Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - 3.2.1. Світова організація торгівлі

3.2.1. Світова організація торгівлі

Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємницею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 рр.). Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод та домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з постійним удосконалюванням процедур прийняття рішень та їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ в унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев'ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам та послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних та інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики;

- врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т. ін.

Найважливішими функціями СОТ є:

- контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

- проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

- врегулювання торговельних суперечок;

- огляд національної торговельної політики країн-членів;

- технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які стосуються компетенції СОТ;

- співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумувати в такий спосіб:

- створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів та послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами - членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

- доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;

- можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни - члени СОТ беруть зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди" (БТУ). Таким чином, з правового погляду система СОТ - це своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97 % усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більше 50 БТУ й інших правових документів, основними з яких є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ. Це:

1. Багатосторонні угоди:

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

- Угода про сільське господарство. Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування мір державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі;

- Угода про текстиль та одяг. Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом;

- Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Визначає умови застосування мір санітарного і фітосанітарного контролю;

- Угода про технічні бар'єри у торгівлі. Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації;

- Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи. Містить обмеження застосування мір, що заохочують споживання вітчизняних товарів у зв'язку з капіталовкладенням;

- Угода про застосування статті VII ГАТТ 1994 р. (митна оцінка товарів). Визначає правила оцінки митної вартості товарів;

- Угода про перед відвантажу вальну інспекцію. Визначає умови проведення передвідвантажувальних інспекцій;

- Угода про правила визначення походження. Визначає принципи походження товарів;

- Угода про процедури ліцензування імпорту. Встановлює процедури і форми ліцензування імпорту;

- Угода про субсидії та компенсаційні заходи. Визначає умови і процедури застосування субсидій та заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням;

- Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994 р. (анти-демпінг). Визначає умовні процедури застосування заходів протидії демпінгу;

- Угода про захисні заходи. Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту;

- Генеральна угода про торгівлю послугами. Визначає засади режиму торгівлі послугами, права й зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Визначає права й зобов'язання членів СОТ в галузі захисту інтелектуальної власності;

- Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок. Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між членами СОТ у зв'язку з виконанням ними зобов'язань з всіх угод СОТ;

- Механізм щодо огляду торговельної політики. Визначає умови й загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ.

2. Багатосторонні торговельні у годи з обмеженою кількістю учасників:

- Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою. Визначає зобов'язання сторін щодо лібералізації торгівлі в цьому секторі;

- Угода про державні закупки. Встановлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупок відповідно до державних потреб.

Друга частина пакета документів Уругвайського раунду (крім Додатків 1-4) складається з рішень і декларацій міністрів, прийнятих за підсумками міністерської наради в Марракеші (1994 р.), а також інших Домовленостей, У цих документах формулюються додаткові умови і правила, які приймають країни - члени СОТ. З урахуванням переліків національних зобов'язань щодо доступу на ринки товарів і послуг, повний пакет документів СОТ нині становить близько 30 тис. сторінок. Є також так звані секторальні тарифні ініціативи ("нульовий варіант", "гармонізація торгівлі хімічними товарами", "інформаційні технології"), у яких на добровільний основі бере участь лише частина країн - членів СОТ (в основному це розвинені держави). Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, у рамках СОТ постійно йде робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації і тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають. СОТ постійно еволюціонує і в її діяльність включаються нові актуальні питання.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, що поєднує представників всіх учасників організації. Сесії конференції проходять не рідше одного разу в два роки. На них обговорюються і приймаються рішення щодо принципових питань, пов'язаних з пакетом угод Уругвайського раунду.

Структура і функції

Між сесіями Конференцій міністрів у міру необхідності (8-10 разів на рік) для вирішення поточних і процедурних питань скликається Генеральна рада, що складається з представників усіх учасників організації. Крім того, Генеральна рада адмініструє діяльність Органу з врегулювання суперечок та Органу з огляду торговельної політики. Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів та адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів. Конференція міністрів (чи Генеральна рада) призначає Генерального директора СОТ. З 1999 р. по вересень 2002 р. ним був Майк Мур, екс-прем'єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Ген-директора скорочений до трьох років і у вересні 2002 р. його замінив Супачай Паничпакді, який був віце-прем'єр-міністром Таїланду. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРШС, а також ряд інших органів. У рамках цих рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Також функціонують інші спеціалізовані органи. Виконавчим органом організації є Секретаріат СОТ в Женеві (Швейцарія), у структурних підрозділах якого зайнято 500 осіб. Робочі мови СОТ - англійська, французька та іспанська. Бюджет організації на 2001 р. становив 134 млн швейцарських франків (близько 90 млн дол. США).

Прийняття рішень

У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу, хоча де-юре передбачене голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРШС, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не стосуються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів, вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

Членство

Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами - засновниками організації стали всі Договірні Сторони - учасники ГАТТ (128 держав), які надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду. В наш час повноправними учасниками СОТ є 150 держав. Більше 30 держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість із них, у тому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан та інші держави СНД (крім Туркменії), знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ. Крім цього, понад 60 міжнародних організації мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у т. ч. ООН, ЮНКТАД, МВФ, МВРР, регіональних угрупованнях, товарних асоціаціях. Під егідою ЮНКТАД/СОТ діє Міжнародний торговий центр (МТЦ), який сприяє країнам, що розвиваються, у світовій торгівлі. В табл. 3.1 наведена інформація про країни - члени СОТ.

Таблиця 3.1. Члени СОТ та країни-спостерігачі станом на 11 січня 2007 р.

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі

Вироблена за півстоліття існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів. Як засвідчує досвід країн-здобувачів, цей процес займає в середньому б-7 років. Усі зазначені нижче процедури приєднання повністю поширюються і на Україну. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп (РГ) відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни, що приєднується, на предмет їхньої відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в цій організації. Консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами - членами РГ. Насамперед переговори стосуються "комерційно значущих" поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам СОТ щодо доступу на її ринок товарів і послуг, а також щодо формату і термінів прийняття на себе зобов'язань за Угодами, які випливають із членства у СОТ. У свою чергу країна, що приєднується, як правило, дістає права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. Хоча, наприклад, Китай не зміг домогтися отримання всіх цих прав у повному обсязі. У разі протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу із врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ. Відповідно до встановленої процедури результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації Доступу до ринків та умови приєднання оформляються такими офіційними документами:

- Звіт Робочої групи, де викладено повний пакет прав і зобов'язань, які країна-здобувач візьме на себе за підсумками переговорів;

- Список зобов'язань за тарифними знижками у сфері товарів і за рівнем підтримки сільського господарства;

- Перелік специфічних зобов'язань за послугами;

- Список вилучень із РНС;

- Протокол про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на двох- і багатосторонніх рівнях.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положень пакета угод Уругвайського раунду. На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат отримує статус члена СОТ.

Держави-спостерігачі: Афганістан, Алжир, Андорра, Азербайджан, Багамські острови, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Вануату, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Ємен, Ірак, Іран, Кабо- Верде (острови Зеленого Мису), Казахстан, Лаос, Ліван, Лівія, Російська Федерація, острови Самоа, Сан-Томе і Прінсіпі, Сейшельські острови, Сербія, Судан, Таджикистан, Тонга, Україна, Узбекистан, Чорногорія.