Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - 3.4. Теорія співвідношення чинників виробництва та її тестування В. Леонтьевым

У класичних теоріях торгівля між країнами пояснюється різними в них абсолютними та відносними витратами праці на виробництво товарів, тобто порівняльна перевага виникає лише в умовах міжнародної відмінності продуктивності праці. Однак у цих теоріях не пояснено причин походження порівняльних переваг, які має та чи інша країна - торговельний партнер.

Дослідження чинників, що впливають на товарну номенклатуру й обсяг міжнародної торгівлі, дозволило в 20-30-х роках. XX ст. шведським ученим Е. Хекшеру і Б. Оліну уточнити і доповнити ключові положення теорії порівняльних переваг і сформулювати концепцію факторів виробництва.

У реальній дійсності розвиток торгівлі грунтується не тільки на відмінностях продуктивності праці, й на відмінностях у наділеності країн ресурсами (землею, капіталом, сировиною).Е. Хекшер і Б. Олій спробували довести, що різна відносна забезпеченість країн виробничими ресурсами зумовлює різницю у відносних цінах на товари, що, в свою чергу, створює передумови для міжнародної торгівлі.

Теорія заснована на таких передумовах:

· існує дві країни (А і В), два товари (І і II) та два фактори виробництва (праця L та капітал К). Кожна країна по-різному забезпечена факторами;

· товар І є трудомісткий, а товар II - капіталомісткий у кожній країні;

· в країнах однакові уподобання (смаки) споживачів;

· економіка країн характеризується досконалою конкуренцією;

· транспортні витрати відсутні;

· виробництво обох товарів у кожній країні характеризується постійною віддачею від масштабу (збільшення кількості праці та капіталу, які використовуються у виробництві будь-якого товару, збільшує випуск товару в тій самій пропорції);

· технології обох країнах однакові;

· кожна з країн по-різному наділена чинниками виробництва;

· міжнародний рух чинників виробництва відсутній;

· повної спеціалізації країн на виробництві якого-небудь товару бути не може [5, с. 72; 23, с. 100; 52 с. 68; 27, с. 90-116; 71, с. 97-137].

Найважливішим допущенням теорії співвідношення чинників виробництва є різна факторомісткість (фактороінтенсивність) окремих товарів (один товар трудомісткий, інший - капіталомісткий) і різна факторонасиченість окремих країн (в одній країні капіталу порівняно більше, в іншій - менше).

Факторомісткість (фактороінтенсивність) - це показник, шо визначає відносні витрати факторів виробництва на створення певного товару.

Згідно з теорією Хекшера - Оліна, один товар (товар І) трудомісткий, а другий (товар II) - капіталомісткий. Сказане означає, шо в обох країнах для виробництва това-

Визначення факторе-насиченості методом І розглядає лише пропозицію факторів і не розглядає попиту.

Згідно з методом II, заснованим на цінах факторів, країна В вважається відносно більш забезпеченою капіталом (має відносний надлишок капіталу), ніж країна А, якщо відношення ціни капіталу до ціни праці {Рк/Pl) нижче, ніж у країні А. Це твердження відповідає простому економічному закону, який говорить, що все рідкісне дорого коштує, а все надлишкове є дешевим, тобто рідкісні фактори мають підвищену вартість, а надлишкові - низьку. Якщо країна В має відносний надлишок капіталу, то він порівняно дешевший від праці. Таким чином, для країни В повинна виконуватися умова:

Визначення факторонасиченості у відносних цінах факторів виробництва дозволяє розглядати як попит на фактори, так і пропозицію на них, оскільки в умовах сучасної конкуренції ціна товару або фактора виробництва визначається і попитом, і пропозицією. Попит на фактор виробництва завжди є похідним попитом (він одержується завдяки попиту на кінцевий товар, у виробництві якого потрібен даний фактор). Наприклад, може статися, що попит на капіталомісткий товар II, а тому і попит на капітал у країні В буде настільки вищим, ніж у країні А, що, незважаючи на відносно більшу пропозицію капіталу в країні В, відносна ціна капіталу в країні В буде вища, ніж у країні А. У цьому випадку країна В має надлишок капіталу при визначенні показника капіталонасиченості методом І (через абсолютні розміри К), тобто є капіталозабезпеченою, а при використанні методу II (через відносні ціни К) вона має надлишок праці, тобто є трудо-забезпеченою. В такій ситуації слід користуватися методом II.

У зв'язку з тим, що країна В має надлишок капіталу, а товар II є капіталомістким, то країна В може порівняно більше виробляти товару II, ніж країна А. В той же час країна А має надлишок праці, а товар І є трудомістким, тому вона може виробляти відносно більше товару І у порівнянні з країною В. Тому графік межі виробничих можливостей для країни А та В має різний вигляд (рис.3.4).

Наведений графік свідчить, що оскільки країна А трудонасичена, а товар І - трудомісткий, то межа виробничих можливостей країни А знаходиться ближче до осі абсцис, яка вимірює кількість товару І. Межа виробничих можливостей країни В розташована ближче до осі ординат, тому що країна В має надлишок капіталу, а товар II більш капіталомісткий.

Теорія відносної забезпеченості країни факторами виробництва може бути представлена двома теоремами: теоремою Хекшера - Оліна та теоремою вирівнювання цін на фактори виробництва (теорема Хекшера - Оліна - Самуельсона).

Суть теореми Хекшера - Оліна зводиться до такого: кожна країна буде експортувати ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона використовує відносно надлишкові та дешеві фактори виробництва та імпортувати ті товари, для виробництва яких потрібні порівняно дефіцитні та дорогі для них ресурси.

Теорема Хекшера - Оліна, по-перше, визнає, що торгівля грунтується на порівняльних перевагах, і, по-друге, показує, що причиною різниці у відносних цінах товарів між двома країнами в умовах відсутності торгівлі є відмінності у відносному надлишку факторів та відносних цін на них. Ця різниця у відносних цінах фактора виробництва та відносних цінах товару потім викликає різницю між абсолютними цінами на фактор виробництва і товар між двома країнами. Ця різниця в абсолютних цінах товару в обох країнах є основною причиною торгівлі. Таким чином, різниця у відносних цінах на товар у різних країнах, а також структура та торгівля між ними пояснюється відмінностями в наділенні їх факторами виробництва.

Модель Хекшера - Оліна є моделлю загальної рівноваги (рис.3.5). Попит на товари визначають смаки та уподобання споживачів, а також розподіл доходів. Похідним від нього буде попит на фактори виробництва (працю та капітал), які необхідні для виготовлення товару. Попит на фактори виробництва разом із їх пропозицією визначають ціну праці та капіталу в умовах досконалої конкуренції. Ціну на товар визначають ціни на фактори виробництва та технології, які застосовуються.

Для того щоб пояснити відмінності у відносних цінах товарів і розвиток торгівлі між країнами, в теоремі підкреслюється різниця в пропозиції факторів виробництва в різних країнах при однакових у них смаках споживачів та технологіях. Однакові уподобання споживачів та однаковий розподіл доходів між країнами сприяє виникненню схожого попиту на товари та фактори виробництва в різних країнах. Таким чином, різниця в пропозиції тих чи інших факторів виробництва в різних країнах є причиною різних відносних цін на фактори виробництва в цих країнах. Однакова технологія при різних факторних цінах спричинить різні відносні ціни на товари, а це призведе до торгівлі між країнами.

Подальшого розвитку теорема Хекшера - Оліна набула в теоремі вирівнювання цін на чинники виробництва (теорема Хекшера - Оліна-Самуельсона). Вона відповідає на запитання: якщо змінюється відносна ціна трудомісткого товару, то як зміниться відносна ціна самої праці в трудонасиченій країні, що виготовляє цей товар, а також, якщо змінюється відносна ціна капіталонасиченого товару, то як зміниться ціна капіталу в капіталонасиченій країні.

Суть теореми вирівнювання цін на чинники виробництва полягає ось у чому: міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на товари, а це, в свою чергу, приводить до вирівнювання відносних та абсолютних цін на однорідні фактори виробництва, за допомогою яких виготовлені ці товари в країнах - торговельних партнерах.

Міжнародна торгівля стає заміною міжнародному переміщенню факторів виробництва, тобто вона призводить до того, що ставки заробітної плати за працю (w) однакової освіти, кваліфікації, продуктивності, а також відсоткова ставка за капітал (г). який характеризується однаковою продуктивністю та ризиком, стають однаковими в обох країнах. Отже, відносні та абсолютні ціни на фактори виробництва (працю та капітал) вирівнюються в єдині світові ціни. Як це здійснюється на практиці, проілюструємо на прикладі, який використовувався раніше. Так, відносна ціна праці в країні А нижча, ніж у країні В, тому в умовах автаркії відносна ціна товару І в країні А також нижча порівнянно з країною В. Оскільки країна А спеціалізується у виробництві трудомісткого товару І і скорочує виробництво капіталомісткого товару II, то відносний попит на працю збільшується, і її ціна (w) також зростає. Одночасно відносний попит на капітал знижується, і його ціна (г) також зменшується. В країні В, яка спеціалізується на виробництві капіталомісткого товару II, здійснюються зворотні процеси: випуск трудомісткого товару І зменшується, зростає відсоткова ставка (попит на капітал зростає) та знижується ставка заробітної платни (попит на працю зменшується).

Отже, міжнародна торгівля підвищує w в країні А, яка характеризується низькими ставками заробітної плати, і, відповідно" знижує w в країні В, для якої характерні високі ставки заробітної плати. Через це відбувається процес скорочення існуючої раніше різниці у w між країною А та В.

Так само зменшується різниця між /' у країнах А та В: завдяки міжнародній торгівлі в країні А з високою ціною капіталу г знижується, а в країні В з дешевим капіталом г підвищується.

Теоретично можлива ситуація, коли між країнами не буде різниці у відносних цінах на фактори виробництва, що призведе до припинення міжнародної торгівлі.

Графічно вирівнювання відносних цін на фактори виробництва в процесі торгівлі показано на рис.3.6.

Отже, теорема Хекшера - Оліна - Самуельсона показує, що міжнародна торгівля, по-перше, сприяє скороченню відмінностей між країнами по абсолютному рівню заробітної плати, яку сплачують за однакові види праці, а також за відсотковою ставкою, яку сплачують на однаковий тип капіталу; по-друге, призводить до вирівнювання відносних цін факторів виробництва, за допомогою яких товар було створено; по-третє, розширюється до тих пір, поки повністю не стануть однаковими відносні ціни товарів.

Теоремі притаманна деяка обмеженість, яка полягає в тому, що вона розглядає статичний світ, визначаючи чинники, які впливають на макроекономічну рівновагу в певний момент, а також не враховує, що абсолютні розміри чинників виробництва різні в різних країнах і тому абсолютні розміри доходів на капітал будуть більші в тій країні, що має у своєму розпорядженні більше капіталу. Звідси випливає, що повного вирівнювання цін на чинники виробництва в результаті торгівлі бути не може.

Однак, незважаючи на недоліки, теорія співвідношення чинників виробництва є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, що показує принцип загальної рівноваги, якому підкоряється економічний розвиток. Ця модель міжнародної торгівлі виявилася найбільш придатного для пояснення процесів торгівлі між метрополіями і колоніями, коли перші виступали як індустріально розвинуті країни, а другі - як аграрно-сировинні придатки.

Проте при аналізі товаропотоків у "трикутнику" США - Західна Європа — Японія концепція Хекшера - Оліна стикається з труднощами і протиріччями, на які звернули увагу багато економістів і, зокрема, Нобелівський лауреат американець В. Леонтьев. Він застосував теорію Хекшера - Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США і шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії на практиці не витримуються. Оскільки США вважалися каліталонасиченою країною з відносно високим рівнем оплати праці, то, відповідно до теорії, вони повинні були експортувати капіталомісткі, а імпортувати трудомісткі товари. Однак у дійсності більше експортувалася трудомістка продукція, а капіталомісткість американського імпорту на 30% перевершувала експорт. Це означало, що США є не капіталонадлишковою країною, а трудонадлишковою. Результати досліджень В. Леонтьева отримали назву "парадокс Леонтьева": теорія Хекшера — Оліна не підтверджується на практиці, оскільки праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, а капіталонасичені - трудомістку.

В. Леонтьев пояснює цей парадокс розподілом робочої сили на кваліфіковану та некваліфіковану. Тобто США експортували ті товари, виробництво яких в інших країнах було неможливе чи неефективне внаслідок більш низької кваліфікації робочої сили.В. Леонтьев створив модель "кваліфікації робочої сили", відповідно до якої у виробництві беруть участь не три чинники (капітал, земля, праця), а чотири: кваліфікована праця, декваліфікована праця, капітал, земля. Відносний достаток професійного персоналу і кваліфікованої робочої сили зумовлюють експорт товарів, виготовлення яких потребує використання кваліфікованої праці, а надлишок некааліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких не потрібна праця високої кваліфікації [5, с. 101; 41, с. 53;70,с. 98-100].

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність теорії меркантилізму, її значення та обмеженість?

2. Дайте характеристику теорії абсолютних переваг.

3. У чому сутність принципу порівняльної переваги?

4. У чому сутність теорії взаємного попиту

5. У чому значення теорії порівняльних переваг/

6. У чому полягає парадокс Леонтьева?