Історія грошей і банківництва - Скоморович І.Г. - 17.4. Цілі, завдання і способи зміцнення грошово-банківської системи в Україні

Протягом останніх років в Україні було досягнуто певних елементів стабілізації банківської системи зі збереженням її ринкової орієнтації, здатної відігравати важливу роль у посиленні стабілізаційних процесів і здійсненні структурних перетворень в економіці в цілому. Цьому сприяли економічне зростання та фінансова стабілізація.

Протягом останніх п'яти років спостерігається стійка позитивна динаміка основних показників банківської діяльності. За 2000-2002 рр. капітал банківської системи зріс у 2,3 раза - з 4,5 млрд грн. до 10,1 млрд грн. Кошти суб'єктів господарювання в банках за цей період зросли у 2,5 раза та досягли 20 млрд грн. Кошти населення в банківській системі збільшилися в 4,4 раза - з 4,3 млрд грн. до 19,1 млрд грн. Кредити суб'єктам господарської діяльності за зазначений період зросли в 3,4 раза, зокрема довгострокові - в 4,5 раза.

Але банківська система України ще не позбулася істотних вад.

Більшість проблем, які негативно позначаються на розвиткові банківської системи, лежать, власне, поза площиною банківської системи. З-поміж них слід, насамперед, вирізнити:

o повільні темпи ринкової трансформації та реструктуризації реального сектора економіки;

o прояви адміністративного впливу з боку органів державної влади на діяльність окремих банків, відмови від виконання ними своїх зобов'язань перед банками, примушування банків до виконання невластивих і фінансово невиправданих для них операцій;

o слабкий та недостатньо прозорий фінансовий стан значної частини суб'єктів господарювання, низька платіжна дисципліна;

o надмірний податковий тиск та існування численних податкових пільг;

o слабкий розвиток інфраструктури ринку землі й нерухомості, законодавчі обмеження операцій на цьому ринку;

o слабкість законодавчого захисту прав кредиторів, зокрема серйозні хиби правозастосування.

Розвиток банківської системи України стримується й через проблеми, притаманні банківській системі, як-от:

o недостатній рівень капіталізації банківської системи;

o відсутність у більшості банків ефективних механізмів та інструментів управління ризиками, планування і стратегії розвитку;

o низька рентабельність активів банків через загальну низьку якість активів, високу питому вагу неприбуткових активів у загальних активах банків і невиправдано високу вартість ведення бізнесу;

o низький рівень банківського менеджменту і корпоративного управління;

o недостатня ефективність банківського нагляду, зокрема в частині нагляду на основі оцінки ризиків банківської діяльності.

Розвиток банківської системи та виконання нею поставлених мети, цілей і пріоритетних завдань можливі за таких умов:

o забезпечення сталого розвитку економіки держави;

o усунення диспропорцій у структурі й темпах розвитку економіки України та її банківської системи;

o проведення ефективної макроекономічної політики, яка передбачає:

- збалансовану бюджетну політику, що базується на своєчасній підготовці й затвердженні реальних бюджетів усіх рівнів, на чіткому їх виконанні;

- помірковану фіскальну політику, спрямовану на зниження податкового тиску і впорядкування практики податкових пільг;

- адекватну загальноекономічній ситуації грошово-кредитну політику, спрямовану на забезпечення стабільності гривні;

o узгодженості дій органів державної влади щодо банківської системи;

o комплексності й системності розвитку законодавства з метою усунення колізій та прогалин і вдосконалення практики правозастосування;

o розвитку фінансових ринків;

o безперебійного й ефективного функціонування платіжної системи, здійснення заходів щодо запровадження Національної системи масових електронних платежів.

Головною монетарною передумовою досягнення цілей подальшого розвитку банківської системи є стабільність гривні. З огляду на це, грошово-кредитна політика в Україні проводитиметься насамперед з урахуванням необхідності підтримання стабільності національної валюти й підвищення стійкості грошово-кредитної системи до можливих внутрішніх і зовнішніх факторів дестабілізуючого впливу (див. Рис. 17.4.1).

Основними цілями подальшого розвитку банківської системи України є:

o зміцнення банківської системи України, підвищення її стійкості до криз;

o зміцнення довіри до банківської системи з боку вкладників та інвесторів;

o активізація діяльності банків з залучення коштів та їх трансформація в кредити для реального сектора економіки;

o поглиблення інтеграції банківської системи України до світового фінансового простору.

Для досягнення визначених цілей необхідно виконати такі пріоритетні завдання:

o підвищити рівень капіталізації банків;

o підвищити якість корпоративного управління в банках;

o удосконалити систему управління ризиками та внутрішнього контролю;

o удосконалити практику регулювання та нагляду за банківською діяльністю;

o забезпечити прозорість функціонування банківської системи;

o законодавчо забезпечити захист прав кредиторів, вкладників і позичальників;

o розширити спектр, збільшити обсяг продуктів і послуг на банківському й фінансовому ринках;

o запобігати і протидіяти легалізації коштів, отриманих злочинним способом і фінансуванням тероризму;

o продовжити роботу з адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій.

Стабільність банківської системи значною мірою залежить від рівня та якості управління ризиками, що притаманні банківській діяльності, найголовнішим з яких є кредитний ризик, зокрема ризик операцій з інсайдерами. Наразі чутливість банків до інших ризиків - ліквідності, зміни процентної ставки, валютного курсу - є досить низькою, що навіть за недосконалої практики їх управління не становить суттєвої загрози для надійності банківської системи.

З іншого боку, питання надійності банківської системи та довіри до неї тісно пов'язані з прозорістю її діяльності. Банки України в законодавчому порядку зобов'язані оприлюднювати річну консолідовану фінансову звітність з висновками зовнішнього аудитора. Але розкриття інформації щодо ризиків банківської діяльності в офіційній звітності банків, хоч і відповідає в цілому вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності, є недостатнім для повної оцінки стабільності й життєздатності установи, а також ефективності її ризик-менеджменту.

Окрім проблеми з розкриттям інформації, банківська система у своєму розвитку стикається і з іншими, не менш важливими, проблемами, які стають на заваді зміцненню її надійності. Найголовнішими з них є недостатня капіталізація, низька якість активів і вади з їх класифікацією за ступенем ризику неповернення, необгрунтовано високий рівень банківських витрат, недосконала структура ресурсної бази із переважанням дорогих залучених коштів.

Задля посилення надійності банківської системи та забезпечення прозорості її функціонування необхідно:

o підвищити якість корпоративного управління та внутрішнього аудиту в банках через:

- посилення вимог до кваліфікації та ділової репутації членів спостережної ради банку;

- підвищення відповідальності власників банку за його діяльність;

- розширення функцій спостережної ради щодо визначення стратегії розвитку та діяльності банку, його організаційної структури, комплексної системи управління ризиками, лімітів ризиків, затвердження внутрішніх положень банку тощо;

- підвищення статусу й ролі служб внутрішнього аудиту і ризик-менеджменту:

- вдосконалення процедури розгляду ділової репутації, освіти і стажу роботи керівників банку та його структурних підрозділів у разі призначення на посаду і в процесі здійснення своїх функцій;

o посилити роль і якість зовнішнього аудиту на основі впровадження Міжнародних стандартів аудиту й підвищити рівень вимог до аудиторських фірм;

o вживати заходів щодо недопущення конфлікту корпоративних інтересів;

o впровадити в банках ефективні системи управління ризиками, як-от:

- процедури виявлення, моніторингу й контролю ризиків банківської діяльності, зокрема операційних, процентних і ринкових ризиків;

- моделі кількісної оцінки ризиків;

- планування на випадок непередбачених ситуацій;

- проведення роботи, спрямованої на підготування кваліфікованих спеціалістів із питань ризик-менеджменту;

o забезпечити прозорість діяльності банків за допомоги:

- посилення вимог до змісту й форми оприлюднення банками річної та проміжної фінансової звітності, зокрема до переопублікування звітності, в якій виявлено суттєві хиби. Банки мають оприлюднювати глибоку й деталізовану інформацію про фінансовий стан, власників банку, структуру управління, основні вкладення та обсяги сформованих резервів, джерела доходів, ризики, які бере на себе банк, і якість систем їх управління;

- посилення відповідальності керівництва банків за достовірність і своєчасність звітності, а також достовірність реклами;

- продовження роботи щодо впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності, зосібна тих, що стосуються визнання фінансових інструментів, і Міжнародних стандартів аудиту;

- запровадження вимог Базельського комітету з банківського нагляду щодо розкриття кількісної та якісної інформації про стан і результати діяльності банків;

- проведення роз'яснювальної роботи щодо підходів до інтерпретації фінансової звітності;

- розширення мережі рейтинтових агентств як незалежних експертів з оцінки ризиків;

o підвищити рівень капіталізації банків через:

- забезпечення сприятливих умов для припливу капіталу до банківської системи;

- покращання якості активів, пожвавлення роботи щодо повернення проблемної заборгованості;

- нарощування дохідності банків, зокрема й за рахунок розширення спектра безризикових комісійних операцій;

- оптимізації структури витрат банків, зосібна виваженого підходу до операційних та адміністративних витрат;

- посилення вимог щодо рівня достатності капіталу банків;

o підвищити відповідальність за неправомірне розголошення банківської таємниці;

o врегулювати на законодавчому рівні захист прав кредиторів через:

- створення та ведення реєстру прав на нерухоме майно з прив'язкою до земельної ділянки;

- встановлення пріоритетності першого кредитора щодо реалізації його прав на заставлене майно способом реєстрації обтяжень майна, зокрема податкової застави;

- створення бюро кредитних історій з метою накопичення та обміну інформацією про кредитоспроможність позичальників банків;

- спрощення формальних процедур оформлення застави та реалізації заставленого майна;

- визначення різноманітних умов і способів реалізації заставленого майна;

- реалізації заставленого майна у разі визнання позичальника банкрутом поза чергою вимог кредиторів;

- обмеження використання боржником на свою користь мораторію на виконання законних вимог кредиторів;

o врегулювати на законодавчому рівні захист прав вкладників, зосібна:

- вдосконалити процедури ліквідації банків;

- вдосконалити системи гарантування вкладів фізичних осіб;

o забезпечувати своєчасне виведення з ринку тих банків, чия діяльність загрожує інтересам вкладників чи кредиторів;

o підвищувати професійний рівень підготовки керівного складу і чільних власників банків.

За період становлення банківської системи України було розроблено і впроваджено банківські продукти й послуги для юридичних осіб і населення, що притаманні ринковій економіці.

Переважна частина цих продуктів як за обсягами, так і за асортиментом належать до операцій кредитування. Станом на кінець 2002 р. питома вага процентних доходів банків од кредитування фізичних і юридичних осіб становила понад 60% від загальної суми доходів банківської діяльності.

І все ж таки спектр та обсяги кредитних послуг залишаються досить обмеженими: в основному це - пряме короткострокове кредитування, тоді як сучасні умови господарювання вимагають нових форм і методів кредитної підтримки.

Протягом останніх років спостерігається тенденція до розширення спектра та обсягів операцій щодо формування ресурсної бази банків. Це проявляється через появу нових, гнучкіших у задоволенні потреб клієнтури, депозитних продуктів.

Останнім часом банки також звертають увагу на розширення переліку операцій, які приносять комісійні доходи.

Незважаючи на високі обсяги кредитування, потреби економіки в кредитній підтримці лишаються здебільшого незадоволеними. Значною мірою така ситуація продиктована високим рівнем процентних ставок.

Проблема високої вартості кредитів обумовлена такими чинниками:

o процентні ставки змушені перекривати ризик неповернення

кредитів, зокрема іншими позичальниками;

o високим кредитним ризиком, що пов'язаний із незадовільним фінансовим станом значної кількості позичальників;

o неефективною структурою витрат банків, коли процентні доходи виступають не тільки компенсатором процентних витрат, а й чи не єдиним джерелом покриття адміністративних витрат;

o недосконалою практикою управління кредитним ризиком, зокрема відсутністю інструментів пом'якшення такого ризику;

o недостатньою конкуренцією на ринку банківських послуг і високою вартістю залучених коштів.

Незадоволення потреб економіки проявляється у вузькості асортименту кредитних послуг для різних груп клієнтів.

Зараз банкам треба послідовно виходити на принципово новий напрямок розширення асортименту послуг, поліпшення їх якості, що передбачає впровадження новітніх банківських технологій.

Для розширення спектра та обсягів кредитних продуктів і послуг банків, активізації кредитування банками реального сектора економіки та населення необхідно:

o розширювати форми кредитування підприємств малого та середнього бізнесу за допомоги:

- створення умов для співіснування великих, малих і середніх банків, які забезпечували б потреби суб'єктів малого й середнього бізнесу у кредитних ресурсах;

- посилення ролі небанківських фінансових установ у підтримці малого й середнього бізнесу;

o розширити сферу застосування іпотеки через:

- удосконалення законодавчої та нормативної бази для реалізації механізму цього виду кредитування та ефективного функціонування первинного і вторинного ринків іпотечного фінансування;

- створення і впровадження універсального механізму забезпечення залучення довгострокових небюджетних фінансових ресурсів на ринок іпотечних кредитів (ринок заставних, емісійних іпотечних цінних паперів);

- створення інфраструктури, що забезпечує ефективну взаємодію всіх учасників ринку іпотечних кредитів;

- забезпечення на законодавчому рівні реальної можливості звернення кредитором стягнення й реалізації закладеного майна, створення умов для скорочення процедур розгляду справ, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет застави;

- забезпечення надійної системи реєстрації землі, створення державного земельного кадастру і реєстру нерухомого майна;

o активніше використовувати консорціумне кредитування, для чого доопрацювати нормативно-правову базу, що його регулює;

o розширити спектр і територіальне охоплення кредитними послугами населення, зокрема:

- кредитування молоді на придбання житла і фінансування навчання;

- споживче кредитування;

o активніше використовувати лізингові схеми кредитування, насамперед для підтримки підприємств сільського господарства і сфери послуг;

o створити систему розкриття інформації про виконання позичальниками зобов'язань перед банками, для чого передбачити:

- створення системи незалежних рейтингових агентств;

- створення кредитних бюро.

З метою збереження тенденцій щодо збільшення обсягів і спектра пасивних операцій банків слід:

o повніше використовувати світовий досвід щодо застосування накопичувальних інвестиційних схем, зосібна:

- пенсійних рахунків;

- рахунків на оплату навчання;

- рахунків на придбання житла;

- інших схем;

o підвищити роль банків у здійсненні довірчих операцій, зокрема в управлінні пайовими фондами.

Задля зменшення залежності дохідності банків од ризикованих операцій слід активно розвивати й використовувати комісійні операції, як-то:

o поширення позитивного досвіду зарплатних і пенсійних проектів на основі Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і міжнародних платіжних карток;

o розширення переліку розрахунково-касових операцій, зокрема для населення, в торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування;

o нарощування обсягів інших комісійних послуг банку, зокрема фінансово-консультативних, інкасації та переведення цінностей, андеррайтингу цінних паперів тощо.

Розширення спектра та обсягів банківських продуктів і послуг неможливе без відповідного технологічного розвитку банківських операцій, розроблення і впровадження високотехнологічних фінансових інструментів на основі використання мережі Інтернет, а також створення супермаркетів фінансових інтернет-послуг. Для динамічного розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг банкам необхідно створити системи інтернет-банкінгу та інтегрувати їх у діючі платіжні системи, а також сприяти запровадженню інших систем дистанційного обслуговування клієнтів (телебанкінг, мобільний банкінг тощо). Це передбачає створення відповідних систем захисту інформації під час надання послуг на банківських і фінансових ринках для запобігання можливості виконання шахрайських дій з банківськими електронними документами.