У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування обумовлюють необхідність упаковки,у контракті у цьому розділі встановлюються:
• вид та характер пакування;
• якість пакування;
• порядок пакування;
• розміри пакування;
• спосіб оплати пакування;
• повернення контейнерів;
• зміст або реквізити маркування;
• порядок нанесення маркірування.
Вид та характер пакування залежить від:
■ особливостей товару, який підлягав пакуванню;
■ способу, відстані та тривалості транспортування товару, можливості перевантаження у дорозі, температурного режиму під час транспортування, пори року, способу оплати за транспортування, сумісності з іншими вантажами тощо. Наприклад, при морському перевезенні слід врахувати тиск на вантаж інших вантажів, боковий тиск під впливом крену судна, глибину трюмів та їх розміри, розміри вантажних люків, можливість проникнення сторонніх запахів та забруднюючих речовин; при залізничному перевезенні слід врахувати можливість частих перекидань, поштовхів у дорозі при гальмуванні та маневруванні на залізничних станціях, розміри мостів, тунелів, габарити, вагу та зовнішню форму вантажного місця, при перевезеннях вантажів, які сприймають вологість, на відкритих залізничних платформах упаковка має бути вологонепроникливою; при авіаперевезеннях тара має бути передусім максимально полегшеною, оскільки ставки тарифів досить високі, легкозаймисті вантажі повинні бути запаковані у вогнестійку, ретельно закриту тару, але разом з тим майже повна відсутність поштовхів, обережність та увага при вантажних роботах обумовлює більш низькі вимоги до міцності тари порівняно з іншими видами транспорту; при автомобільних перевезеннях характер упаковки залежить від виду товару, вантажопідйомності машин, профілю та стану дороги, інших умов;
■ кліматичних особливостей країни призначення. Особливі вимоги висуваються до упакування вантажів, які поставляються у тропічні країни, де висока вологість повітря, висока середня температура. Товари, які поставляються у такі країни, вимагають особливо міцного упакування, просоченого спеціальними сумішами, виготовленого із спеціальних матеріалів, часто використовують запаяні або щільно закриті ящики та металеві контейнери;
■ вимог митного режиму країни призначення. Основна вимога до упаковки у даному разі полягає у максимальному наближенні до вказівок, які містяться у митному тарифі, що має особливе значення призбиранні специфічних мит з ваги брутто товару. Упаковка має бути по можливості більш легкою, зокрема це відноситься до товарів, у яких вага тари набагато більша, ніж вага самого товару. При збирані мит з ваги нетто користуються легальною вагою нетто, яка визначається шляхом віднімання з ваги брутто ваги упаковки згідно із встановленою у митному тарифі шкалою знижок на окремі види упаковки (бочки, ящики, барабани, кліті тощо), яка називається тарним тарифом, при використанні упаковки, не згаданої у митному тарифі, при розрахунку мита за основу береться вага нетто, яка зазначена у митних документах країни відправлення. У країнах, де мита збираються з ваги нетто, вимагається зазначення країни походження і на безпосередній упаковці товару. У тих випадках, коли упакування є самостійною цінністю або виготовлене із цінних матеріалів, воно обкладається митом додатково до обкладання товару, і це необхідно враховувати при підготовці товару до відвантаження;
* законодавства країни призначення, У багатьох країнах законодавство забороняє ввезення товарів у певній упаковці, у деяких країнах введені імпортні мита на окремі види у пакувальних матеріалів, наприклад скляний посуд або металеві листи.
Зазвичай у ЗТК обумовлюють:
■ зовнішнє пакування (тару) — брезент, ящики, картонні коробки, бочки, бочонки, контейнери;
■ внутрішнє пакування, яке є невіддільним від товару.
Якість пакування товару в контракті найчастіше визначається переліченням вимог, яким воно повинно відповідати: водонепроникне, морське, картонне, належне, звичайне, поліетиленова плівка, тропічне, пакувальний папір, пакувальне полотно, експортне пакування, без пакування.
Упакування повинно передбачати усі розумні види пошкоджень, оскільки за значною частиною умов ЗТК продавець отримує платіж лише тоді, коли покупець отримає товар у бездоганному та непошкодженому вигляді.
За наявності встановлених стандартів або технічних умов на упаковку її якість може визначатися посиланням на відповідні стандарти або технічні умови.
Контрактом можуть бути передбачені також спеціальні вимоги до пакування, що включаються до нього з ініціативи покупця. Так, покупець може бути зацікавлений в спеціальному розфасуванні товару з тим, щоб продавати його споживачам без перепакування або потребує певних габаритів і ваги вантажу, пристосованих до наявних у нього навантажувально-розвантажувальних засобів, чи в іншому. Однак в імпортні контракти недоцільно включати зайві спеціальні вимоги до пакування, оскільки це може відбитись на ефективності угоди в цілому.
Відносно якості пакування в контракті обумовлюється матеріальна відповідальність продавця за пошкодження товарів, якщо воно сталося через невідповідність пакування умовам перевезення товару, що передбачені в контракті.
Порядок пакування полягає в тому, що продавець зобов'язаний на кожне товарне місце оформити пакувальний лист і певним чином переслати його, а також товаросупровідну документацію разом з товаром, покупцеві В контракті може бути уточнений зміст пакувального листа, склад товаросупровідної документації та інші положення з пакування. Наприклад, при поставках обладнання та машин в упакувальному листі зазначаються: найменування машин та окремих деталей, які упаковані у даному місці, їх кількість з викладенням технічних даних згідно з відповідними позиціями ЗТК, фабричний номер машин, номер креслення, вага брутто та нетто і точне маркування даного місця з метою точного встановлення тотожності товару даним технічної специфікації, зазначеним у ЗТК. Один екземпляр пакувального листа у водонепроникному конверті вкладається разом з обладнанням чи машиною у ящик або прикріплюється до зовнішнього боку ящика. Якщо обладнання або машина поставляються без упаковки, конверт із водонепроникного паперу, у який вкладається пакувальний лист, повинен бути покритий тонкою бляшаною пластиною, яка приварюється безпосередньо до металевих частин машини.
Розміри пакування обумовлюються в контракті при купівлі-продажу великогабаритних товарів (зокрема обладнання).
Вони повинні бути упаковані з урахуванням габаритів транспортних засобів, крім того, упакування повинно бути пристосоване до перевантаження кранами і/або навантажувачами.
В контракті можуть бути конкретно визначені граничні розміри негабаритних товарних місць і порядок узгодження з покупцем їх розмірів. У зв'язку з останнім домовляються про час, коли продавець висилає покупцеві ескізи негабаритних місць (наприклад, 60 днів після підписання контракту), і термін з моменту отримання ескізів, протягом якого покупець зобов'язаний повідомити продавцеві своє рішення. При відвантаженні негабаритних місць без підтвердження покупця продавець буде зобов'язаний компенсувати йому додаткові видатки і збитки, пов'язані з перепакуванням вантажу.
Способи оплати вартості пакування встановлюються сторонами у ЗТК і можуть передбачати:
• включення ціни пакування у ціну товару;
• визначення ціни пакування у відсотках від ціни товару;
• визначення ціни пакування окремо від ціни товару.
У більшості випадків не лише внутрішнє пакування, а й зовнішня тара переходять у власність покупця одночасно з товаром. Винятками є випадки, коли у ЗТК передбачено відвантаження товару у тарі, заздалегідь надан і й покупцем продавцю, або повернення тари покупцем продавцю, наприклад, при поставках хімічних товарів та мінеральних мастил у металевих бочках, скляних бутлях, зворотних контейнерах. При переході упаковки у власність покупця він оплачує її ціну продавцю.
Якщо пакування має високу вартість, тоді слід однозначно обумовити її обсяг і розподіл витрат на нього між учасниками угоди.
Якщо у ЗТК немає особливих вказівок стосовно пакування товару, продавець повинен відправити вантаж в упаковці, яка зазвичай використовується для експортних товарів у країні продавця та забезпечує зберігання вантажу при перевезенні з урахуванням можливих перекидань, при належному та звичайному поводженні з вантажем. Іноді посилаються на звичай порту або складу. Такі посилання є, наприклад, в Інкотермс 2000.
Під маркуванням розуміють необхідні написи, зображення та умовні позначення, які розміщуються на упаковці, бирках або на відвантаженому товарі та які необхідні для належного перевезення і здачі вантажу отримувачу. Маркування має велике значення для полегшення перевантажень у дорозі, кількісного відбору окремих одиниць та для запобігання непорозумінь при видачі товару різним отримувачам.
Зміст або реквізити маркірування, яке наноситься продавцем на пакування, поділяються на:
1) товарне маркування - позначення, необхідні для адресата - отримувача вантажу, які включають:
• найменування виробника, вантажовідправника та вантажоотримувача (або умовні позначки, які їх замінюють);
• номери контракту / наряду / замовлення;
• загальна кількість місць / одиниць вантажу;
• номер пакувальної одиниці - з першого до останнього місця;
• вагу (нетто та брутто);
• точні габарити;
• марку "зроблено у " - країну походження;
• зазначення про знаходження інструкцій або документації, специфікацій поящичних, покипнихтощо;
• зазначення про приналежність, зворотиість, багатооборотність тари;
2) вантажне маркування - позначення, необхідні для транспортної організації, що перевозить вантаж, які включають:
• найменування країн та пунктів відправлення і призначення;
• маршрут при перевантаженнях;
3) транспортне маркування - позначення, необхідні під час перевезення, які включають:
• номери вагонів, люків;
• номер трансу;
• назву судна тощо;
4) спеціальне маркування - позначення, що вказують, як слід поводитись з товаром під час його перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання у дорозі, які включають:
• інструкції з навантаження та розвантаження - не кантувати, верх, низ, скло тощо;
• інструкції або вказівки зі стропування - місця стропування, напрямок стропувальних тросів, центр ваги (позначається червоною лінією);
• інші зазначення для запобігання небезпеки та з метою схоронності вантажу.: .-
На тарі зазвичай використовуються такі попереджувальні написи: верх, низ, не зберігати у вологому місці, піднімати тут, обережно, сісло, збсрігати у прохолодному місці, боїться вологи, не кантувати, не кидати, рідина, відкривати тут, боїться тепла, боїться холоду, тропічне упакування, пересувати на котках, котити, а не перевертати.
Товарні місця нумеруються дробовими числами: в чисельнику проставляється порядковий номер місця, а в знаменнику - загальна кількість місць у партії.
Крім обов'язкових реквізитів, на товарні місця може наноситись, якщо це не суперечить умовам контракту, рекламне маркірування.
Порядок нанесення маркірування передбачає, що товарні місця маркіруються з двох або трьох боків. В першому випадку - це два непротилежні боки, в другому - також два непротилежні боки і верх пакування. Вибраний спосіб фіксується в контракті. В контракті також вказуються мови, якими наноситься маркірування. Вантажі, що імпортуються в Україну, повинні мати маркірування українською мовою. Відносно розмірів надписів та їх нанесення маркірування повинно відповідати вимогам митниці. Надписи на упакуванні повинні добре розпізнаватися, бути чіткими, нанесеними за трафаретом контрастною незмивною або водостійкою фарбою, дублюватись на різних видних місцях вантажу, зручних для прочитання, бути однозначними, відповідати змісту товару або вантажу. Одночасно можуть бути використані малюнки, графічні позначки та символи, які відповідають міжнародним стандартам, зазначення місць стропування та напрямку тросів і як обов'язковий атрибут — торгова марка або емблема фірми.
У зв'язку з маркіруванням у контракті може бути обумовлено, що продавець відповідає за додаткові транспортні і складські витрати, за пошкодження вантажу, які виникли внаслідок його відправлення не за адресою, через неповноцінне або неправильне маркірування.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю продукований або підданий достатній переробці згідно з критеріями, які є особливими для даного виду товару та встановлених нормативів. Під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон або частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Країна походження товару визначається з метою здійснення тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію країни та вивозу товару з цієї території. Ця категорія суттєво впливає на престижність товару та відповідно на його конкурентоспроможність наданому ринку і вартість.
Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:
• корисні копалини, видобуті на її території, або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі та у морських надрах, якщо країна має виключні права на розробку цих надр;
• рослинна продукція, яка вирощена чи зібрана на її території;
• живі тварини, які народились та вирощені у ній;
• продукція, отримана у цій країні від вирощених в ній тварин;
• вироблена в ній продукція мисливського, риболовного та морського промислів;
• продукція морського промислу, яка добута та/або вироблена у Світовому океані суднами даної країни або суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
• вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;
• продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на космічних суднах, ЯКІ належать даній країні або орендованих нею;
• товари, вироблені у даній країні виключно із продукції, зазначеної у всіх попередніх пунктах.
Якщо у виробництві товару беруть участь підприємства двох або більше країн, походження товару визначається згідно з критеріями достатньої переробки.
Критеріями достатньої переробки товару у даній країні в:
• зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) з Товарної номенклатури на рівні будь-якого із перших чотирьох знаків, яка відбулася внаслідок переробки товару;
• виконання виробничих чи технологічних операцій, достатніх або не достатніх для того, щоб товар вважався походженням із тієї країни, де ці операції мали місце;
• правило адвалорної частки — зміна вартості товару, коли процентна частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки ціни товару, що постачається. Для імпортованих товарів - за вартістю, яка підлягає митному оподаткуванню при ввезенні (на умовах СІФ); або у випадку, якщо їх походження невідоме, - за встановленою ціною першого продажу на території країни, де здійснюється виробництво; для готових виробів - за ціною ЕХУ.
Вважаються такими, що не відповідають критерію достатньої переробки:
• операції із забезпечення схоронності товарів під час збереження або транспортування;
• операції з підготовки товарів до продажу та транспортування (дроблення партії, формування відправок, сортування, переупаковка); прості складальні операції;
• змішування товарів (компонентів) без надання отриманій продукції характеристик, які суттєво відрізняють її від вихідних складових.
Товари у розібраному або незібраному вигляді, які постачаються декількома партіями, коли з виробничих чи транспортних умов неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, якщо партія розбита на декілька партій внаслідок помилки, повинні розглядатись на бажання декларанта як єдиний товар при визначенні країни походження. Умовою застосування цього правила є: попереднє повідомлення митного органу при переміщенні товарів про таку розбивку із .зазначенням причин цього; документальне підтвердження помилковості розбивки товару на декілька партія; поставка усіх партій з однієї країни одним постачальником; ввезення усіх партій через одну і ту ж митницю; поставка усіх партій у строк не більше б місяців з дати прийняття митної декларації або закінчення строків на її подання відносно першої партії.
Сертифікат походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить із відповідної країни, і повинен містити:
• письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідний критерій походження;
• письмове посвідчення компетентного органу країни вивозу, який видав сертифікат про те, що представлені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Якщо інше не передбачено міжнародними угодами, сертифікат має містити такі необхідні відомості про товар, на який він виданий:
• найменування та адреса експортера;
• найменування та адреса імпортера;
• найменування (опис) товару;
• засоби транспортування та маршрут проходження;
• кількість місць, характер упакування, маркування та нумерація;
• вага брутто та нетто.
Сертифікат подається митним органам у надрукованому вигляді, без виправлень. Мова сертифіката визначається вимогами митних органів, при необхідності митні органи можуть вимагати перекладу сертифіката державною мовою.
Приклад змісту "Сертифіката про походження":
1. Товари, що поставляються експортером (назва фірми, її адреса, країна).
2. Товари, які приймаються імпортером (назва організації, ЇЇ адреса, країна).
3. Засоби транспорта та маршрут (наскільки відомі).
4. Для використання офіційними установами.
5. № позиції.
6. Марки та кількість місць.
7. Кількість та вид місць; опис товарів.
8. Критерій походження товару.
9. Вага брутто або інші одиниці, які вказують кількість.
10. Номер та дата рахунка-фактури.
11. Посвідчення.
12. Декларація експортера.
На підставі здійсненого обстеження даним засвідчується, то декларація експортера відповідає дійсності. Місце та дата, підпис та печатка установи, що засвідчує.
Підписаний нижче заявляє, що вшценаведені відомості відповідають дійсності; що усі товари походять із (країна) і що вони відповідають вимогам про походження,
які встановлені відносно таких товарів Загальною системою преференцій для товарів.
експортованих у_(країна-імиортер). Місце та дата, підпис особи, яка має право підпису.
Невідповідність пакування, захисту та маркування може бути самостійним видом порушення ЗТК, який викликає втрати, і тому пакування, захист та маркування з точки зору рекламаційного права є окремими зобов'язаннями, по яких у ЗТК можуть передбачатись спеціальні санкції.
Невідповідність пакування, захисту чи маркування може бути рекламаційною підставою для вимоги про сплату штрафу і у тому випадку, коли збиток відсутній, але для попередження несприятливих наслідків можуть бути потрібні спеціальні заходи І додаткові витрати та/або можуть виникнути непередбачені витрати, пов'язані з продажем товарів з такими невідповідностями. Невідповідність упаковки може бути причиною пошкодження, погіршення якості та зменшення кількості товару. Наприклад, поставка мінеральних добрив у паперових мішках замість пластикових, тягне за собою якісні та кількісні недоліки самого товару.
Неустойка за невідповідність упаковки, захисту та маркування передбачається у ЗТК як самостійний штраф, який не залежить від виникнення якісних та кількісних недоліків товару. При зовнішньоторгових поставках упаковка та захист повинні відповідати мінімальним ставкам провізної плати та мита, а також стандартним та медичним вимогам країни призначення.
Правила Гаага-Вісбі, ст. ІУ, п.2 обмежують відповідальність перевізника та команди судна за втрату чи пошкодження вантажу у разі:
- втрат у навальному об'ємі та вазі вантажу або будь-якої іншої втрати чи пошкодження внаслідок внутрішнього дефекту, неякісності або пороку у товарі;
- поганого упакування;
- при недостатньому або неправильному маркуванні.
Приклад формулювання цієї статті:
Товар повинен відвантажуватись у відповідному експортному упакуванні. Упакування та консервація повинні забезпечувати повну схоронність товару відрізного роду пошкоджень та корозії при перевезенні його усіма видами сухопутного транспорту з урахуванням декількох перевантажень у дорозі. Маркування повинно бути нанесено чітко, незмивною фарбою українською мовою і містити таке:
• вантажоотримувач; ' Контракт №;
• вага брутто;
• вага нетто;
- розміри ящика у см (довжина, висота, ширина);
- вантажовідправник.
Місця, які потребують особливого поводження, повинні мати додаткове маркування:
- Верх. Обережно. Не кантувати! Температура зберігання.
Продавець несе відповідальність за будь-які пошкодження товару внаслідок неналежного упакування та консервації. Продавець повинен відшкодувати Покупцю додаткові витрати, які можуть виникнути внаслідок неправильного та/або неповного маркування".
4.2.14. Санкції
4.2.15. Страхування
4.2.16. Форс-мажор або обставини непереборної сили
4.2.17. Арбітраж
4.2.18. Інші умови
4.2.19. Юридичні адреси та рахунки (банківські реквізити) сторін
4.3. Типові помилки, що зустрічаються у зовнішньоторгових контрактах
РОЗДІЛ V, МІЖНАРОДНІ КОМЕРЦІЙНІ РОЗРАХУНКИ
5.1. Визначення валютних умов зовнішньоторгових контрактів