Економічна теорія - Мочерний С.В. - Грошові системи та основні види грошей в процесі їх еволюції

Суть та структура грошових систем.

Грошові системи виникають із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Грошова система — форма організації грошового обігу в процесі взаємодії її основних елементів, цілісність якій надає закріплення у національному законодавстві та державне регулювання такого обігу.

Сформувалася грошова система в XVI—XVII ст., хоч окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. З появою капіталістичного способу виробництва (який супроводжується перетворенням натурального господарства на грошове, набуттям товарним виробництвом всезагального характеру тощо) виникла об'єктивна необхідність в уніфікації форм грошового обігу і централізації емісії грошей. Це було потрібно для подолання свавілля феодалів у визначенні цінності монет, ліквідації децентралізації у монетній справі та ін.

Розвиток грошової системи поділяють на два етапи:

1) загальний еквівалент безпосередньо перебуває в обігу і виконує функції грошей;

2) роль золота як загального еквівалента знижується, а згодом воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

Грошову систему утворюють:

а) грошова одиниця країни (американський долар, англійський фунт стерлінгів та ін. — у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць);

б) масштаб цін;

в) види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску і обігу (випуск, вилучення та ін.);

г) регламентація безготівкового обігу;

ґ) порядок обміну національної валюти на іноземну і регульований державою валютний курс;

д) державне регулювання грошового обігу.

Існують грошові системи двох типів: металевого грошового обігу, при якому такий грошовий товар виконує всі функції грошей, та паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

Системи металевого обігу бувають біметалевими і монометалевими. За біметалевої грошової системи за двома металами (золотом і сріблом) законодавчо закріплена роль загального еквівалента, а за монометалевої грошової системи — за одним металом (золотом або сріблом). У другій половині XIX ст. утвердилася система золотого мономонеталізму. На початку XIX ст. цінове співвідношення між золотом і сріблом становило 1:16, а наприкінці століття — 1:33. Виокремлюють чотири різновиди золотого мономонеталізму:

1) золотомонетний стандарт, для якого були властиві обіг золотих монет, виконання золотом всіх функцій грошей, вільна чеканка золотих монет з фіксованим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.;

2) золотозлитковий стандарт, при якому банкноти розмінювалися на золото лише при поданні суми, встановленої законом (в Англії 1700 ф. ст. за злиток золота вагою 12 кг, у Франції — 215 тис. франків);

3) золотодевізний стандарт — коли банкноти обмінювалися на іноземну валюту (девізи), яка, у свою чергу, обмінювалася на золото. Ця форма була впроваджена у 30-ти країнах. За другого і третього різновиду золотого мономонеталізму монетарне золото зосереджується в руках держави, а золото не виконує функцій засобів обігу і платежу. Під час кризи 1929—1933 рр. ці три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані і лише у 6 країнах зберігалися до 1936 р.;

4) золотодоларовий стандарт, при якому розмін банкнот на золото здійснювався у всіх країнах, а обмін доларів на золото — лише для урядів та центральних банків країн-членів МВФ. У 1971 р. його було припинено.

Сучасна грошова система ґрунтується на поєднанні кредитних і паперових грошей.