В Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) беруть участь 25 держав. Загальне населення держав - членів ОЕСР становить 16 % світового, а загальний обсяг виробництва -дві третини світового обсягу. Конвенція про створення ОЕСР виділяє три цілі створення цієї організації:
1) забезпечити максимально можливий рівень стійкого розвитку за одночасного підтримання фінансової стабільності;
2) сприяти вільній торгівлі;
3) сприяти економічному розвитку в менш розвинутих країнах. Вищим органом організації є Рада, що складається з постійних
представників держав-членів. При Раді працює виконавчий комітет, що налічує 14 членів, 7 з яких представляють найбільш розвинуті індустріальні держави.
В ОЕСР працює ряд спеціалізованих комітетів, що проводять регулярні зустрічі. В межах цієї організації укладаються численні угоди, що мають міжнародне значення. Важливою частиною роботи ОЕСР є одержання достовірної економічної інформації від країн-членів і формування прогнозів економічного розвитку. Прогнози ОЕСР раз у два роки публікуються в її періодичному виданні - "Economic Outlook".
ОЕСР споконвічно була форумом для обговорення глобальних економічних проблем і можливих шляхів їх вирішення для країн-членів. Крім того, тепер важливою функцією ОЕСР є розробка різноманітних аналітичних та інформаційних матеріалів і публікацій.
3.2.4. Європейський Союз
Європейський Союз (ЄС) - об'єднання держав, головною, але не єдиною метою якого є зняття обмежень економічної діяльності між країнами-членами (табл. 3.2).
Таблиця 3.2. Угоди ЄС та їх учасники
Назва договору | Рік набрання чинності | Держави-учасниці | Головні положення | ||||
1 | 2 | 3 | 4 | ||||
Основоположні угоди | |||||||
Угода 1951 р. про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі | 1952 | Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди | Обмежене поєднання державних повноважень, створення першого наднаціонального державного органу | ||||
Угода 1957 р. про заснування Європейського економічного співтовариства | 1958 | Ті ж країни | Широкомасштабна угода, що встановлює принципи "спільного ринку" товарів, а також принципи єдиної політики в сільському господарстві та у торгівлі | ||||
Угода 1957 р. про заснування Європейського співтовариства атомної енергії | 1958 | Ті ж країни | Створення спільних інститутів та спільної політики у сфері ядерної промисловості | ||||
Угоди, укладені пізніше | |||||||
Угода про Єдину Європу 1986 р. | 1987 | Ті ж країни, а також Велика Британія, Данія, Греція, Ірландія, Португалія, Іспанія | Скасування вимоги про необхідність кваліфікованої більшості при голосуванні з деяких питань. Зняття останніх внутрішніх бар'єрів у торгівлі | ||||
Угода про Європейський Союз (Маастрихтська угода 1992 р.) | 1993 | Країни, вказані вище | Схема валютного союзу; встановлення єдиної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки | ||||
Амстердамська угода 1997 р. | 1999 | Ті ж країни, а також Австрія, Фінляндія, Швеція | До пакета угод ЄС включено т. зв. Шенгенські правила про вільне переміщення людей на території ЄС | ||||
Ніццька угода 2000 р. | 2001 | Ті ж країни | Нові правила про обрання членів Комісії та голосування в Раді ЄС, договірна база для спільної політики у сфері оборони | ||||
Основні правила ЄС такі:
- вільне пересування товарів у межах ЄС, без будь-яких перешкод, митних процедур, мит і т. ін.;
- єдині для всіх країн ЄС ставки ввізного мита відносно товарів, що ввозяться через кордон;
- товар, завезений через кордон ЄС, може без перешкод пересуватися по всій його території;
- вільне пересування в межах ЄС капіталу, робочої сили, технологій та інших "чинників виробництва";
- гармонізація законодавства країн-членів із суттєвих економічних питань, включаючи транспортні послуги, оподаткування, організацію підприємств (форми юридичних осіб, вимоги до реєстрації і т. ін.), фінансові питання;
- на території ЄС усі розрахунки здійснюються в єдиній валюті - євро (до 2002 р. поряд з евро могли використовуватися також національні валюти країн-членів).
ЄС безпосередньо обмінюється дипломатичними представництвами з країнами, що не є його членами, випускає єдині паспорти ЄС, починає переговори й укладає міжнародні договори. В рамках ЄС обговорюються питання здійснення єдиної оборонної політики. Всі ці заходи свідчать про прагнення держав-членів перетворити ЄС на щось більше, ніж просто економічний союз.
В основі ЄС лежить ціла низка міжнародних договорів. У розвитку економічної інтеграції (тобто в усуненні бар'єрів у торгівлі) важливу роль відіграють органи ЄС, оскільки вони наділені самостійними функціями у прийнятті рішень (Рада міністрів, Комісія" Європарламент, Суд ЄС, Економічний і соціальний комітет).
Рада міністрів уповноважена приймати рішення з усіх питань, що входять до сфери повноважень Євросоюзу відповідно до зазначених угод. При цьому рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів або одноголосно (з цілої низки питань).
Комісія складається з членів, що відбираються за ознаками загальної компетенції і максимальної незалежності. Члени Комісії призначаються за згодою між країнами-членами. Головна функція Комісії - нагляд за застосуванням угод, укладених у межах ЄС. З цією метою Рада міністрів має право наділяти її повноваженнями.
Європарламент складається з депутатів, що обираються безпосередньо в країнах-членах. Європарламент має право більшістю у дві третини прийняти резолюцію недовіри Комісії, результатом чого є негайний розпуск останньої.
Суд ЄС уповноважений інтерпретувати і застосовувати угоди ЄС.
Він складається з двох ланок:
- Суд (у його складі - 15 суддів і 9 генеральних адвокатів);
- Суд першої інстанції (в його складі - 15 суддів).
Суд скликається для вирішення спорів, поданих на його розгляд країнами-учасницями, органами ЄС, компаніями, а також окремими особами. Президент Суду обирається суддями зі свого числа на З роки. Він спрямовує роботу Суду і головує на слуханнях і нарадах. Суду допомагають генеральні адвокати, завдання яких надавати, у разі потреби, незалежні й безсторонні поради.
Як правило, Суд розглядає:
- справи, передані на його розгляд Комісією, іншими органами ЄС або країнами-учасницями;
- справи, що стосуються окремих осіб або компаній, розглянуті Судом першої інстанції, на рішення якого було подано апеляцію.
3 1954 р. Суд ЄС розглянув більше ніж 9 тис. справ.
До 1 вересня 1989 р. працював тільки Суд ЄС. Щоб поліпшити судовий захист індивідуальних інтересів, рішенням Ради був заснований Суд першої інстанції. Він розглядає усі справи, подані компаніями, а також окремими особами, не згодними з рішеннями органів ЄС і його агентствами. Суд першої інстанції складається з п'ятнадцяти суддів, призначених країнами-учасницями на б років. Цей суд також обирає свого президента, проте в його складі немає генеральних адвокатів.
Члени обох судів призначаються країнами-учасницями терміном на 6 років.
Економічний і соціальний комітет - консультативний орган. Він не має права приймати рішення. Його головні функції:
- Рада і Комісія повинні консультуватися з комітетом перед прийняттям рішень з певних питань;
- комітет може зі своєї ініціативи виступити з консультативним висновком з того або іншого питання. До складу комітету входять представники суспільних груп (роботодавці, наймані працівники, представники інших соціальних груп, у тому числі організації споживачів, науковці, фермери, люди вільних професій (адвокати, бухгалтери і т. ін.).
Членів комітету призначає Рада своїм одноголосним рішенням.
Важливу роль відіграє Європейський інвестиційний банк (створений у 1958 р.). Банк є незалежним органом, який виступає як банк ЄС з довгострокового фінансування. Він надає кредити під інвестиційні проекти, головним чином, у промисловості, енергетиці, транспорті, а також виступає гарантом за такими кредитами. Більше половини позик банку виділяється для інвестицій у відсталі регіони. Банк також допомагає виконувати фінансові завдання політики співробітництва ЄС із державами, що не є його членами. Нині банк працює більш ніж у ста країнах у таких напрямах:
- підтримка економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи, що мають намір вступити до ЄС;
- розвиток виробничого приватного сектору в країнах Середземномор'я, що не є членами ЄС;
- фінансування проектів у таких сферах, як спільне підприємництво, захист навколишнього середовища й обмін технологіями в країнах Азії і Латинської Америки.
3.2.5. МЕРКОСУР
3.2.6. Андський пакт
3.2.7. Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН)
3.2.8. Карибський спільний ринок (КАРІКОМ)
3.2.9. Європейський банк реконструкції та розвитку
3.2.10. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)
3.2.11. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД)
3.2.12. ГУУАМ
3.2.13. Організація Чорноморського економічного співробітництва