Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 7.3. Механізми проведення непрямих перевірок у системі оподаткування

Механізм проведення непрямих перевірок повинен передбачати:

визначення обсягів фінансових операцій платника податків;

перевірку всіх без виключення операцій для визначення витрат і джерел надходження коштів;

- прийняття рішення за результатами проведених перевірок. Рівень надмірних витрат фізичних чи юридичних осіб може свідчити про:

заниження платником податків розмірів власних прибутків;

залучення коштів третіх осіб, які отримані ними незаконно;

- використання коштів юридичних осіб в особистих цілях їх керівниками.

Практика свідчить, що основними ознаками для застосування працівниками податкової служби непрямих методів щодо суб'єктів оподаткування може бути:

відсутність документів для підтвердження проведених операцій купівлі-продажу того чи іншого майна;

низький рівень організації і ведення суб'єктом підприємницької діяльності бухгалтерського обліку;

задекларовані фізичною особою прибутки не відповідають її фактичному життєвому рівню;

наявність в господарюючого суб'єкта постійних невиправданих збитків;

проходження через підприємство суб'єкта значних сум готівки, частина якої може не оприбутковуватись відповідними фізичними особами.

Для проведення перевірок з використанням непрямого методу доцільно працівникам податкових органів визначати перелік питань, які необхідно вияснити в ході проведення перевірок, відпрацьовувати перелік заходів по збиранню відповідної інформації, в тому числі шляхом опитування громадян, обстеження виробничих, торговельних та складських приміщень, проведення зустрічних перевірок, контрольних закупок та інших подібних заходів. Крім того інспекторам, які проводять документальну перевірку, потрібно своєчасно проводити аналіз результатів попередніх перевірок платників податків та порівнювати їх із отриманими результатами, зробивши при цьому відповідні висновки про навмисне ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Практика стверджує, що найбільш ефективними є заходи по виявленню прихованого податку у фізичних осіб. Для цього податковому інспектору чи працівнику правоохоронного органу необхідно вивчити методику збирання інформації про витрати платників податків і документування фактів витрат, після чого здійснити аналіз фінансових результатів по встановленню причин не задекларованих доходів.

Збирання інформації про фінансові витрати платників податків передбачає здійснення таких заходів:

отримання даних про підприємницьку діяльність платника;

вивчення платоспроможності платника та проведення ним платіжних розрахунків у системі товарообігу;

здійснення узагальнень та виявлення конкретних ділянок, які необхідно додатково вивчити під час перевірок;

прийняття висновків про ухилення від оподаткування та нанесення збитків державному бюджету;

передача задокументованих матеріалів до правоохоронних органів для проведення подальших процесуальних дій в рамках Кримінального кодексу України.

Дані щодо платника податків повинні отримуватись через:

рай держадміністрації, регіональні підрозділи Фонду державного майна України та Державні інспекції — про внесення до статутних фондів створених господарюючих суб'єктів певних сум коштів, а також вилучення майна підприємств чи їх структурних підрозділів;

бюро технічної інвентаризації — шляхом перевірки фактів придбання об'єктів нерухомості із зазначенням їх балансової та оцінної вартості;

- Державтоінспекції — перевіркою реєстрації транспортних засобів;

митницю — про вид, кількість, вартість автотранспортних засобів та інших матеріальних цінностей, завезених з-за кордону або вивезених з України;

відділення Фонду цінних паперів — щодо придбання акцій господарюючих суб'єктів;

туристичні фірми — про придбання путівок для відпочинку за кордоном;

органи внутрішніх справ — заяви про викрадення чи втрату приватного майна;

інші органи, в яких може знаходитись інформація про фінансово-господарську діяльність платника податку.

В процесі перевірки можуть виникнути й інші об'єкти вивчення, які доцільно застосовувати у практичній діяльності. Отримані відомості про фактичні витрати платників податків порівнюються з даними про їх доходи, зазначені в декларації або із отриманою протягом року заробітною платою. У випадку виявлення фактів перевищення витрат над задекларованими прибутками чи сумою отриманої зарплати здійснюється перевірка платника, якою встановлюються джерела надходження додаткових коштів. Пояснення платників податків повинні документуватись у письмовому вигляді. Крім того, працівникам податкової інспекції чи правоохоронного органу доцільно отримувати всі підтверджуючі прибуткові чи витратні документи, які в подальшому використовуватимуться як доказові в суді.

Встановлення прихованих від оподаткування доходів непрямим методом у юридичної чи фізичної особи може використовуватись як факт легалізації тіньових коштів.

На завершення необхідно заробити висновок, що цивілізоване застосування в Україні непрямих методів перевірок платників податків у комплексі із використанням положень Податкового кодексу стане важливим стимулом до переходу значної частини тіньового сектору економіки в легальний. Згаданий вище комплекс правових та організаційних заходів дозволить у короткий термін змінити правосвідомість підприємців України щодо переведення власного бізнесу в легальну економіку та своєчасно, в повному обсязі сплачувати до державного бюджету податки і обов'язкові платежі.

Згадана схема застосування непрямого методу для визначення незаконно отриманих громадянами нашої держави доходів була запропонована в березні 2005 р. особисто тодішньому прем'єр-міністру Ю. В. Тимошенко, яка запропонувала застосувати ряд ефективних методів протидії незаконному отриманню доходів олігархами в Україні. В той же час вона відмовилась застосувати таку методику в Україні. Тобто із цього можна зробити висновок, що керівники нашої держави лише шляхом прийняття окремих нормативно-правових документів намагаються боротися з економічною злочинністю, фактично сприяючи олігархом у подальшому грабуванні населення нашої держави і подальшому накопиченню капіталу. Такими голослівними діями вони намагаються забезпечити собі владу для вирішення певних питань (особистих чи державних — вирішувати читачу самому).

Не варто думати, що автор робить висновки лише на основі відмови йому у застосуванні фіскальними органами запропонованої методики. Проблема полягає в тому, що при всій повазі до керівників нашої держави, для покращання життя свого народу, який їх обирає на ці посади, вони практично не роблять нічого, і більшість громадян держави з кожним роком біднішає і біднішає. Мабуть, український народ нічого кращого не заслужив у своїх обранців, які свідомо штовхають його у прірву знищення як нації.