Економічний аналіз - Мних Є.В. - 1.3. Становлення та розвиток економічного аналізу в Україні

Становлення теорії та практики економічного аналізу має довгий, тернистий історичний шлях. Аналітико-системний процес, який стосується явищ суспільного життя, соціально-економічного укладу, виробництва, обміну та споживання, допоміг зробити висновок, що саме виробництво, добробут людей, економічне зростання та кризові явища перебувають під впливом неочевидних суспільних факторів, глибинних законів економічного життя. Це вимагало пояснень, адекватних оцінок, що не можна було зробити лише простим описом цих процесів. Спочатку аналіз виник у найпростіших формах, а пізніше як система спеціальних знань для дослідження причинно-наслідкових змін економічних явищ і процесів.

Історія становлення та розвитку економічного аналізу в Україні не однозначна стосовно визначення когорти українських вчених і їхнього доробку. Труднощі в оцінках зумовлені тим, що українські вчені-економісти свої праці публікували різними мовами, переважно російською, тому їх часто вважали російськими вченими. Варто погодитись із визначенням І. Коропецького, що українськими економістами треба вважати тих учених, які відповідають одному з двох критеріїв: визнавали себе українцями за національністю, незважаючи на те, де вони жили та працювали, або були іншої національності, але жили та працювали переважно в Україні.

М.І. Туган-Барановський на початку XX ст. розробив і практично використав у своїх працях принципові положення теорії економічного аналізу, зокрема такі, як знаходження закономірного визначення зв'язку висловлених ідей з об'єктивними економічними умовами, аргументація теоретичних концепцій практичними розрахунками. Для того щоб узагальнити закономірності розвитку споживчої кооперації, у 1861— 1910 рр. він згрупував відомості про темпи зміни обороту за десятирічними періодами. Крім рядів динаміки, обчислень середніх і відносних величин, учений користувався методом статистичних групувань.

М.І. Туган-Барановський описував у своїх працях методику та практику дослідження, рухаючись від цифри, від факту і у такий спосіб спромігся зробити пророчий висновок про те, що "кооперація становить вищий тип, ніж колективізм", а від поєднання кооперативу з політичною партією програють обидві сторони, як партія, так і кооператив.

Заслуговує на увагу підхід ученого до пізнання економічної системи у динаміці і розвитку з метою виявлення тенденцій та закономірностей. Він пише: "Капіталістичне господарство, яке переважно вивчає політична економія, не є чимось незмінним і нерухомим. Воно перебуває у процесі безперервного розвитку, і виявлення тенденцій цього розвитку видається мені найважливішим завданням економічної науки". Дотепер не втратили актуальність теоретичні основи та методологічні засади дослідження — загальна теорія ринку класичної школи, теорія земельної ренти, теорія ринку Сісмонді, продовольча оренда тощо. Вчений близько підійшов до проблем факторного економічного аналізу.

У XIX ст. представники інтелігенції намагалися зрозуміти національну свідомість через дослідження життя народу, його культури, економічних і соціальних проблем. Значний внесок до цього зробили І. Франко, М. Драгоманов та ін. Зокрема, багато праць І. Франка присвячені питанням економіки, статистики, демографії. Велику увагу він приділяв статистичному аналізу, видавши низку статей типу статистичної студії, крайової статистики, зокрема статтю "Статистика яко метода і яко наука". За результатами аналізу він розробляв проект земельної реформи.

Великий внесок у розвиток економічної науки в Україні зробили українські вчені Євген Слуцький, Іван Вернадський, Володимир Левицький, Григорій Цихановський, Олександр Білімович та ін.

До кінця 90-х років XX ст. в умовах будівництва соціалізму і комунізму наука економічного аналізу розвивалася з пріоритетом догматики у тлумаченні економічних явищ і процесів. Економічні науки спрямовували свої зусилля на доведення життєвості догматів марксизму-ленінізму, волюнтаристських рішень правлячої комуністичної партії. Аналітики "виправдовували" партійну стратегію індустріалізації, колективізації, режиму економії, планових темпів зростання тощо. Це дуже шкодило суспільному прогресу, руйнувало цивілізовану природу економічного життя. У 20—30-х роках XX ст. економічний аналіз зводився лише до аналізу бухгалтерського балансу і був відображений у працях переважно російських вчених: П. Худякова, А. Усачова, С.К. Татура. Пізніше, на початку 40-х років, з'явилися перші наукові праці, що стосувались проблем комплексного економічного аналізу, російських учених: СК. Татура, Н.Р. Вейцмана, І.І. Поклада, С.В. Барнгольц, А.Д, Шеремета, В.І. Петрової, Б.Й. Майданчика, А.І. Муравйова та ін. Значний внесок у розвиток науки економічного аналізу зробили українські вчені-аналітики, більшість наукових праць яких опубліковані російською мовою, оскільки складно, а деколи й неможливо було подолати монополію мови, що претендувала на статус міжнаціональної. Вагомий внесок у розвиток методики комплексного економічного аналізу зробили вчені з Києва — В.І. Самборський, І.І. Каракоз, Г.М. Мельничук, В.К. Савчук; зі Львова — Є.В. Мних, М.В. Римар, М.І. Яцків; з Тернополя — СІ. Шкарабан, І.Д. Фаріон, П.Я. Попович, М.Й. Шеремета; з Рівного — І.Д. Лазарішина. Значним є доробок у розв'язанні наукових проблем методології та організації економічного аналізу вчених національної школи бухгалтерського обліку A.M. Кузьмінського, В.В. Сопка, З.В. Гуцайлюка, І.П. Житної, С.Ф. Голова, В.І. Єфіменко, М.В. Кужельного, Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Малюги та ін.

Нині склалися сприятливі умови для становлення справді наукової національної школи економічного аналізу. Трансформація суспільства і орієнтація на ринкові відносини передбачають перегляд традиційного розуміння багатьох економічних категорій, переоцінки цінностей і критеріїв економічного життя, формування нового економічного мислення. Новим змістом наповнюється управління господарськими процесами, пріоритетними стають економічні важелі впливу. Це розширює сферу наукових досліджень, зону застосування економічного аналізу. З орієнтацією виробничої, посередницької, інвестиційної та інших видів діяльності на вимоги внутрішнього і зовнішнього ринків виникають нові, нетрадиційні для теперішньої господарської практики завдання, які реалізуються в межах маркетингової діяльності, на ринку інформаційних послуг (аудиту, консалтингу, інжинірингу), у діловому партнерстві. Потрібні нові наукові розроблення в галузі аналізу інвестиційної діяльності, зовнішньоекономічного партнерства, інноваційних процесів. Наповнюються новим змістом державне регулювання економіки, управління економікою регіонів і галузей, бюджетна й банківська справа тощо. Це вимагає нових досліджень у сфері методології та організації макроекономічного аналізу. Треба пам'ятати, що аналогів практики формування ринкового середовища для України не існує. Становлення національної моделі економічного прогресу є пріоритетною справою науковців, практиків, народу, його великої політичної волі.