Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - 14.4. Платіж. Правові основи здійснення платежу

Платіж - найважливіший аспект міжнародної торгівлі. І саме його неправильна організація є причиною катастрофічних результатів тієї чи іншої міжнародної угоди.

Між платежем у рамках внутрішньої торгівлі й міжнародним платежем є дві основні розбіжності:

1) у міжнародній торгівлі порядок платежів може регулюватися двома або декількома державами, тоді як розрахунки у внутрішній торгівлі регулює тільки одна держава;

2) у міжнародній торгівлі, як правило, задіяні дві або декілька валют.

V практиці є багато способів здійснення платежу. В цьому розділі ми зупинимося на деяких.

1. Передоплата. Використовується, як правило, у таких випадках:

- коли покупець невідомий для продавця, наприклад, коли експортер здійснює перший продаж даному конкретному покупцеві або коли експортер не впевнений у кредитоспроможності покупця;

- коли політична й економічна ситуація в країні покупця нестабільна. Передоплата перекладає весь ризик на покупця.

2. Відкритий рахунок. Покупець дає банку розпорядження сплатити визначену суму у визначений проміжок часу після дати, зазначеної на інвойсі (накладній).

3. Продаж комерційних документів. Банки і торгові компанії, чия кредитоспроможність не піддається сумніву, часто здійснюють платежі в обмін на правовстановчі документи або навіть самі виступають у ролі покупці в і продавців.

4. Продаж за посередництвом торгових (експортних) компаній. Продавець, не знайомий із ринком і умовами в країні експорту, може передати майно торговим компаніям, що беруть на себе всі відповідні фінансові ризики. Виробники товару в таких випадках просто продають товар торговій компанії, що потім перепродує його за кордон. Цей засіб платежу часто використовується, якщо торгівля здійснюється у формі товарообміну.

5. Факторинг. У широкому значенні це процес, в якому банк видає гарантію простого векселя імпортера. Ризик продавця в такий спосіб зменшується, оскільки банк заплатить необхідну суму, якщо імпортер (покупець) не виконає своїх зобов'язань.

На практиці факторинг, як правило, здійснюється шляхом придбання документів, що підтверджують борг, у кредитора. Найчастіше цей метод платежу застосовується для середньострокового кредитування.

Хоча у 80-ті роки постійно зростав відсоток угод, що фінансувалися за допомогою факторингу, угоди з використанням факторингу продовжують становити незначний відсоток загального обсягу світової торгівлі.

6. Банківський акцепт деякою мірою подібний до факторингу. Суть його полягає в тому, що банк забезпечує негайний наявний платіж експортеру, продавши виданий імпортером кредитний білет на повторному ринку. Банк гарантує платіж імпортера, але експортер все ж зобов'язаний вимагати платежу від імпортера, а сторона, що отримала переказний вексель, придбаний на повторному ринку, має право стягнути зазначену в ньому суму з експортера, якщо банк не виконає гарантію цим векселем у зазначений термін. Експортер може звільнити себе від такого обов'язку, написавши на векселі "без права регресу".

7. Платіж після одержання. Платіж після одержання - найбільш часто використовуваний засіб здійснення платежу в міжнародній торгівлі. Він здійснюється у двох формах:

- платіж після одержання товарів, що застосовується вкрай рідко і можливий лише при абсолютній довірі продавця до покупця;

- платіж після одержання документів, що застосовується набагато частіше і є одним із найпоширеніших засобів платежу.

Суть цього методу в тому, що продавець передає товаросупроводжувальні документи, накладні (інвойси), страхові сертифікати через свій банк у закордонний банк. До документів додається виписаний продавцем переказний вексель на покупця. Сторона, що виписує вексель, називається трасантом, сторона, що повинна акцептувати переказний вексель або заплатити за ним, називається трасатом. Переказний вексель (його ще називають "тратта'') може обертатися при дотриманні таких умов:

- тратта підписана трасантом;

- тратта містить нічим не обумовлену вимогу сплатити визначену суму;

- у тратті зазначено, що вона підлягає оплаті за вимогою або в зазначений час;

- у тратті вказано, що вона підлягає оплаті держателю тратти або особі, зазначеній у тратті.

Є три види платежів після одержання:

- платіж із використанням термінової тратти. В цьому випадку всі зазначені вище документи продавець передає іноземному банку з вказівками не передавати їх покупцю доти, доки останній не здійснить акцепт векселя;

- платіж із використанням тратти, термінової після пред'явлення. В цьому випадку всі зазначені вище документи продавець передає іноземному банку із вказівками не передавати їх покупцю доти, доки останній не заплатить за векселем;

- платіж із використанням "чистої" тратти. В цьому випадку експортер передає банку імпортера тільки тратту, а всі інші документи передає покупцю прямо. Банк імпортера не контролює здійснення платежу. Чиста тратта використовується, як правило, тільки в тих країнах, де це викликано причинами юридичного характеру (наприклад для оптимізації оподатковування) або де цього вимагають правила валютного регулювання.

8. Консигнація. Дуже часто консигнація використовується у відносинах між експортером і його закордонним представником або дочірньою компанією. За умовами консигнації, покупець не зобов'язаний сплачувати за отриманий товар, поки він не перепродасть його.