Економічний аналіз - Мних Є.В. - 1.7. Види економічного аналізу

Поділ економічного аналізу на види суттєво впливає на формування методики і побудову організаційної системи аналітичних досліджень, оскільки при цьому визначається чіткий алгоритм пошуку. Класифікація видів аналізу ґрунтується на можливостях виконання функцій управління і менеджменту. Основні класифікаційні ознаки виокремлення різних видів економічного аналізу наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація видів економічного аналізу

Можна виокремити й інші класифікаційні ознаки, однак у методологічному та організаційному аспектах найсуттєвішим є визначення його просторових і часових видів.

Просторові види економічного аналізу

Поділяються за відношенням до досліджуваного об'єкта на зовнішній та внутрішній економічний аналіз.

Мета зовнішнього економічного аналізу — оцінити місце суб'єкта господарювання у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення конкурентних позицій тощо. Він ґрунтується лише на тій інформації, яка необхідна підприємству чи установі для контролю динаміки ринкових регуляторів (оподаткування, митне регулювання, цінові обмеження, підприємницькі пільги та гарантії тощо), а також тій інформації, яка потрібна для повідомлення акціонерів чи інших інвесторів про рівень розвитку суб'єкта господарювання, ефективність інвестицій, ризик ділового партнерства, можливі дивіденди та ін.

Зовнішній аналіз проводять за інформацією, яка визначає базові параметри діяльності суб'єкта господарювання, що дають змогу проводити ефективне регулювання його економічних відносин за загальнонаціональними інтересами та є достатніми у гарантіях ділового партнерства. Водночас він допомагає будь-кому забезпечити повну конфіденційність інформації і комерційну таємницю. В організаційному плані зовнішній аналіз може проводитись як силами зацікавленої сторони, так і спеціалізованими незалежними аудиторськими фірмами. У методичному плані він проводиться з широким використанням статистичних прийомів аналізу (групування, середніх величин, динамічного ряду), економіко-математичних методів і моделей (моделі міжгалузевого балансу, транспортної задачі, матриці багатокритеріальної оптимізації тощо), порівняльного (міжгалузевого, міжгосподарського, міжрегіонального) аналізу.

Наслідком таких аналітичних досліджень є напрацювання концепцій і цільових програм економічного розвитку, індикативних планів та протоколів ділового партнерства. Основні напрями зовнішнього економічного аналізу такі:

• аналіз дієвості та ефективності монетарної і фіскальної політики держави;

• аналіз інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості об'єктів;

• аналіз правового забезпечення регулювання економічних відносин;

• маркетинговий аналіз;

• аналіз підприємницького ризику;

• аналіз ділового партнерства;

• аналіз політичних, соціальних, екологічних аспектів господарювання.

Внутрішній економічний аналіз спрямований на комплексне дослідження економічного розвитку суб'єкта господарювання його структурних підрозділів для забезпечення найповнішого використання його потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем. Він ґрунтується на повній економічній інформації (плановій, обліковій, нормативній), яка регламентується інформацією спеціальних обстежень всіх видів діяльності підприємства або його підрозділів. Внутрішній аналіз, під час якого використовується весь комплекс економічної інформації, дає змогу оперативно управляти господарськими процесами, вдосконаленням організації виробництва і праці, підвищенням конкурентоспроможності продукції і використанням виробничо-фінансових ресурсів тощо. Результати внутрішнього аналізу є комерційною таємницею і забезпечують внутрішній менеджмент. На відміну від зовнішнього аналізу тут можна використовувати систему показників, які забезпечують управління проміжними і кінцевими результатами діяльності, показники, які враховують специфіку роботи основного і допоміжних виробництв та деталізовані за місцем і часом проведення господарських процесів. При проведенні внутрішнього аналізу повніше виявляються зв'язки між економікою та технікою і технологією виробництва, соціальною сферою. Часто цей аналіз називають техніко-економічним.

В організаційному плані його можуть проводити як спеціалізовані підрозділи (бюро, відділ економічного аналізу), так і всі економічні служби з широким залученням зацікавлених осіб. У методологічному плані він охоплює всю гаму прийомів і методів факторного аналізу за різними алгоритмами досліджень. Наслідком таких аналітичних досліджень є розроблення оперативних планів-графіків, видача аналітичних відомостей, пояснювальних записок тощо.

Основні напрями внутрішнього економічного аналізу:

• аналіз виробничої програми;

• аналіз ресурсозабезпечення та ресурсовикористання;

• аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції;

• аналіз технічного та соціального розвитку тощо.

Найголовніший практичний результат внутрішнього аналізу — виявити та обґрунтувати можливості мобілізації внутрішніх резервів економічного зростання.

Поділ аналізу на внутрішній і зовнішній є класичним, але з огляду на процеси реформування національної системи обліку і звітності перехід на міжнародні стандарти набуває нового змісту. Насамперед це виражається у поділі інформації на доступну (публічну) і конфіденційну, у різних рівнях її інтегрованості та ступені аналітичності. Тому за різними ознаками він має суттєві відмінності (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього економічного аналізу

Аналітична операція — це дія або низка інтелектуальних і механічних дій, спрямованих на передання, осмислення та перетворення інформації. її виконує на одному робочому місці людина або машина. Залежно від кваліфікації аналітика і можливостей автоматизації операції поділяють на технічні, логічні і творчі.

Перспективним економічним аналізом називають дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. Його особливість полягає у проекції минулого і теперішнього стану об'єкта на перспективу, враховуючи спадковість чи повну стійкість зміни економічних показників.

Аналітико-прогностичне забезпечення (супровід) займає чільне місце у стратегічному управлінні, тобто ідентифікація догосподарських досліджень становить головний зміст впровадження механізму стратегічного управління. Особливість перспективного аналізу — його спрямованість на вибір конкретної стратегії поведінки суб'єкта господарювання з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій поведінки. Економічна стратегія суб'єкта господарювання пов'язана:

• з вибором сфери діяльності та стратегічних напрямів її розвитку;

• вибором глобальної стратегічної мети і постановкою локальних завдань її досягнення;

• формуванням сукупності стратегій у досягненні глобальної мети і локальних цілей;

• практичним впровадженням стратегічного плану;

• коригуванням стратегічного плану у зв'язку зі змінами реального середовища.

Перспективний аналіз — це насамперед процес визначення критично важливих ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища, які можуть впливати на досягнення підприємством перспективних цілей. Його заключний етап зводиться до формування стратегічних індикативних планів (планові сегментації), тобто виявлення стратегічних напрямів виробничо-господарської діяльності, головних засобів реалізації стратегії (рушійних сил), визначення стратегічних господарських центрів, на які покладено завдання детальної реалізації стратегії.

У перспективному аналізі та прогнозуванні важливішими є якісні аспекти змін, а кількісні відіграють допоміжну роль.

Для перспективного аналізу обирають основні параметри-індикатори, які характеризують стан підприємства чи його підрозділів, ефективність його діяльності та конкурентоспроможність. На основі дослідження закономірностей і тенденцій зміни виявляються найважливіші фактори і визначається динаміка обраних параметрів (трендовий аналіз). Отримані динамічні ряди (тренди) екстраполюються на майбутнє. Результати трендового аналізу дають змогу виявити гіпотетичне становище суб'єкта господарювання за умови, що значних змін у характері і спрямованості його діяльності не відбудеться.

Ці результати отримують прогностичну оцінку, яка ґрунтується на припущеннях про появу нових значних факторів чи зміни співвідношення реально діючих (аналіз впливу на тренди й аналіз взаємодії трендів).

На основі висновків попередніх аналітичних і прогнозних робіт визначають критичні проблеми, фактори розвитку та перспективні напрями діяльності (формується стратегічний фокус). Тут найширше використовують метод експертних оцінок, портфельні методи якісного аналізу та ін.

За спрямованістю аналітико-прогностичні роботи поділяють на три групи: маркетингові дослідження; аналіз ситуації на підприємстві; аналіз впливу зовнішнього середовища (сканування).

Маркетингові дослідження спрямовані на аналіз тенденцій розвитку попиту, можливість формування нових потреб у споживачів, конкурентні позиції підприємства та ін. Виокремлюють чотири основні стадії.

На першій стадії проводять збір і попередній аналіз узагальнюючих характеристик ринків: місткості, платоспроможного попиту, величини регульованого попиту і його еластичності, контрольованої частки ринку, темпів зростання ринку і стадій його зрілості.

На другій стадії здійснюють сегментацію ринку з метою виявлення найперспективніших напрямів маркетингу. Критерії сегментації обирають відповідно до спеціалізації продукції, що виробляється, її новизни, напруженості конкурентної боротьби, наявності стійкої клієнтури та ін. Така сегментація називається профільним аналізом.

На третій стадії проводять поглиблений аналіз самого товару, в тому числі його технічного рівня, конкурентоспроможності, тенденцій руху цін і собівартості та ін. Тут головна увага привертається до конкурентних порівнянь.

На четвертій стадії визначають цільові ринки збуту і їх тестування, для чого відпрацьовують варіант завоювання ринку, перевіряють конкурентоспроможність товару на основі даних пробного продажу. Важливе значення має пошук цільових ринків у період підготовки випуску нових видів продукції. І враховуючи особливу важливість вибору цільових ринків збуту, маркетингові дослідження передбачають таку послідовність: аналіз функціональних можливостей продукції; вибір класу споживачів; визначення потенційних потреб споживачів у заданих рамках; визначення і ранжування цільових ринків збуту.

Аналіз ситуації економічної системи спрямований на виявлення проблем і можливостей використання внутрішніх резервів. У процесі дослідження збирають і обробляють значну кількість інформації про стан виробничо-технічної бази, системи збуту, організацію управління, фінансовий стан тощо. Досліджують закономірності формування виробничо-фінансових результатів, проводять екстраполяцію трендів і результатів конкурентних порівнянь, визначають потенційні можливості.

Сканування зовнішнього середовища займає особливе місце у стратегічному управлінні. Практика сканування виникла на основі інформаційного забезпечення економічного та технічного прогнозування. Сканування проводять у трьох напрямах:

• економічне сканування передбачає аналіз динаміки макроекономічних показників економічної ситуації в галузі, конкурентної ситуації та стану фінансових ринків;

• технічне сканування передбачає аналіз зміни під час науково-технічної конкуренції, виникнення принципових нововведень, нетрадиційне використання відомих технологій;

• політичне сканування — це аналіз, оцінка політичної ситуації в країні, стабільності урядових програм, оцінка політичного ризику вкладень і системи державного регулювання економіки.

У методологічному плані стратегічний аналіз передбачає аналіз прогнозних, планових і господарських рішень.

Аналіз прогнозних рішень передбачає обґрунтування перспективної зміни параметрів діяльності суб'єкта господарювання, аналіз прогнозних показників з метою їх коригування відповідно до здобутих нових знань про розвиток цього підприємства.

Аналіз планових рішень передбачає визначення екстремальних значень (максимум — мінімум) зміни показників діяльності підприємства за визначеними критеріями оптимі-зації і при визначених ресурсних обмеженнях. Такий аналіз дає змогу визначити потенційні можливості зміни та "втрати" у разі недосягнення оптимальних значень.

Аналіз господарських рішень передбачає визначення оптимального алгоритму зміни параметрів діяльності підприємства для досягнення заданих значень кінцевого результату. Недоліком перспективного аналізу є успадкування характеристик зміни показників діяльності підприємства у минулому, що не завжди адекватно виявляється у перспективі, та ймовірнісна оцінка кількісних параметрів перспективного її стану.

У процесі перспективного аналізу використовують такі методи, як SWOT-аналіз, аналіз суми цінностей, конкурентний аналіз.

Метод SWOT-аналізу (у перекладі з англ., за значенням перших букв: strength (сила), weakness (слабість), opportunities (можливості), threats (загрози)) оснований на концепції спільної оцінки сильних і слабких сторін діяльності у взаємозв'язку з загрозами та можливостями зовнішнього середовища. На цій основі розробляють стратегії діяльності. Можливості та загрози реалізації сильних і слабких сторін можна класифікувати як сильні, помірні та незначні.

Метод суми цінностей передбачає структуризацію видів діяльності, функцій і процесів суб'єкта господарювання на основі переоцінки суми цінностей, що дає змогу оптимізувати витрати з їх досягнення. За цим методом діяльності підприємства поділяються на окремі операції, стратегічно взаємопов'язані дії та напрями діяльності з адекватним відображенням витрат та активів, необхідних для їх реалізації. Структуризація витрат за сумою цінностей, які треба зробити, дає змогу вибрати набір найефективніших стратегій поведінки в умовах конкуренції.

Метод конкурентного аналізу визначає чинники успіху та конкурентні параметри, при порівняльних оцінках яких визначають переваги та недоліки суперників у конкурентних перегонах. На основі інтегральної і узагальнюючої оцінки конкурентної сили суперників роблять висновки про ступінь конкурентних переваг і недоліків, визначають сильні та слабкі позиції підприємства. За розрахунками незваженої та зваженої конкурентної сили може бути зроблена підсумкова, узагальнююча оцінка. Незважену конкурентну силу визначають за сумою більших оцінок досягнення конкурентних позицій без урахування значимості їхньої зміни, а зважену — з урахуванням значимості досягнення обумовлених конкурентних параметрів.

Оперативний (поточний) економічний аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін і ефективне маневрування ресурсами та капіталом. Оперативний аналіз є системою щоденного спостереження та оцінювання відхилень фактичного стану досліджуваного об'єкта від регламентованих показників, визначення причин і можливих наслідків таких відхилень, розроблення механізмів швидкого втручання у господарські процеси з метою забезпечення неперервного й ефективного функціонування господарського комплексу. В умовах постійної зміни ринкової кон'юнктури у сферу досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища, для того щоб використати найсприятливіші умови бізнесу, вигідно маневрувати виробничо-фінансовими ресурсами.

Серед головних завдань оперативного аналізу такі: постійне спостереження за відхиленням показників оперативного управління від їх регламентованих значень за місцем, причинами та відповідальністю осіб; оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього та зовнішнього середовища за станом, який склався чи може скластися; розроблення заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію дії негативних факторів і найповніше використання створеної вигоди; подання оперативної аналітичної інформації органам управління за визначеними регламентами чи на запит користувачів.

Об'єктами оперативного аналізу можуть бути:

• виробництво продукції підприємства, його підрозділів у вартісному та натуральному вираженні і за якісними характеристиками;

• виконання договорів, поставок і реалізація продукції;

• організація виробничого процесу;

• ресурсозабезпечення і ресурсовикористання;

• витрати на виробництво і менеджмент;

• стан виробничих запасів, запасів готової продукції та незавершеного виробництва;

• окремі параметри фінансового стану.

Оперативний економічний аналіз має свої характерні риси. Найважливіші з них:

• терміновість (час проведення аналізу максимально наближений до часу здійснення господарських процесів, а це полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень);

• дієвість (постійний контроль і оцінка господарської діяльності дають змогу вживати своєчасні заходи, спрямовані на недопущення й попередження розвитку негативних змін та використання сприятливого шансу);

• достовірність (можливість проведення оцінок і прийняття адекватних рішень за інформацією, що не систематизується і не проходить статистичного опрацювання);

• масовість (визначається можливістю суцільного спостереження господарських процесів у будь-якому місці і будь-який час та широким залученням зацікавлених осіб).

У методологічному плані він передбачає складання оперативних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий час, де подається характеристика досліджуваних процесів за нормативним (плановим, стандартизованим) фактичним значенням показників, їх відхилення на певну дату і наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винуватцями. Вихідною інформацією може бути також експертний висновок аналітика за результатами маркетингових досліджень.

В організаційному плані оперативний аналіз може виконати свої функції лише в умовах комп'ютеризації аналітичного процесу, широкого використання сучасних систем ЕОМ. Схематично процес оперативного економічного аналізу зображено на рис. 1.4.

Недоліком оперативного аналізу є відсутність системного підходу в оцінках і діагностиці та орієнтація на кінцеві господарські результати.

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об'єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його метою є об'єктивна оцінка стану економіки, діагностика невикористаних резервів та упущеної вигоди, виявлення прорахунків у роботі та їх винуватців, а також пошук можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.

Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед досягаються системність, комплексність вивчення економічних явищ і процесів, внаслідок широкого використання всіх прийомів, методів і повної інформаційної бази. Можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні та кінцеві результати. Тут оцінюються не тільки виробничо-фінансові результати діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем управління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та організаційному аспектах цей аналіз найдосконаліший і дає змогу отримувати аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за визначеними регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.

Рис. 1.4. Схема оперативного економічного аналізу

Основні напрями ретроспективного аналізу такі:

• комплексна оцінка стану виробничо-фінансової та інших видів діяльності;

• діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підвищення ефективності господарювання;

• виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, оцінка дієвості вжитих контрзаходів щодо негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів економічного зростання;

• визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптованості економічної системи будь-якого порядку в зовнішньому середовищі;

• оцінка ступенів виправданості ризику підприємницької ініціативи;

• оцінка зміни місця та ролі економічної системи у ринковому середовищі;

• обґрунтування висновків і пропозицій щодо зміни стратегій і тактика господарського керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз має суттєві недоліки, що впливають на зменшення його дієвості через тривалу відірваність від господарських процесів та своєчасності вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка піддається певному статистичному опрацюванню, що зменшує достовірність висновків і пропозицій. Водночас вихідна аналітична інформація ретроспективного аналізу є базою стратегічних досліджень.

Часові види економічного аналізу треба розглядати у взаємозв'язку їх методології і організації, що забезпечує економічність та практичну результативність аналітичних досліджень у цілому. Виділення їх особливостей допомагає оптимізувати технологію аналітичного забезпечення у часових векторах управління. Порівняльну характеристику відмінностей часових видів аналізу наведено в табл. 1.3.

У самостійний вид за формою дослідження економічних відносин виокремлюють функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Він призначений для комплексного дослідження функцій об'єкта і витрат на їх реалізацію з метою приведення цих складових до оптимального співвідношення при збереженні

Таблиця 1.3. Порівняльна характеристика часових видів економічного аналізу

чи підвищенні корисності об'єктів для конкретних користувачів.

Конкретними частковими цілями ФВА можуть бути: підвищення якості продукції робіт, послуг; зниження витрат на проектування, виробництво й експлуатацію продукції, підвищення конкурентоспроможності продукції; достовірне прогнозування розвитку об'єктів техніки і технології виробництва та систем управління; зниження матеріало- та трудомісткості продукції (робіт, послуг); підвищення економічності виробництва та ін.

Методика ФВА ґрунтується на вивченні функцій об'єкта і витрат на їх виконання. Враховують, що під час проведення аналізу треба абстрагуватись від усього обсягу виконання функцій об'єктом і зосередитись на його абстрактних функціях, які вимагають мінімальних витрат на їх виконання.

Усі витрати поділяють:

• на функціонально необхідні, без яких неможливо обійтись при створенні й експлуатації аналізованого об'єкта;

• надлишкові, зайві, не обов'язкові для виконання об'єктом необхідних функцій.

У такий спосіб будь-який об'єкт має резерви для свого вдосконалення. Джерелами резервів можуть бути:

• невідповідність вимог до об'єкта стосовно його фактичних функціональних показників у реальних умовах експлуатації;

• неефективне використання науково-технічної інформації, недооцінка впливу економічних факторів;

• погана обізнаність проектувальників з маркетингом;

• недоліки організації виробництва, праці та ін. Повний цикл проведення ФВА охоплює декілька етапів. На підготовчому етапі, головне завдання якого полягає в

організаційному забезпеченні та проведенні ФВА, вибирають об'єкт, визначають вимоги до нього, та їх важливість, а також цілі аналізу, його програму й організацію.

На інформаційному етапі проводять: підготовку інформаційних матеріалів, систематизацію об'єкта і побудову елементної моделі ФВА.

На аналітичному етапі оцінюють вартісні обмеження на створення об'єкта (ціни, витрати ресурсів та ін.), будують

структурну модель ФВА, проводять функціональний, вартісний, генетичний і параметричний аналіз структурної моделі, будують функціонально-ідеальну модель, формують задачі з реалізації цієї моделі; формують пропозиції щодо виконання об'єктом різних функцій.

На творчому етапі, який передбачає вибір найдоцільніших техніко-економічних рішень, здійснюються класифікація задач за ступенем складності їх можливого розв'язання; вибір способу розв'язання задач; розв'язання задач декількома варіантами; порівняльний аналіз пропозицій і відбір найбільш доцільних варіантів; формування комплексів взаємопов'язаних пропозицій; побудова варіантів нової структурної моделі.

На дослідницькому етапі перевіряють ефективність запропонованих рішень, проводять: теоретичну й експериментальну перевірку пропозицій, укрупнену оцінку якості виконання функцій за варіантами; визначають відповідність витрат та функції до прийнятих економічних обмежень; досліджують одержані рішення з метою забезпечення їх впровадження; прогнозують подальший розвиток об'єкта та розширюють сферу отриманих рішень.

На рекомендаційному етапі, завданням якого є прийняття управлінських рішень стосовно реалізації рекомендацій ФВА, проводять: техніко-економічне порівняння альтернативних пропозицій; експертизу запропонованих рішень, комплексну оцінку і кінцевий вибір варіанта побудови об'єкта; оформлення заявок на раціоналізацію та винахідництво, підготовку і затвердження звіту за результатами ФВА.

На етапі впровадження рекомендацій координують діяльність підрозділів і спеціалістів, проводять авторський нагляд за виконанням пропозицій ФВА, здійснюють коригувальні дії.

Застосування ФВА дає змогу:

- .створювати об'єкти з високорезультативними параметрами

• прискорено впроваджувати НТП;

- забезпечити пропорційний розвиток об'єкта аналізу

• інтегрувати науку та виробництво.

ФВА є самостійною галуззю знань, яку водночас можна використовувати як метод в економічному аналізі. Він є частиною системного аналізу, може бути ефективно реалізований лише при використанні ЕОМ.