Економічна теорія - Мочерний С.В. - Сутність та структура господарського механізму.

Сучасні українські та російські економісти категорію "господарський механізм" трактують неоднозначно. Так, у "Сучасному економічному словнику" стверджується, що це "сукупність організаційних структур і конкретних форм і методів управління, а також правових норм, за допомогою яких реалізуються діючі в конкретних умовах економічні закони, процес відтворення"1. В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна господарський механізм визначається як "сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, завдяки яким здійснюється ув'язування і узгодження суспільних, групових і приватних інтересів, забезпечуються функціонування й розвиток економіки"2. Л. Абалкін характеризує цей механізм "...як спосіб організації суспільного виробництва із властивими йому формами і методами, економічними стимулами і правовими нормами"3. У "Великому економічному словнику" господарський механізм розглядається як "сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління і правових норм, за допомогою яких суспільство використовує економічні закони з урахуванням історичної специфіки, що складається"4. Це визначення майже тотожне першому з наведених.

Недоліком усіх цих дефініцій є відсутність комплексної характеристики з визначенням найважливіших функцій. Крім того, більшість визначень не містить економічної дефініції, оскільки в них названо лише правові норми. Одні автори виокремлюють сукупність економічних структур, інші — сукупність організаційних. Ці недоліки необхідно усунути, а раціональні аспекти визначень синтезувати.

Господарський механізм — система управління народним господарством за допомогою сукупності основних форм, методів і важелів управління народним господарством шляхом використання економічних законів, розв'язання суперечностей економічної системи, реалізації відносин власності, а також розвитку людини та узгодження найважливіших типів Інтересів.

Оскільки до складу народного господарства (або економічної системи) належать підсистеми та елементи, то господарський механізм поелементно можна розглядати як комплекс форм, методів і важелів управління продуктивними силами, техніко-економічними відносинами (а отже, технологічним способом виробництва), суспільним способом виробництва (у взаємодії продуктивних сил і відносин економічної власності) тощо. Його важливою функцією є узгодження цих елементів між собою у процесі розвитку і взаємодії. У такий спосіб формується система управління — свідомо організований, цілеспрямований і активний вплив різних суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, економічної системи, їх окремих підсистем та елементів.

Політекономічний аспект категорії "господарський механізм" передбачає насамперед виокремлення об'єктно-суб'єктних відносин. їх об'єктом в загальному вигляді є народне господарство країни, або національна економічна система, яка зачіпає інтереси основних класів і соціальних верств, суб'єктів господарювання. Оскільки управління здійснюється передусім державою, а вона використовує для цього не лише економічні засоби та важелі, а й правові та адміністративні, то господарський механізм виражає не лише певну систему економічних відносин між різними суб'єктами щодо управління народним господарством, а також надбудовних, насамперед правові відносини.

Із системи економічних відносин необхідно виокремити підсистему відносин, пов'язаних із економічною власністю, у тому числі з управлінням власністю.

Господарський механізм (у політекономічному контексті) — сукупність виробничих відносин між державою, з одного боку, та суб'єктами господарювання — з іншого, а також між суб'єктами ринкової економіки з приводу використання різних форм і методів управління народним господарством та саморегулювання насамперед економічної власності.

У цій категорії виокремлюють кількісний (як сукупність засобів виробництва, предметів споживання, цінних паперів та ін.) і якісний (як відносини між людьми з приводу привласнення таких об'єктів у різних сферах суспільного відтворення) аспекти, тому господарський механізм охоплює процес управління об'єктами власності (засобами виробництва, цінними паперами, грошовою масою та ін.) і відносинами між людьми (класами, соціальними верствами тощо) з приводу привласнення цих об'єктів. Таке визначення господарського механізму відображає його сутність на вищій стадії капіталізму, ядром якого є державне регулювання. Оскільки другим найважливішим елементом є ринкове саморегулювання економіки, яке переважало на нижчій стадії капіталізму, а між ним і державою відбувається складна взаємодія, то категорія "господарський механізм" за сучасних умов виражає складнішу сукупність елементів та відносин. Ще однією складовою цього механізму є наднаціональне регулювання, яке найповніше втілюється в межах ЄС.

Сутність господарського механізму повніше розкривають його функції. У межах однієї суспільно-економічної формації діють закони, властиві як всьому суспільному способу виробництва (тобто виробничим відносинам у їх взаємодії з продуктивними силами), так і чотирьом окремим підсистемам. Кожний економічний закон має власні форми вияву. Система економічних законів виражається в системі економічних категорій (товар, споживча вартість, ціна, собівартість, прибуток тощо). До господарського механізму належать усі форми економічних законів. Тому зі співвідношення господарського механізму та економічних законів логічно випливає, що господарський механізм є механізмом використання економічних законів. Перша умова такого використання — пізнання економічних законів та умов, за яких вони діють. Так, змістом закону вартості є, насамперед, обмін еквівалентів. Такий механізм в Україні слід встановити передусім щодо обміну товарів промисловості та сільського господарства. Це зумовлено тим, що лише на період 1991—1998 pp. внаслідок диспаритету цін із сільського господарства було вилучено понад 95 млрд грн. Оскільки існують також закони розвитку продуктивних сил, техніко-економічних і виробничих відносин (або економічних законів власності), то господарський механізм може бути локальнішим — як механізм використання законів кожної з цих підсистем. Отже, функція використання економічних законів (загальносистемних, підсистемних) є найважливішою функцією господарського механізму.

З погляду суспільного способу виробництва друга за значенням — функція розв'язання соціально-економічних суперечностей. Вона зумовлена попередньою, бо кожний економічний закон містить у собі суперечність. Оскільки явище чи процес багатші за закон, ця функція спрямована на розв'язання ширшого кола суперечностей, ніж наявні у межах законів. До таких суперечностей за вимогами принципу примату виробництва, належать суперечності системи продуктивних сил (наприклад, між рівнем техніки і рівнем освіти та кваліфікації робочої сили), між системою продуктивних сил і її речовою формою (наприклад, між рівнем розвитку техніки, досягнутим ступенем концентрації виробництва і його суспільною формою), а також суперечності в межах самої суспільної форми (наприклад, між прибутком і заробітною платою, між монополістичною і державною власністю тощо). Найважливіше значення для реалізації функції має використання суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, а також основної суперечності суспільного способу виробництва.

Третя функція господарського механізму — функція реалізації відносин економічної власності. У її межах вирішальною є роль господарського механізму в економічній реалізації власності на засоби виробництва. Відносини власності повинні сприяти розвитку всієї системи продуктивних сил, особливо — людини, безпосереднього працівника. У межах економічної системи повинен існувати плюралізм типів і форм власності, конкуренції і співпраці різних конкретних форм власності. Конкретними формами реалізації відносин економічної власності є безпосереднє привласнення необхідного і додаткового прибутку в різних формах. За плюралізму форм власності суб'єкти форм власності (трудові колективи, підприємці, держава тощо) мають змогу привласнювати частку створеного прибутку, використовувати його для розширення виробництва, створення кращих умов праці тощо.

Четверта важлива функція господарського механізму — функція всебічного розвитку людини, її потреб (матеріальних і духовних), інтересів, стимулів. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то роль господарського механізму полягає в розвитку біологічного і соціального аспектів її сутності. Необхідно домогтися гармонійних відносин людини і природи, призупинити екологічну кризу, створити еколого-економічну систему, в якій органічно поєднуватимуться економічні умови життєдіяльності людини (умови її праці, освіти, набуття кваліфікації тощо) зі збереженням довкілля. У другому аспекті завданням господарського механізму є забезпечення умов для того, щоб людина стала активним суб'єктом відносин економічної власності, а також соціальних, політичних, правових, культурних відносин, могла реалізувати свою соціальну природу. Людина повинна мати змогу брати участь у політичному житті, вдосконаленні законів, у розвитку культури та мистецтва тощо (при цьому господарський механізм набуває ознак соціального). Господарський механізм повинен також узгоджувати економічні інтереси людей. Він виконує і низку другорядних функцій, наприклад, стимулювання науково-технічного прогресу, раціональне використання ресурсів тощо.

Якщо узагальнити основні функції господарського механізму, то він має забезпечити активну взаємодію всіх підсистем економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних, виробничих відносин і передусім відносин економічної власності) в усіх сферах суспільного відтворення, а також усіх елементів та компонентів кожної з названих підсистем. Щоб реалізувати цю мету за теперішніх умов в Україні, слід передусім створити науково обґрунтовану економічну програму і на її основі виробити довготермінову соціально-економічну урядову політику. Наступний крок — створення відповідної законодавчої правової бази політики реформ. Жодна з більше ніж 10 прийнятих за роки незалежності програм соціально-економічного розвитку країни не була виконана.

Основними елементами господарського механізму е ринкове саморегулювання, державне регулювання та наднаціональне регулювання. Ринкове саморегулювання (механізм ринкової економіки) нині здійснюється через механізм вільної конкуренції тобто конкуренції, на яку не впливають монополії (у тому числі олігополії), держава (вона лише слідкує за дотриманням правил такої конкуренції), профспілки (яких західні економісти вважають монополістами на ринку робочої сили), вільного ціноутворення (ціни встановлюються лише на ринку під впливом стихійного переливу капіталу на галузевому і міжгалузевому рівнях), внаслідок чого забезпечується певна пропорційність розвитку економіки.

Механізм традиційного ринкового регулювання економіки домінував упродовж приблизно чотирьох століть (тобто на нижчій стадії розвитку капіталізму) — до кризи 1929—1933 рр.

Першим обґрунтував необхідність широкомасштабного регулювання економіки та його методи Кейнс. Він стверджував, що розширення функцій уряду — єдиний практичний засіб уникнути цілковитої руйнації існуючих економічних форм. Подібні висновки було зроблено на Міжнародній конференції ООН з проблем навколишнього середовища і майбутнього розвитку цивілізації (червень 1992 р.) на рівні голів та урядів держав: людству потрібна нова модель соціально-економічного розвитку, яка має спиратись на важелі централізованого регулювання на рівні окремої держави та світової співдружності загалом. Така модель повинна базуватися на інтегрованих інтересах суспільства і лише потім — на інтересах приватного підприємця. Неспроможність ринкового регулювання економіки зумовила появу та розвиток державного регулювання економіки.

Для вивчення господарського механізму необхідно з'ясувати його місце в економічній системі і співвідношення з її чотирма найважливішими елементами: виробничими відносинами (відносинами економічної власності); техніко-економічними відносинами; організаційно-економічними відносинами; продуктивними силами.

У системі виробничих відносин (перший елемент економічної системи) існує глибинна підсистема, пов'язана з відносинами власності на засоби виробництва в усіх сферах суспільного відтворення, і конкретніша підсистема, що є формою їх вияву і пов'язана з власністю (привласненням) на необхідний і додатковий продукт, або на результати праці. Йдеться про конкретні форми виробничих відносин, або форми реалізації власності: заробітну плату, прибуток (торговельний, підприємницький, позичковий відсоток), податок тощо. До господарського механізму безпосередньо належить управлінський аспект економічної власності, конкретні форми її реалізації та організації.

Такі ж дві підсистеми (глибинна і конкретна, управлінська) наявні також у відносинах власності на засоби виробництва в різних сферах суспільного відтворення. До конкретних управлінських форм відносин власності на засоби виробництва у сфері безпосереднього виробництва належать такі категорії: тривалість робочого дня робітників, зайнятих на підприємстві, його інтенсивність, контроль за процесом праці тощо. У сфері обігу такими категоріями є ціни на засоби виробництва (якщо їх купував або продавав власник цих засобів чи предметів праці), ціна товару робоча сила, ціна управлінської праці (якщо капіталіст сам не управляє процесом виробництва) тощо. У сфері розподілу — акція, дивіденд, розміри заробітної плати тощо. У сфері споживання (передусім виробничого споживання) — коефіцієнт змінності техніки, ступінь зношування засобів праці та ін.

До господарського механізму безпосередньо належать конкретні управлінські форми виробничих відносин (відносин економічної власності) і власності на засоби виробництва зокрема. На них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремого підприємства, об'єднання, міністерства, державному і навіть з боку наднаціональних органів).

Глибинна підсистема відносин власності на засоби виробництва безпосередньо не входить до господарського механізму, але опосередковано на нього впливає. Водночас зміна конкретних управлінських форм відносин власності впливає на розвиток глибинної підсистеми виробничих відносин. Так, за акціонерної форми підприємництва через встановлення низьких пільгових цін на акції для безпосередніх виробників засоби виробництва можуть (частково або різною мірою) переходити до людей найманої праці, що певною мірою змінює характер власності. Техніко-економічні відносини стосуються господарського механізму також управлінським аспектом, до складу цього елементу слід віднести й конкретні форми організації виробництва.

Третій елемент — організаційно-економічні відносини (менеджмент, маркетинг) — також належать до складу господарського механізму, але на мікрорівні.

Сучасні продуктивні сили (четвертий елемент економічної системи) формують робоча сила, засоби праці, предмети праці, наука, форми та методи організації виробництва, інформація. До господарського механізму з названих компонентів повністю належать лише форми та методи організації виробництва. Але оскільки продуктивні сили пов'язані і з природою, і з економічними відносинами (тобто техніко-економічними, організаційно-економічними, виробничими відносинами у їх діалектичній єдності), вони взаємодіють з економічними відносинами, є їх функціональною стороною. Так, робочу силу безпосереднього працівника як елемент системи продуктивних сил характеризують такі параметри: рівень освіти, кваліфікація, фізичний, моральний і психологічний стан та ін. Такі властивості робочої сили є функціональними, властивими й іншим елементам продуктивних сил. До господарського механізму безпосередньо належать не працівники, засоби і предмети праці, а ті управлінські аспекти, які формують функціональні властивості продуктивних сил і дають їм змогу взаємодіяти між собою (певний рівень освіти та кваліфікації робітника і відповідний йому рівень техніки; певний рівень розвитку техніки і відповідний рівень розвитку сировинної бази, якість цієї бази та відповідна кількість) і двома сторонами суспільного способу виробництва: продуктивними силами і виробничими відносинами.

У процесі постійної взаємодії елементів продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин, які безпосередньо належать до господарського механізму, він формується як відносно відособлений елемент економічної системи.