Інноваційний менеджмент - Захарченко В.І. - Система прогнозування і планування розвитку

В умовах ринкової економіки, як відомо, основою системи виробничого і фінансового планування є аналіз кон'юнктури ринку і прогнозування можливих напрямів її зміни, у тому числі під дією факторів НТП, з метою виявлення перспективних напрямів розвитку конкретного суб'єкта господарської діяльності. Визначає стратегію і тактику організаційно-економічного розвитку суб'єкта господарювання за основними напрямами науково-технічної, виробничо-господарської і збутової діяльності, включаючи організаційно-технологічну політику, матеріально-технічне постачання, інвестиційну та інноваційну діяльність і т. д. Крім того, система прогнозування і планування реалізує такі функції:

o аналіз сформованої на ринку структури виробництва і споживання, включаючи аналіз конкурентів, споживачів, системи збуту, системи стимулювання тощо, а також факторів, що впливають на її розвиток;

o прогнозування тенденцій розвитку ринку під дією науково-технічних, технологічних, економічних, соціально-політичних, організаційно-правових, екологічних, демографічних та інших факторів;

o аналіз ринкових можливостей і небезпек, що стимулюють чи ускладнюють реалізацію можливих варіантів інноваційного розвитку;

o аналіз сильних і слабких сторін діяльності суб'єкта господарювання;

o оцінка і вибір оптимальних варіантів інноваційного розвитку з погляду реалізації можливостей суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності і зовнішніх умов, вибір позицій на ринку та позицій у конкуренції;

o прогнозування розвитку за обраними варіантами;

o планування діяльності по кожному з обраних варіантів розвитку, включаючи науково-технічний, технологічний, виробничо-збутовий, фінансовий та інші плани.

Система організації інноваційних процесів реалізує такі функції:

o виділення пріоритетів і переваг у діяльності суб'єктів господарювання;

o формування і перебудова організаційних структур управління й організаційно-економічних зв'язків для реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку;

o ресурсне забезпечення формування цільових ринків, у тому числі пошук джерел і механізмів ресурсного забезпечення, а також формування їх оптимальної структури;

o здійснення контролю за процесами інноваційного розвитку в умовах змін зовнішнього і внутрішнього середовища, коригування процесів розвитку аж до зміни пріоритетів (у разі потреби).

Дана система орієнтована на втілення в життя тих напрямів і варіантів розвитку, які виявлені в результаті функціонування системи прогнозування і планування розвитку.

Як зазначено вище, інноваційний розвиток ґрунтується на постійних змінах номенклатури виробленої продукції, удосконаленні технологій її виготовлення, методів організації виробництва і збуту відповідно до змін ринкової кон'юнктури. У цих умовах необхідно гнучко підходити до формування організаційних структур управління, вибирати такі, що були б адекватні конкретним умовам реалізації проектів інноваційного розвитку конкретних суб'єктів господарської діяльності, дозволяли б повністю реалізувати потенціал їхнього інноваційного розвитку.

Система мотивації та стимулювання

Елементи даної системи мають за мету приведення у відповідність цілі і спонукальні мотиви (стимули) діяльності підприємства (включаючи його власників, менеджерів, фахівців, робітників).

Люди, що мають справу з розробкою і впровадженням нової техніки та продукції, вирізняються серед інших категорій працівників високим рівнем освіти та інтелектуального розвитку. Для них характерне аналітичне мислення, підвищене почуття власної гідності, самостійність і незалежність.

Виходячи з цього стимулювання інноваційної діяльності має специфічні особливості, а саме:

o використання великої кількості матеріальних і нематеріальних, організаційних і психологічних стимулів, орієнтованих на задоволення потреб вищого рівня;

o надання процесу стимулювання в інноваційній сфері постійного характеру, а не одиничної тимчасової кампанії.

Система фінансування інноваційної діяльності визначає успіх чи невдачу інноваційних програм і проектів. Здатність підприємства-інноватора акумулювати достатньо коштів для реалізації інноваційних задумів впливає на швидкість виведення інновацій на ринок, а отже - на її комерційний успіх. Однак не кожне підприємство має достатньо власних коштів для цього, що зумовлює пошук інших джерел їх надходження. Вибір ефективних форм фінансування інноваційних програм і проектів забезпечує високу економічну віддачу інноватору та інвестору.

Планування інноваційних процесів передбачає також визначення обсягу коштів, необхідних для здійснення всіх видів інноваційної діяльності та оцінювання можливості підприємства акумулювати їх у тих часових межах, які відповідають життєвому циклу інновацій.

Кожне підприємство, зважаючи на свої можливості, повинно розробляти оптимальну стратегію фінансування інноваційної діяльності. Це передбачає належне економічне обґрунтування інноваційних програм і проектів, визначення джерел і суб'єктів їх фінансування та своєчасне забезпечення надходжень коштів протягом періоду їх реалізації.

Суб'єктами фінансування інноваційних процесів можуть бути самостійні підприємства, інноваційні фонди, банківські установи, інтегровані фінансово-промислові структури, територіальні органи управління, а також приватні особи. Усі вони певною мірою беруть участь у відтворювальному процесі та формують кінцевий суспільний продукт, отже, зацікавлені в науково-технічному розвитку, який безпосередньо визначає соціально-економічний розвиток.

Створення ефективної системи фінансування інноваційних процесів є важливим і актуальним завданням держави взагалі. Однак способи і методи його вирішення мають суттєві відмінності на державному рівні управління та на рівні окремих підприємств.

Система фінансування інноваційної діяльності на рівні окремих суб'єктів господарювання спрямована передусім на фінансування інноваційних проектів, що забезпечують зміцнення конкурентних позицій підприємств.

Система контролю процесу розвитку і зміни пріоритетів постійно відстежує достатність мотивації проектів розвитку, що реалізуються, і у разі ослаблення такої вносить відповідні корективи в систему мотивації чи у розвиток. Елементам цієї системи, за наявності елементів економічної зацікавленості, властиве адміністрування, оскільки виконання намічених рішень має обов'язковий характер.

Взаємодія виділених функціонально-структурних під систем ОЕМУІР одна з одною і з зовнішнім середовищем здійснюється за допомогою системи інформаційного забезпечення, яка виступає певним інформаційним каналом обміну необхідною для управління інформацією і також реалізує функції накопичення, збереження та аналізу інформації.

Як випливає з викладеного вище опису систем ОЕМУІР, його функціонування пов'язане з переробкою великих інформаційних масивів, обміном інформацією між його системами і рівнями.

Аналізуючи структуру ОЕМУІР, його елементи та функції, неважко помітити, що для їх реалізації необхідно враховувати практично всі складові комплексу механізмів і відповідних методі. ОЕМУІР є багаторівневим і полісистемним. Досягнення цілей у такому механізмі можливе лише в разі узгодженої взаємодії всіх систем і складових, а також за збереження структурної цілісності.

Детальніше питання формування ефективних систем у складі ОЕ-МУІРП будуть розглянуті у наступних розділах.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Визначте основні аспекти і завдання управління інноваційним розвитком підприємства.

2. У чому полягає інноваційна функція підприємства?

3. Які аспекти охоплює поняття "інноваційний менеджмент" і які завдання виконує?

4. Що розуміють під функціями інноваційного менеджменту і за якими ознаками їх розрізняють?

5. Розкрийте сутність функцій прогнозування і планування. Які методи використовуються у ході здійснення цих функцій?

6. Яким вимогам повинні відповідати інноваційні цілі? Перерахуйте принципи будування дерева цілей.

7. Які завдання виконує функція організації в інноваційному менеджменті?

8. Дайте визначення поняттю "організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку підприємства", у чому полягають його особливості?

9. З яких структурно-функціональних підсистем складається ОЕМУІР?

10. Охарактеризуйте завдання системи прогнозування і планування розвитку підприємства.

11. Які функції реалізує система організації інноваційної діяльності?

12. Хто може бути суб'єктами фінансування інноваційних процесів? Які їх завдання?

13. За якими напрямами повинна формуватися система мотивації в інноваційному менеджменті?

14. Які функції виконують система контролю процесу розвитку і зміни пріоритетів на підприємстві і система інформаційного забезпечення?

Система мотивації та стимулювання
Розділ 4. Фактори успішності нововведень
4.1. Сприйнятливість організації до нововведень
4.2. Техніко-організаційний рівень виробництва
4.3. Інноваційний потенціал підприємства як основа і результат інноваційного розвитку підприємства
4.4. Інноваційна інфраструктура
4.5. Мотиваційний механізм активізації інноваційних процесів
4.6. Причини і методи подолання опору організаційним змінам
Розділ 5. Планування інноваційної діяльності
5.1. Інноваційна політика підприємства
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru