Міжнародний рух чинників виробництва - це важлива складова в розвитку міжнародних ринкових відносин, які відтворює світове господарство. Інакше кажучи, в системі світового господарства сукупність національних економік пов'язується не лише міжнародним переміщенням товарів, а насамперед - міжнародним рухом чинників виробництва.
Міжнародне переміщення чинників виробництва залучає:
§ міжнародний рух капіталу;
§ міжнародну міграцію робочої сили;
§ міжнародну передачу технологій.
Міжнародний рух капіталу полягає у вилученні з обігу частини національного капіталу і включенні його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах.
Міжнародна міграція робочої сили - переміщення трудових ресурсів, що викликано різницею в рівні доходів, кращими перспективами соціального просування або зайнятості та ін.
Міжнародна передача технологій - переміщення науково-технічних досягнень за межі національних економік у формах: технології продуктів; технології процесів; технології управління.
Причини міжнародного переміщення чинників виробництва за своєю суттю не відрізняються від причин міжнародної торгівлі. Кожного разу, коли між країнами виникають істотні відмінності в забезпеченості чинниками виробництва, з'являється прагнення перемістити надлишкові чинники виробництва в країни, де існує їхній дефіцит, заради отримання більшого прибутку.
Між торгівлею і мобільністю чинників виробництва існує зв'язок. Щоб ясніше уявити собі цей зв'язок, пригадаємо класичний приклад торгівлі пивом і зерном між Англією і Португалією, наведений Д. Рікардо при розробці теорії порівняльних переваг [див. главу 3]. Торгівля між цими країнами приносила вигоду як тій, так і іншій країні, оскільки кожна з них володіла порівняльною перевагою у виробництві: одна - пивом, інша — зерном. Але торгівлі пивом і зерном існує альтернатива. Компанія, яка розташована в Англії, може розпочати вирощувати зерно в Португалії, в той час як португальська компанія може відкрити пивоварний завод в Англії. В даному випадку відбудеться переміщення не товарів і послуг, а виробничих ресурсів, таких як капітал, технологія і праця. Інакше кажучи, можливі альтернативні рішення:
1. Країна з надлишком трудових ресурсів під впливом одних обставин може імпортувати капіталомісткі товари; під впливом інших - отримувати капітал шляхом позичення за кордоном.
2. Країна з надлишком капіталу може імпортувати трудомісткі товари або залучати робітників-емігрантів.
3. Країна, котра не може підтримувати ефективні розміри виробництва, може імпортувати товари, у виробництві яких великі фірми мають перевагу або дозволити виробництво цих товарів філіям іноземних фірм.
Вибір із наявних альтернатив залежить від конкретних обставин. Якби готові вироби і чинники виробництва могли цілком вільно переміщуватися через національні кордони, то вибір між торгівлею і переміщенням чинників визначався б порівняльними витратами переміщення товарів або чинників. Однак у дійсності ні ті, ні інші не володіють повною свободою пересування через кордони. Відтак порівняльний ступінь обмеження торгівлі і пересування чинників виробництва може вплинути на рівень витрат і тим самим визначити вибір.
Наведемо гіпотетичний приклад, який ілюструє взаємозамінність торгівлі і переміщення чинників виробництва при різних сценаріях [18, с. 107-108].
Припустимо, що: 1) США і Мексика мають однакову кількість родючих земель для вирощування помідорів з рівними витратами; 2) продуктивність праці робітників однакова; 3) видатки на транспортування помідорів між США і Мексикою становлять 0,75 дол. за бушель. Відмінності в ціні помідорів між країнами зумовлені лише коливаннями вартості праці і капіталу (на один бушель):
1) робоча сила в США - 1,25 дол.;
2) робоча сила в Мексиці - 0,25 дол.;
3) мексиканська робоча сила в США -1,15 дол.;
4) капітал в США - 030 дол.;
5) капітал у Мексиці - 0,50 дол.;
6) американський капітал у Мексиці - 0,40 дол.;
7) транспорт для експорту - 0,75 дол.
Розглянуто чотири варіанти порівняльних витрат вирощування помідорів у США і Мексиці.
Перший варіант: відсутність і торгівлі, і руху чинників виробництва. За такого варіанту витрати на помідори, отримані в Мексиці для мексиканського ринку, становлять 0,75 дол. за бушель (0,25 дол. за робочу силу і 0,50 дол. за капітал), а на помідори, вирощені в США для американського ринку, - 1,55 дол. за бушель (1,25 дол. за робочу силу і 0,30 дол. за капітал).
Другий варіант: мобільність торгівлі, але відсутність руху виробничих чинників.
Якщо торговельні обмеження на помідори будуть усунуті обома країнами, то США почнуть їх завозити з Мексики, оскільки там витрати з урахуванням транспортних витрат 1,50 дол. (0,75 дол. за бушель плюс 0,75 дол. за транспорт) все одно будуть меншими від витрат у США (1,55 дол. за бушель).
Третій варіант: мобільність виробничих чинників, але відсутність динамічної торгівлі.
Мексиканські робітники можуть в'їжджати до США, маючи тимчасові дозволи на роботу. В цьому випадку, з урахуванням додаткових витрат на проїзд і проживання в 14,40 дол. за день на одну людину, вартість продукції становитиме 0,90 дол. за бушель. В той же час американський капітал може зацікавитись інвестуванням у виробництво помідорів у Мексиці за умови, що капітальні витрати дорівнюватимуть 0,40 дол. за бушель, тобто менше від мексиканських питомих капіталовкладень, але вищими від американських. У цьому випадку мексиканські виробничі витрати становитимуть 0,65 дол; за бушель (0,25 дол. за мексиканську робочу силу і 0,40 дол. за американський капітал). При переміщенні мексиканської робочої сили в США витрати становитимуть 1,45 дол. за бушель (0,25 дол. за мексиканську робочу силу, 0,90 дол. на проїзд і проживання, 0,30 дол. за африканський капітал). Кожна країна змогла скоротити свої виробничі витрати (Мексика з 0,75 до 0,65 дол., а США-з 1,55 до 1,45 дол.).
Четвертий варіант: мобільність торгівлі і виробничих чинників. У цьому випадку найдешевшою альтернативою буде виробництво помідорів у Мексиці для свого ринку і ринку США, при імпорті капіталу із США. Це вигідніше, ніж відправка робочої сили в США.
Взагалі нині капітал фактично переміщується по світу вільніше, ніж робоча сила. Відмінності в продуктивності праці і вартості робочої сили відіграють велику роль (за інших рівних умов) при альтернативному виборі між обміном товарів і просуванням прямих інвестицій.
8.1. Сутність та форми міжнародного руху капіталу
8.2. Прямі іноземні інвестиції
Сутність прямих іноземних інвестицій
Форми ПII
Наслідки прямих іноземних інвестицій
Роль ПII в економіці країни
8.3. Міжнародні портфельні інвестиції
8.4. Міжнародний рух позичкового капіталу
Сутність міжнародного кредитування