Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Тюріна Н.М. - 11.1. Сутність та види посередницької діяльності

11.1. Сутність та види посередницької діяльності

В міжнародній торгівлі використовують два основних методи виконання експортно-імпортних торгових операцій:

- прямий метод - поставка товарів виробниками безпосередньо іноземному споживачу, або закупку в нього відповідних товарів.

- непрямий - продаж або купівля товарів через торгових посередників.

Торговельно-посередницька діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних та фізичних осіб щодо виконання комерційних операцій, пов'язаних із купівлею-продажем товарів та встановленням комерційних зв'язків від імені, або за дорученням третьої сторони [66].

Торгове посередництво - це обов'язковий елемент ринку, його застосовують переважно у таких випадках:

- при збуті споживчих товарів;

- при реалізації другорядної продукції;

- на окремих важкодоступних та малознайомих ринках;

- при відсутності особистої збутової сіті;

- при умові, якщо торгівля монополізована великими торгово-посередницькими фірмами.

Міжнародні фірми використовують посередників для:

- найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання (реалізації) продукції (товарів);

- зниження витрат на реалізацію (придбання) продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва;

- зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів;

- зменшення кількості постачально-збутових операцій;

- досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон'юнктури;

- підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів;

- забезпечення доступу до первинної ринкової інформації. Посередницька діяльність здійснюється на основі таких принципів [42]

- рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посередника з виробниками і споживачами продукції, що передбачає альтернативність вибору контрагентів зовнішньоекономічних зв'язків, однакову відповідальність за порушення умов договорів;

- підприємливість тобто господарська кмітливість, заінтересованість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;

- оперативність, що передбачає мобільність, динамічність, і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності;

- обслуговування контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їхніх потреб, надання їм комплексу необхідних їм послуг;

- економічна зацікавленість суб'єктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу;

- комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи з потреби отримання посередником достатнього прибутку;

- договірні засади взаємовідносин із контрагентами.

До переваг непрямого методу виконання експортно-імпортних операцій можна віднести таке: великий досвід; особиста сітка обслуговування; добре налагоджені зв'язки; знання ринку і кон'юнктури.

Непрямий метод реалізується через торгово-посередницькі операції.

Під торгово-посередницькими операціями у зовнішньоекономічній діяльності розуміють операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежним посередником на основі спеціальних угод чи окремих доручень [52].

Посередники - це особи, що з'єднують сторони, які бажають укласти угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі.

Функції, які виконують посередницькі фірми, різноманітні Вони пов'язані не тільки зі збутом або покупкою товарів (продукції), але й охоплюють широке коло операцій і послуг, основні з них такі:

- дослідна робота (пошук іноземних партнерів; вивчення ринку збуту; збір інформації, необхідної для планування та покращання торгового обміну; проведення рекламних та інших заходів для просування товарів (продукції) на зовнішні ринки);

- організація товароруху (транспортування та складування товарів);

- страхування товарів та послуг;

- пристосування товарів до вимог ринку ( сортування, монтаж, пакування).

- прийняття ризиків за виконання зовнішньоторгових операцій;

- кредитно-фінансове обслуговування учасників зовнішньоторгової угоди;

- оформлення документів при укладенні угод;

- виконання митних формальностей;

- технічне та після продажне обслуговування;

- тощо.

З перерахованого видно, що сфера діяльності посередницьких структур досить широка, але основне - це комерційна діяльністю.

Головна мета залучення посередників - підвищення ефективності виконання зовнішньоторгових операцій (ЗТО). Залучення посередників до виконання ЗТО має такі переваги:

- підвищується оперативність збуту;

- зростає прибуток за рахунок прискорення обігу капіталу;

- підвищується оперативність реагування на зміни в ринковій кон'юнктурі, що дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;

- підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;

- забезпечується доступ до джерел первинної інформації про рівень якості та конкурентоспроможності товарів.

Доцільність використання посередників збільшується у випадках коли:

- ринки збуту монополізовані та закриті для самостійного проникнення виробників;

- не має можливості самостійно здійснювати дослідження закордонних ринків, займатися пошуком партнерів, грамотно розробляти умови контракту і т.д.;

- так склались міжнародні торгівельні звичаї (наприклад, виконання торгівлі певними товарами на аукціонах та біржах);

- необхідно виходити на віддалені, невідомі та слабо вивчені ринки з новими товарами.

До недоліків використання посередників можна віднести:

- підвищення цін на імпортні товари та зниження доходів від експорту;

- втрату експортером безпосереднього зв'язку з ринком, відсутність інформації про кон'юнктуру ринку та попит покупців.

Проте перераховані недоліки не зменшують обсяги використання посередницьких послуг у практиці світової торгівлі. Так, у таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція посередники виконують близько половини обороту товарів та послуг.

В Україні торговельно-посередницька діяльність розвивається ще досить суперечливо через не розробленість нормативної бази, низький професійний рівень посередників, загальну недовіру до них. Все це стримує процес формування посередницьких структур в нашій країні.

Залежно від функцій, виконуваних посередниками, можна вирізнити такі види торговельно-посередницької діяльності:

- торговельно-посередницька діяльність із перепродажу товарів;

- торговельно-посередницька діяльність зі створення умов для здійснення актів купівлі-продажу, організації товарообігу.

Найбільш характерними видами посередницьких операцій є операції по перепродажу товарів, комісійні, обмінні, консигнаційні, брокерські, агентські, лізингові, біржові, аукціонні.

Характеристика основних видів посередницьких операцій наведена в таблиці 11.1.