Інноваційний менеджмент - Захарченко В.І. - 10.1. Роль і види інтелектуальної власності

10.1. Роль і види інтелектуальної власності

Подальша еволюція світової економіки тісно пов'язана з широким використанням інтелектуального ресурсу, в якому інтелектуальна власність в нинішньому тисячолітті буде основною рушійною силою. Тенденції створення цінностей свідчать, що найбільш динамічними галузями економіки є ті, які пов'язані з інтенсивною діяльністю у сфері знань та інтелектуальної власності. Ці тенденції показові не лише для майбутньої охорони інтелектуальної власності як стратегічного інструменту мікро- і макроекономіки, але також для характеру і видів інвестицій, які у недалекому майбутньому потрібно буде збільшувати для створення підґрунтя національному розвитку і підвищення актуальності інтелектуальної власності.

Ідучи пліч-о-пліч з технічним поступом, інтелектуальна власність набуває глобального значення через підвищення її актуальності для таких ключових і основоположних напрямів політики, як забезпечення продовольством, охорона здоров'я, праця, торгівля, культура і культурна спадщина, довкілля, інвестиції і науково-технічне перетворення.

Ще до початку XXI ст. інтелектуальна власність стала виконувати небувало важливу роль у створенні корпоративного багатства і стимулюванні конкуренції. Інформація про стан нематеріальних активів компаній стала визначальним фактором для фондового ринку. З'явилися цілі галузі промисловості, які цілком і повністю залежать від прав на інтелектуальну власність. Так, активи компаній, які розробляють програмне забезпечення, складаються в основному з патентних і авторських прав, а також прав на товарні знаки. Патентна охорона перетворилася на одну зі стратегічних цілей як окремих компаній, так і держави в цілому.

Збереження, забезпечення та ефективне використання вітчизняного інтелектуального потенціалу є національним пріоритетом України. Необхідною передумовою становлення інноваційної моделі розвитку є створення цілісної системи управління промисловою власністю, яка б забезпечувала на рівні міжнародних стандартів її інформаційну підтримку, патентну експертизу, правовий захист, економічну оцінку та створення умов для всебічного використання.

Термін "інтелектуальна власність" виник у процесі тривалої (починаючи з XVIII ст.) практики юридичного закріплення за певними особами прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, літератури тощо. У науковій термінології цей термін використовується від 1950-х років.

Інтелектуальну власність зараховують до особливого виду власності віртуального характеру. Саме це значно ускладнює усвідомлення її сутності та визначення.

Інтелектуальна власність - це умовне поняття, яке використовується для позначення сукупності виняткових прав на результати інтелектуальної, насамперед творчої діяльності, а також прирівняних до них за правовим режимом засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу. Результат інтелектуальної діяльності має бути втіленим у певну об'єктивну форму і здатним до відтворення.

У зв'язку з широким розповсюдженням інформаційної технології відбувається уніфікація національних патентних систем, охорона інтелектуальної власності виходить за рамки національної юрисдикції. З розвитком глобальних інформаційних мереж і електронної торгівлі інтелектуальна власність стала глобальним товаром, а ліцензування перетворилося на один з головних способів товарообміну у світовому масштабі.

Матеріально-речовинну основу інтелектуальної власності складає інтелектуальний продукт, що є результатом творчих зусиль його творців - окремої особи або колективу. Інтелектуальний продукт може мати різні форми:

o наукові відкриття і винаходи;

o результати технологічних і проектних робіт;

o зразки нової продукції, нової техніки і матеріалів;

o нова технологія;

o науково-виробничі, консалтингові, економіко-фінансові, управлінські, маркетингові послуги;

o а також різні види літературно-художньої творчості тощо.

Технологічно застосовані у виробництві знання (технологія) набули властивості самостійних товарів значно пізніше, ніж речові продукти праці. На перших етапах розвитку капіталістичного суспільства ці знання створювалися винятково для потреб власного виробництва. Після першої промислової революції спочатку обіг технології на ринку відбувався у пов'язаному вигляді з іншими товарами - або із засобами виробництва (машинами), або у складі товару робоча сила.

Лише розвиток патентної системи дозволив технології стати товаром. Тому найважливішою передумовою виникнення ринку технології стала розробка прав власності на науково-технічні досягнення, за допомогою яких був знайдений компроміс між приватними інтересами творців нової технології і суспільною потребою у вдосконаленні продуктивних сил. Першим правовим документом, що заклав основу товарних відносин між учасниками технічного прогресу, є патент.

Об'єктом інтелектуальної власності є документально підтверджені права на результати інтелектуальної діяльності.

Поняття інтелектуальної власності охоплює два типи об'єктів - промислової власності і авторського права.

Термін "промислова власність" - умовний і застосовується до винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, географічних зазначень походження товарів, раціоналізаторських пропозицій тощо, які на відміну від результатів матеріального виробництва втілені в описах, розрахунках, кресленнях, послугах і можуть бути тиражовані та передані в промислове виробництво.

Промислова власність у сучасному розумінні для фахівців, обізнаних у сфері інтелектуальної власності, - це складова інтелектуальної власності, яка стосується творінь людського розуму. Термін "промислова власність" застосовується також і на позначення рухомої та нерухомої матеріальної власності, яка використовується в промисловому виробництві (будівель, споруд, обладнання тощо).

До об'єктів промислової власності належать:

винаходи - це позначені суттєвою новизною рішення технічного завдання в будь-якій галузі народного господарства, які дають позитивний ефект;

корисні моделі - це нові на вигляд, за формою, розміщенням частин або побудовою технічні конструкції (моделі). Вони відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що предметом технічного рішення є тільки конструкція виробу, його форма. Іншими словами, для реєстрації корисної моделі достатньо будь-яких змін, навіть у просторовому компонуванні виробу;

промислові зразки - нові, придатні до виробництва промисловим способом художні рішення виробів, в яких досягнуто єдність технічних та естетичних властивостей. Промислові зразки зазвичай є результатом дизайнерських рішень, які можуть значно підвищити інтерес споживачів до певного товару;

товарні марки (знаки) і знаки обслуговування - це позначення, здатні відповідно відрізнити товари і послуги одних юридичних осіб або громадян від товарів і послуг інших юридичних осіб і громадян. Як товарні знаки можуть бути зареєстровані словесні, образотворчі, об'ємні й інші позначення або їх комбінації. Останнім часом у національних законодавствах приділяється увага знакам особливих видів: звуковим, колірним і т. п., які розраховані на сприйняття різними органами чуття. Формою правової охорони є свідоцтво на товарний знак. Строк дії свідоцтва, як правило, становить десять років з можливістю продовження на десять років необмежену кількість разів;

бренд - широко відомий товарний знак або найменування фірми, яка має заслужену репутацію і виробляє якісні продукти і послуги;

фірмові найменування - ім'я або позначення, які дозволяють ідентифікувати підприємство і охороняють проти неправомірних дій третіх осіб. У країнах з розвиненою законодавчою системою виняткове право на використання фірмового найменування надається після його реєстрації в установленому порядку. Право на фірмове найменування є безстроковим і припиняється у разі ліквідації фірми. Будучи майновим невідчужуваним правом, воно не підлягає продажу і є складовою іміджу фірми. Якщо фірма має високу ділову репутацію на ринку, то комерційне найменування допомагає зменшувати витрати, пов'язані з укладанням договорів, спрощує процедуру їх укладання, оскільки немає потреби в додаткових попередніх перевірках інформації про її діяльність;

конфіденційна інформація - відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, які у разі їх розголошення стороннім особам можуть завдати шкоди особам, чиєю власністю вони є. Комерційною таємницею, як правило, є ноу-хау.

Ноу-хау - форма інтелектуальної власності, науково-технічний результат, що навмисно не патентується з метою випередження конкурентів, повного власного використання його для одержання надприбутку або передання іншим користувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.

Ноу-хау має значно ширше застосування, ніж у промисловій власності та авторському та суміжних правах. Наприклад, ноу-хау застосовується в методах управління організаціями, методах виконання розумових операцій, способах бухгалтерського обліку тощо. У міжнародній практиці ноу-хау трактується як конфіденційна науково-технічна, комерційна, ділова та інша інформація, а також виробничі навички і досвід їх використання.

У світовій практиці до ноу-хау відносять:

o технологічні та конструкторські секрети виробництва, характеристики технологічного процесу;

o методи організації виробничого процесу і праці;

o незапатентовані винаходи;

o опис способу використання, специфікації, формули і рецептури;

o технологічні режими та способи виконання операцій, що залишаються невідомими за межами підприємства - власника ноу-хау;

o оригінальні методи випробувань і контролю якості процесів та продукції;

o способи утилізації і знешкодження відходів;

o знання і досвід у сфері маркетингу, інформація, що сприяє збуту продукції тощо.

Особливим об'єктом промислової власності є захист від несумлінної конкуренції.

Об'єкти промислової власності охороняються нормами патентного права.

Авторське право охоплює переважно результати літературної і художньої творчості (поеми, музику, картини і т. п.), до яких останнім часом додалися і об'єкти науково-технічної сфери: програми для ЕОМ, бази даних, топології інтегральних мікросхем) і WЕВ-сторінки Виконавська діяльність артистів охороняється правами, суміжними з авторськими.

Наукові відкриття не належать ні до авторського, ні до патентного права, оскільки з ними не пов'язані які-небудь виняткові права. Більшість фахівців вважають, що відкриття не повинні згадуватися серед об'єктів інтелектуальної власності, оскільки жодне національне законодавство і жодний міжнародний договір не дають будь-якого права на власність стосовно наукових відкриттів.

Перелік об'єктів, що входять до складу інтелектуальної власності, встановлюється законодавством відповідної країни з урахуванням прийнятих міжнародних зобов'язань.