Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 12.2. Комплексне обґрунтування концепції протидії економічній злочинності

Зважаючи на вжиті в останні 10 років організаційно-правові заходи по протидії економічній злочинності, досягти політичних зрушень у її припиненні не вдалось. Не усунуті соціальні, економічні й політичні передумови, що сприяють проявам економічної злочинності. Причиною цього є гальмування в проведенні економічних реформ, а також низька ефективність діяльності правоохоронних органів.

Змінити ситуацію, забезпечивши результативну діяльність відповідних державних структур по протидії економічній злочинності, можливо при використанні комплексного і наукового обґрунтування єдиної концепції дій. При її підготовці необхідно передбачити системний підхід до вирішення проблеми, пріоритетні напрями та комплекс дійових заходів, спрямованих на ліквідацію причин і умов, що породжують це соціально-економічне явище.

Необхідність розроблення такої концепції обумовлена:

- політичним, соціальним і економічним оновленням суспільства, що зумовлює проведення правової реформи (підвищення статусу правоохоронних органів, проведення судової реформи, зміни законодавства);

— зростанням економічної злочинності до рівня загрози національній безпеці, що ставить перед суб'єктами боротьби з нею нові завдання, потребує визначення стратегічних напрямів їх діяльності, а також нових підходів до протидії їй, які б відповідали сьогоденню та враховували тенденції її розвитку.

Головним завданням, яке ставив автор при проведенні цього дослідження, є визначення на основі наукового аналізу та прогнозування розвитку економічної злочинності, було визначення напрямів вжиття запобіжних заходів та встановлення контролю над процесами виникнення і функціонування економічної злочинності, подолання тенденцій її зростання, усунення передумов, що породжують це явище у суспільстві, а також вироблення шляхів нейтралізації при комплексному задіянні всіх державних і правоохоронних органів.

Правову основу Концепції боротьби з економічною злочинністю становить Конституція України, законодавчі акти та підзаконні нормативно-правові документи у сфері боротьби з корупцією, організованою злочинністю, в тому числі у сфері економіки, які в комплексі забезпечують єдність підходів до проведення державної політики по формуванню відповідної законодавчої бази у сфері боротьби з економічною ЗЛОЧИННІСТЮ.

Загальні засади Концепції боротьби з економічною злочинністю полягають у:

створенні соціально-економічних умов, що сприяють успішній боротьбі з нею;

формуванні законодавчих основ для боротьби з економічною злочинністю, які б чітко визначали невідворотність покарання злочинців;

виявленні механізмів вчинення економічних злочинів;

локалізації, нейтралізації і ліквідації економічних злочинів;

притягненні до встановленої законом кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності.

У теперішніх соціально-економічних умовах рівень функціонування економічної злочинності залежить від ефективності роботи правоохоронних органів.

З метою щодо запобігання, профілактики та руйнування бази економічної злочинності необхідно, по-перше, розробити методичні рекомендації щодо технології розробки законів та інших нормативних актів. Це дасть можливість:

— забезпечити якість, об'єктивність, обґрунтованість, узгодженість, виявлення позитивних і негативних наслідків прийняття таких актів, виключити волюнтаризм та суб'єктивізм. Ці рекомендації повинні визначати практичний механізм створення законодавчої бази в державі;

- впровадити в практику залучення представників політичних та громадських організацій до складу комісій з підготовки законопроектів;

- вивчити умови та причини латентної економічної злочинності й розробити заходи боротьби з нею;

- здійснити науково-кримінологічну експертизу всіх раніше виданих нормативно-правових актів; у разі виявлення їх недосконалості, що сприяє та породжує вчинення злочинів,

- розробити та прийняти Закон України "Про систему державного контролю".

Другий етап заходів по боротьбі з економічною злочинністю повинен передбачати:

формування наукових установ, які будуть постійно займатись прогнозуванням розвитку криміногенної обстановки в сфері економіки у масштабах держави, моделювання нових видів правопорушень, оцінку їх суспільної небезпеки й вироблення відповідних пропозицій щодо їх попередження та внесення змін до чинного законодавства;

постійне розроблення нових організаційно-тактичних заходів правоохоронних органів, складу та змісту необхідної інформації для розкриття і розслідування можливих нових видів злочинів;

підготовку ефективних методик їх попередження, виявлення і розкриття;

здійснення відповідної підготовки слідчих і працівників оперативних та інформаційно-аналітичних служб.

Такі заходи можуть частково зменшити обсяги діяльності економічної злочинності. В той же час, оскільки на сьогодні Україна живе не за законами, а за поняттями окремих криміногенних осіб, у своїй більшості представників органів влади та управління, які й формують основні елементи економічних злочинів, то варто зробити висновок, що складні антисоціальні явища значною мірою породжені соціально-економічними умовами.

Тому із цим явищем потрібно боротись радикальними методами із яких найбільш ефективними є:

розробка макромоделі економіки перехідного періоду, якою передбачається застосування системи гнучких податкових пільг, а також стимулювання капіталовкладень в розвиток виробництва, інноваційної діяльності та зниження енергомісткості;

стабілізація правового поля, яким надати можливість прийняття законів, що забезпечують тривалу та ефективну їх дію;

підвищення рівня матеріальної відповідальності за порушення податкового, фінансового, митного та зовнішньоекономічного законодавства;

встановлення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів в економічній сфері держави.

Недоліки в організації та проведенні правоохоронними органами України заходів по протидії економічним злочинам викликаються внутрішніми чинниками, які поєднуються з проблемами нормативно-правового характеру. Так, у законодавчому порядку не вирішена проблема відповідальності конкретних осіб за проведення через офшорні зони експортно-імпортних операцій зі стратегічною сировиною та енергоресурсами. У зв'язку з тим, що банки не подають інформації про дійсних розпорядників грошових коштів офшорних компаній, стає неможливим документування фактів контрабанди та приховування валютної виручки, хоча фактично власниками підприємств-резидентів України та офшорних компаній є одні і ті ж особи.

Для виведення економіки України із тіні крім заходів спеціального характеру необхідно внести зміни до діючих чи розробити нові нормативно-правові акти. Після прийняття Закону "Про місцеве самоврядування" та затвердження нової структури класифікації доходів і видатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюджетного закону України. Також доцільно розробити і прийняти Закон "Про бюджетний устрій", який би сприяв стабілізації державної фінансової системи та введенню жорсткої бюджетної дисципліни.

Враховуючи неповернення в Україну значних коштів з-за кордону, виникає нагальна потреба в підготовці та винесенні на розгляд Верховної Ради проекту Закону "Про державний борг України", в якому потрібно визначити адміністративну відповідальність за прийняття економічно не виправданих рішень у сфері управління державним боргом (встановити персоніфікований штраф до 1000 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати).

Отже, необхідною умовою економічної стабільності України є дотримання балансу інтересів держави і населення. Ігнорування з боку владних структур таких вимог, а також намагання лише силовими методами ліквідувати тіньову економіку як соціально-економічне явище в Україні не усуне економічні проблеми та загострить політичну ситуацію, що, в свою чергу, може призвести до соціального вибуху в суспільстві.

Найбільш сприйнятливим варіантом початкового етапу боротьби з економічною злочинністю, за виключенням працівників органів державної влади та управління, є відмова від документування їх попередніх правопорушень чи зловживань. На наступних етапах доцільно сформувати систему державного контролю за всіма стадіями руху товарів та продукції, починаючи з виробничого процесу. При цьому дані щодо їх виробництва повинні вноситися в комп'ютерні системи органів податкової адміністрації, а їх реалізація здійснюватись лише при наявності касового апарату, а не касової книги. Такий вид контролю щонайліпше збільшить суму надходжень до державного бюджету, а в наступному вирішить усі інші економічні проблеми України.