фірмам за кордон, а ті, в свою чергу, реалізовують їх іноземним споживачам.

Аналізом матеріалів зовнішньоекономічної діяльності таких господарюючих суб'єктів відслідковується тенденція використання ц керівництвом для створення незбалансованого бартеру через офшорні зони зарубіжних компаній. Знайшовши в Україні будь-яку ліквідну продукцію, що може використовуватись як сировинна для виготовлення іноземними фірмами товару, та сплативши до бюджету незначну суму податків з прибутку, товариство реалізовує її власній компанії за кордон. Після чого зарубіжна компанія продає отриману з України продукцію іншим закордонним споживачам за цінами світового ринку. Зважаючи на те, що компанії, зареєстровані в офшорних зонах, сплачують відповідній державі мінімальні фіксовані податки.

За підрахунками фахівців, монополізація іноземним підприємством виробництва певних видів продукції, наприклад товарів із пластичних мас, призведе до перекачування підприємствами на закордонні рахунки значних коштів (до 10 млн. гри кожне із таких підприємств щорічно).

Щодо механізму контролю за розрахунками при наданні господарюючими суб'єктами послуг чи виконанні певних робіт, то вони не передбачались жодним законодавчим документом, які приймалися в Україні за останні 7 років.

Безумовно, розглядаючи питання інфраструктури контролю за повнотою розрахунків по проведених експортно-імпортних операціях, необхідно вести мову не про створення додаткових контролюючих органів у державі, а про прийняття на законодавчому рівні механізму використання вже існуючих у державі таких органів. Основним їх заходом при розгляді діяльності недобросовісного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є припинення дії ліцензії на експорт товарів, які підлягають ліцензуванню, а також визнання зарубіжного партнера небажаним торгівельним партнером для економічних структур України.

Важливу роль в зовнішньоекономічній діяльності господарюючих суб'єктів України відіграють експортні операції, обсяг яких щорічно зростає на 6—9%. При їх проведенні вирішальне значення мають розмір та ціни на товари й послуги, які реалізовуються іноземним споживачам. У багатьох випадках ціни на них занижені у порівнянні з індикативними цінами на 12—18%. Українські контрагенти вчиняють це з двох причин:

зменшення обсягів оподаткування;

переведення безготівкових валютних коштів в готівкові.

Для попередження зловживань, які вчиняються під прикриттям проведення зовнішньоекономічних операцій, необхідно з врахуванням всіх технологічних процедур механізму контролю розробити проект закону, де необхідно:

врахувати суспільну небезпеку діянь, якими завдаються збитки державі;

визначати роль всіх державних структур, які у поєднанні з іншими можуть виконувати функції накопичення необхідних для вивчення цього аспекту питань;

створити базу даних із встановлення контрольних термінів надання необхідної для аналізу інформації;

встановлювати терміни надання даних для правоохоронних органів по перевірці причин та мотивів ненадходження з-за кордону виручки чи товарів;

- створити при облдержадміністраціях робочі органи для координації роботи по вирішенню поставлених питань.

Що ж до проблеми переведення коштів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на власні валютні рахунки за кордоном чи переведення у готівку, яка контрабандним шляхом ввозиться в Україну то доцільно розглянути питання застосування в практиці спроб реабілітації таких коштів через амністійний акт, який, безумовно, буде суперечити Директиві Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу від 4 грудня 2001 р. "Щодо запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей" [15]. В той же час, аналізуючи позицію по цьому питанню ряду службових осіб Кабінету Міністрів України, проект положення про амністію надбаних незаконним шляхом коштів буде прийнятим і стосуватиметься лише повернення коштів, виявлених правоохоронними органами. Що ж до інших економічних злочинців, то їх незаконно надбані кошти знаходитимуться в обігу, у зв'язку з наявним у них бажанням ухилятися від сплати податків до державного і місцевих бюджетів. Виходячи з цього, найбільш ефективним засобом залучення здобутих економічними злочинцями коштів в легальну економіку є зниження сукупних податкових платежів до 30% (на сьогодні вони становлять майже 75%).

Для вирішення проблеми недопущення відтоку валютних коштів з України і контролю за їх поверненням необхідно підготувати новий законодавчий документ, у якому використати комплексний підхід до визначення безпосередніх об'єктів контролю, врахувавши їх функції і особливості, що залишилось поза увагою авторів при підготовці Декрету Кабінету Міністрів від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що унеможливило впливати на чинники криміногенного характеру, які сприяють вивезенню валюти за кордон. Це дозволяє безкарно окремим підприємцям скоювати такі злочини, як ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 Кримінального кодексу України), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191), ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів (ст. 212), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), одержання хабара (ст. 368), службове підроблення (ст. 366). Вони визначають проблеми, яких необхідно торкатися при розробці механізму контролю за вивезенням валютних коштів за кордон, що дозволить внести необхідні зміни до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та підготувати і прийняти Закон "Про валютне регулювання".

Ефективна протидія контрабанді та захисту внутрішнього ринку, попередження зловживань службових осіб працівників митних органів можлива при умові вжиття ряду додаткових організаційно-практичних заходів.

Зокрема, для покращання митного та прикордонного контролю доцільно:

- включити території прикордонно-контрольованих районів, що розташовані поза пунктами пропуску, але в зоні діяльності митниці) до зони митного контролю з метою підвищення ефективності виявлення вантажів, ввезених на територію України з порушеннями митного законодавства;

поновити практику митного оформлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі І фізичних осіб, на внутрішніх митницях за місцем їх реєстрації, що дозволить правоохоронним органам оперативніше здійснювати процесуальне документування фактів контрабанди;

внести зміни до наказу Державної митної служби України віл 22.11.2001р. №763 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2001 р. №1020/6211), який затвердив порядок декларування валютних цінностей, що перемішуються через митний кордон України [10]. Зокрема, запровадити практику заповнення громадянами декларацій у 2-х примірниках, один з яких залишався б на зберігання на термін не менше 3-х років у відповідному митному органі;

запровадити практику проведення митного оформлення з обов'язковим наданням оригіналу експортної вантажної митної декларації (ВМД) (як було передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №1598 від 5.10.1998 року) країни відправлення вантажу, що сприятиме недопущенню фактів проведення митного оформлення на підставі товаросупровідних документів, які містять неправдиві відомості про вартість, кількість, найменування товару та інші реквізити.

Для покращання взаємодії правоохоронних органів по протидії контрабанді необхідно:

облаштувати всі пункти пропуску через Державний кордон України відповідною інформаційною системою Держприкордонслужби України;

запровадити міжвідомчу базу даних правоохоронних органів про осіб, причетних до створення та діяльності фіктивних підприємств;

на підставі інформації правоохоронних органів та органів, що здійснюють контроль за провадженням господарської діяльності, запровадити міжвідомчий моніторинг діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції.

Ефективно вирішити це питання можна лише за умови налагодження правоохоронними органами механізму взаємодії з питань документування злочинної діяльності міжнародних економічних кримінальних формувань на стадіях проведення оперативно-розшукових та процесуальних заходів. Для цього необхідно сформувати з числа практичних працівників міжнародну організацію по боротьбі з економічними злочинами /МОБЕЗ/, до функцій якої віднести:

приведення правових форм кожної із країн — учасників організації до єдиної, виходячи із потреб боротьби зі зловживаннями в сфері міжнародних фінансово-господарських операцій;

створення банку даних для своєчасного отримання інформації по тих чи інших суб'єктах зовнішньоекономічної діяльності чи напрямках діяльності;

координацію роботи оперативно-слідчих груп для попереднього документування і розслідування конкретних економічних злочинів міжнародного характеру.

Таким чином, враховуючи зростання кількості злочинів на зовнішньоекономічному каналі, створення такого координаційного органу вважаємо вкрай необхідним, оскільки він вирішуватиме практичні питання по взаємодії правоохоронних органів зацікавлених держав світу.

Крім цього виникає проблема організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів господарської діяльності при підписанні відповідних міжнародних угод, що суттєво сприяє вчиненню різних зловживань і економічній криміналізації суспільних відносин.

Безумовно, запропоновані заходи потребують випробування на практиці та детального доповнення елементами і засобами контролю, які створили б цілісну систему з урахуванням конкретних технологій. Відсутність технологічних прогалин у механізмі контролю дозволить аналітичним центрам контролюючих органів постійно аналізувати отримані комплексні дані, виявляти правопорушників та вирішувати питання про застосування до них цивільно-правових чи кримінальних заходів.

Впровадження такої системи дозволить застосувати механізм контролю за своєчасністю повернення валютних коштів з-за кордону і ефективно вирішувати досліджувані проблеми. Запропонованими організаційними та фіскальними методами боротьби з незаконним вивезенням за кордон валюти необхідна детальна розробка макроекономічних заходів щодо стимулювання повернення валютної виручки в Україну шляхом її інвестування в економіку держави. Це матиме позитивну перспективу у тому випадку, якщо при підготовці нормативних актів будуть враховані всі вищевказані недоліки та шляхи їх подолання.