Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Шкурупій О.В. - 7.4. Фактори, що впливають на прямі іноземні інвестиції

Складність світової економіки, а також різноманіття можливостей, що відкриваються перед компаніями в різних країнах, приводить до того, що компанії часто приймають рішення про використання прямого інвестування капіталу як способу виходу на міжнародний ринок. При цьому рішення про прямі іноземні інвестиції залежить від багатьох факторів, які можуть бути віднесені до трьох категорій: фактори попиту, фактори пропозиції та політичні фактори (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ СТОСОВНО ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

7.4.1. Фактори пропозиції

Прийняття в компанії рішення про використання прямого інвестування капіталу як способу виходу на міжнародний ринок залежить насамперед від факторів пропозиції, серед яких слід зосередити увагу на витратах на виробництво, логістику, наявність природних ресурсів і доступ до основних технологій.

Витрати на виробництво. У багатьох випадках компанії ухвалюють рішення щодо прямих іноземних інвестицій, керуючись необхідністю зниження витрат на виробництво продукції. Розміщення підприємств за кордоном може виявитися більш вигідним порівняно з їхнім розміщенням у рідній країні в результаті нижчих цін на земельні ділянки, більш низьких податкових ставок і орендної плати за використання нерухомості в комерційних цілях або через наявність більш дешевої кваліфікованої або некваліфікованої робочої сили.

Наприклад, компанія Novolabs, невелика німецька компанія з розробки програмного забезпечення, перенесла більшу частину своєї діяльності з випуску програмних продуктів до м. Новосибірськ (Росія). У цьому сибірському місті компанія Novolabs скористалася можливістю найняти висококваліфікованих, талановитих програмістів за плату, рівну одній третині від заробітної плати фахівців цієї категорії, що працюють у головному офісі компанії в Дюссельдорфі. У такий же спосіб Gumsung Plastics, невелика сімейна корейська компанія, інвестувала 8 млн дол. США у відкриття підприємства з виробництва пластикових корпусів для телевізорів і комп'ютерних моніторів у м. Мехікалі (Мексика). Це дозволило компанії скоротити витрати на робочу силу на дві третини. Багато компаній прагнуть розміщувати свої потужності в Гонконзі, щоб мати можливість наймати кваліфікованих робітників цієї країни, а також одержати доступ до дешевої робочої сили Китаю.

Логістика. Рішення про випуск продукції за кордоном замість її експорту може бути прийняте компанією у випадку, коли експорт вимагає більших транспортних витрат. Наприклад, компанія Heineken інтенсивно використовує прямі іноземні інвестиції як частину стратегії інтернаціоналізації діяльності, оскільки її продукція складається значною мірою з води. Приготування напоїв, що випускаються компанією, недалеко від місць проживання іноземних споживачів цієї продукції обходиться компанії набагато дешевше, ніж перевезення напоїв з пивоварних заводів, розташованих у Нідерландах.

Іноземні компанії також часто вкладають капітал у країнах, в яких ведуть бізнес, для того щоб скоротити витрати на збут продукції. Наприклад, компанія Citrovita, бразильський виробник концентрату апельсинового соку, зберігає і здійснює збут продукції через термінал у порту Антверпен, замість того, щоб поставляти цю продукцію прямо до продовольчих магазинів країн Європи безпосередньо з Бразилії. Це дозволяє компанії Citrovita скористатися перевагами низьких тарифів на перевезення продукції у нерозфасованому вигляді морським транспортом із Бразилії до цього бельгійського порту. Після доставки продукції в Антверпен на терміналі компанії здійснюється розфасовка концентрату соку і його доставка замовникам у таких європейських країнах, як Франція, Німеччина та країни Бенілюксу.

Наявність природних ресурсів. Компанії можуть використовувати прямі іноземні інвестиції для одержання доступу до ресурсів, які мають найважливіше значення для їхньої діяльності. Наприклад, через скорочення видобутку нафти в США багато американських нафтових компаній були змушені вкласти великі кошти на придбання прав на видобуток нафти у різних регіонах світу. Часто міжнародні компанії ведуть переговори з урядами країн, у яких вони ведуть бізнес-діяльність, про одержання доступу до сировинних матеріалів в обмін на прямі іноземні інвестиції.

Наприклад, компанія Ayala Corporation з Маніли побудувала кілька заводів з випуску консервів з тунця на індонезійському острові Сулавесі. Будівництво цих заводів стало одним з пунктів договору з урядом Індонезії про дозвіл філіппінським риболовним кораблям, що базуються на південному філіппінському острові Мінданао, ловити рибу в індонезійських територіальних водах. Ця угода принесла вигоду обом країнам: більш ніж 8 тис. жителів Філіппін та Індонезії працюють на дев'яти консервних заводах і 600 рибальських кораблях. Реалізація цієї угоди дозволяє щорічно експортувати продукцію з тунця на 24 млн дол. до країн Північної Америки та Європи.

Доступ до ключових технологій. Одержання доступу до технологій - це ще один стимул для прямих іноземних інвестицій. Для компаній може виявитися вигіднішим придбання частки власності в існуючій компанії, ніж формування власної групи фахівців для розробки або відтворення нової технології. Наприклад, багато швейцарських виробників фармацевтичних препаратів використовували інвестиції в невеликі американські біогенетичні компанії як недорогий спосіб одержання доступу до сучасних біотехнологій. У такий же спосіб в 90-ті роки тайванська компанія Acer Inc., виробник персональних комп'ютерів і робочих станцій, за 100 млн дол. придбала дві комп'ютерні компанії, розташовані в "Силіконовій долині", розраховуючи використати їхні технології й мережі збуту для різкого збільшення частки Acer Inc. на американському ринку персональних комп'ютерів.