Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Відмивання "брудних" грошей у країнах Центральної і Східної Європи

Крах комуністичних режимів і перехід до ринкових відносин в економіці супроводжувався зростання злочинності в усіх без винятку посткомуністичних країнах. Це стало непередбаченим і разом з тим неминучим явищем. Ослаблення органів правопорядку, нездатність влади внести невідкладні зміни в законодавчі акти, які відображають серйозні зміни в суспільному й економічному житті, - усе це широко відкрило вхід перед хвилею зростаючої злочинності, яка захлеснула колишні соціалістичні країни.

Досвід показує, що швидкість і результативність процесів трансформації суспільства безпосередньо відбиваються на ступені криміналізації населення і на успіхах у боротьбі зі злочинністю, включаючи економічну злочинність. У країнах Центральної і Південно-Східної Європи, які домоглися в короткий термін помітних успіхів у ринковому перетворенні економіки, спостерігаються позитивні зрушення й у боротьбі зі злочинністю. У державах, які виникли після розпаду СРСР, процес ринкових реформ протікає вкрай болісно, з великим залізненням і супроводжується високим рівнем злочинності та корупції.

Характерна риса сформованої тут ситуації - тісне переплетення "чисто" карної й економічної злочинності. У результаті значна частина господарського сектора вийшла з-під контролю фінансових органів і перетворилася на "тіньову" економіку. В Україні її частка в господарському житті, за деякими даними, перевищує 40%73.

Існування надто значного "тіньового" сектора неможливе без обігу величезної кількості "брудних" грошей. Вони надходять у цей сектор від організованих злочинних груп і якнайефективніше "підживлюють" ці групи, забезпечуючи міжнародний масштаб їхньої діяльності. Міжнародні організації, які займаються боротьбою зі злочинністю і з відмиванням грошей (наприклад, ФАТФ), давно вже на це звернули увагу. Країни Центральної і Східної Європи, включаючи держави СНД, почали викликати в них заклопотаність насамперед не як об'єкт відмивання "брудних" грошей, здобутих в індустріально розвинутих країнах, а як території, звідки надходить величезна маса таких грошей. На думку секретаря ФАТФ, "очевидний наслідок зростання організованої злочинності в цьому регіоні - накопичення саме тут величезної кількості "брудних" грошей [43, с. 377].

Через нестабільність банківської системи власники "брудних" грошей у цьому регіоні спочатку рідко зверталися з метою їхнього відмивання до послуг банківських установ. Вони прагнули (багато хто прагне й тепер) перетворити їх якнайшвидше на вільно конвертовану валюту і вивезти на Захід або будь-якими каналами переказати їх до банків, розміщених в офшорних центрах.

Велику заклопотаність і тривогу на Заході викликає також зв'язок східноєвропейських "відмивателів" грошей з наркобізнесом та іншими видами організованої злочинності. Керівник Кримінальної служби заявив, що фінансові кошти, які відмиваються злочинними угрупованнями з країн СНД у банківсько-кредитних установах Великої Британії, ведуть походження від чотирьох категорій злочинів: загально-кримінальних, від продажу зброї, дорогоцінних металів і радіоактивних речовин; з таємних фондів комуністичної партії, а також із коштів, призначених для відмивання з метою закупівлі новітніх технологій і устаткування.

'Відображенням такої заклопотаності стало скликання в Страсбурзі в 1994 р. Конференції Ради Європи з проблем відмивання ірошей у країнах, які переживають період трансформації суспільного устрою (Conference on Money Laundering in States in Transition). До складу делегацій, які представляли ряд держав регіону, входили фахівці різних галузей економіки і науки. Всі учасники Конференції дійшли єдиної думки: явище відмивання грошей у цих країнах - це не наукова гіпотеза, а реально існуюча проблема. Спочатку це явище носило односторонній характер, оскільки доходи від злочинної діяльності в регіоні переправлялися в Західну Європу н інші регіони планети. Там за допомогою витончених методів "очищення" виконавці мистецьки знищували сліди злочинної діяльності. Так діяли, наприклад, два брати - чеченці, які з'явилися в Англії наприкінці 1992 р. з 5-ма млн дол. США готівкою і приблизно з такою самою сумою в німецьких марках. У лютому 1993 р. вони були вбиті, і слідство, проведене під керівництвом інспектора поліції Чарльза Хілла, опублікувало такі факти: "Готівка була поміщена на рахунки в найбільших британських клірингових банках, а також в американських фінансових установах з резиденцією в Лондоні. Від імені холдингових компаній рахунки були відкриті в банках на Багамських і Британських Віргінських островах. Брати і їхні спільники попросили також інші британські й іноземні банки відкрити рахунки в англійських фунтах, американських доларах, німецьких марках, австрійських шилінгах, а також у французьких і швейцарських франках. Контролем над переказом грошей займалася спеціально заснована з цією метою фірма з резиденцією в Парк Лайн у Лондоні. За допомогою телеграфних переказів були відкриті рахунки в Голлівуді, Відні, Петербурзі, Нікосії, Москві, Варшаві, Парижі, а також у Бургасі - болгарському курорті на Чорному морі. На деяких рахунках відзначені внески і виплати, проведені від імені холдингових компаній, тоді як інші залишилися невикористаними. Найважливішим аспектом усієї цієї справи була надзвичайно розгалужена мережа зв'язків, а також складні методи переплетення периферійних осередків" [43, с. 378].

Зрозуміло, переказ (чи нелегальне вивезення) грошей за кордон, у країни Заходу, і наступне їхнє відмивання - це не єдиний шлях легалізації доходів, практикований злочинними угрупованнями країн Східної Європи. На конференції в Страсбурзі була звернута увага на активність злочинних елементів у себе на батьківщині ("у рідних пенатах") у процесі приватизації державної власності й у впровадженні в легальні сектори економіки. За словами одного з учасників конференції, "найбільш привабливі методи...-участь у процесі приватизації, а також фіктивні іноземні інвестиції. "Брудні" гроші, накопичені в результаті господарських злочинів, поміщені спочатку за кордоном, дуже часто повертаються в країну, в якій здійснений злочин, схованими під виглядом іноземних інвестицій" [43, с. 378].

Особливу тривогу на Заході викликає зв'язок організованої злочинності з російською банківською системою, виявлений ще на самому початку трансформаційних процесів. Така тривога цілком обгрунтована, тому що повсюдно існує думка, що кращий метод ведення злочинних справ і відмивання грошей - володіння банком. Користуючись недосконалістю законодавства, недостатнім ступенем чи навіть повною відсутністю контролю, російські злочинні угруповання - так говориться в доповіді Держдепартаменту США - встановили контроль над багатьма такими установами [43, с. 379]. Ще більш категоричні висновки аналітиків ООН: "Ці групи опанували російську банківську систему. Без яких-небудь оглядок вони залякують банкірів і бізнесменів, застосовуючи навіть насильство щодо тих, хто відмовляється від співробітництва з ними".

Неблагополучия в банківській системі доповнюється широкомасштабною корупцією урядових чиновників. Про це ще раз нагадав міжнародний скандал, який трапився у фінансових колах у серпні 1999 року. У газетах США і Західної Європи з'явилися публікації про відмивання в Нью-Иоркському банку гігантської суми "брудних" грошей, украдених у держави урядовими чиновниками Росії. У вересні того самого року конгрес США провів спеціальні слухання, присвячені цьому питанню.

У такій ситуації уряди і правоохоронні органи посткомуністичних країн Східної Європи не сидять, склавши руки. Вони додають своїх зусиль до спільної міжнародної боротьби з організованою злочинністю і відмиванням "брудних" грошей. Представники багатьох держав цього регіону співробітничають з ФАТФ. Віденську конвенцію ООН з боротьби з наркобізнесом і відмиванням "брудних" грошей уже в 1994 р. підписали і ратифікували Україна, Білорусь, Росія, Болгарія, Югославія, Словенія, Польща, Боснія, Хорватія, Вірменія, Азербайджан, Румунія, Словаччина, Латвія. Тим самим ці країни офіційно взяли на себе зобов'язання в законодавчому порядку визнати злочином процедуру відмивання грошей, а також необхідність екстрадиції злочинців з конфіскацією майна у виконавців цього злочину. Збільшується успішне співробітництво між правоохоронними органами цих країн у боротьбі з міжнародною злочинністю.

Активну участь у такому співробітництві бере Україна. У нашій країні створено і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням "брудних" грошей.

Крім того, в Україні створений Державний департамент фінансового моніторингу, завданням якого стало відстеження, і моніторинг незвичайних, сумнівних і великих готівкових і безготівкових операцій з метою боротьби з відмиванням грошей і своєчасного повідомлення правоохоронних органів про небезпеку здійснення цього злочину.

На відміну від своїх "побратимів" у країнах Східної і Південно-Східної Європи українські злочинні угруповання після вивезення (чи переказу через банки) за кордон отриманих злочинним шляхом доходів досить рідко повертають у свою країну ці доходи під виглядом іноземних інвестицій. Вони, як правило, прагнуть залишати їх за межами своєї країни, звертаючись часто до послуг офшорних центрів, перелік яких, відповідно до законодавства, щорічно публікує Кабінет Міністрів України.

Таке явище набуло настільки великих масштабів, що вимагало прийняття рішучих і невідкладних заходів. Через цілий ряд комерційних банків України в офшорні центри були переказані без відповідної компенсації сотні мільйонів доларів. У грудні 1999 р. на розширеному засіданні Координаційного комітету з боротьби з організованою злочинністю і корупцією голова Державної податкової адміністрації України Микола Азаров навів вражаючі факти, які не можна кваліфікувати інакше, як стадії відмивання грошей. Так, під час перевірки дніпропетровського "Приватбанку" було розкрито факти перерахування за кордон значних сум з використанням кореспондентських рахунків у банках острова Науру. Це далеко не єдиний випадок. Під виглядом оплати за постачання в Україну товарів з рахунків українських комерційних структур тільки в 1998 р. на користь корпорації "Лапег" (острів Науру) було перераховано 20,7 млн дол. США. Товар на цю суму на територію України не надійшов. "При відсутності на острові Науру центрального банку, який здійснює нагляд за банківською діяльністю, - відзначив М. Азаров, - вражає кількість кореспондентських рахунків українських банків, відкритих у банках острова Науру. Так, комерційний "Приватбанк" Дніпропетровська відкрив 64 кореспондентських рахунки в банках острова Науру, акціонерний банк "Фінанси і кредит" 15 і т.д. Цікаво, що, за нашими даними, на острові Науру фактично немає банків, з якими кореспондують українські банки. Але ми знаємо деяких керівників банків Республіки Науру, які проживають у місті Києві і ведуть свою офшорну діяльність, не виїжджаючи за межі України. Саме цим пояснюється дивна любов управляючих банків до таких республік" [43, с. 381].

З огляду на це, правоохоронні органи в нашій країні підсилили заходи для боротьби з відмиванням грошей. Податкова міліція завела сотні кримінальних справ за статтею 209 Кримінального кодексу України, який передбачає відповідальність за легалізацію грошей, отриманих злочинним шляхом.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених 40 Рекомендаціями ФАТФ. Так, згідно зі ст. 64 Закону "Про банки і банківську діяльність", банкам України заборонено вступати в договірні відносини з анонімними особами. Ця ж стаття зобов'язує банківські установи ідентифікувати осіб, які здійснюють значні за обсягом чи сумнівні операції, а також зберігати письмові результати ідентифікації пов'язаних з ними осіб протягом п'яти років із дня виконання договору [43, с. 381]..

Такі заходи були, звичайно, вкрай необхідні, але вони, на жаль, виявилися недостатніми для активної протидії відмиванню "брудних" грошей. Більше того, через політичні чвари і корумпованість частини депутатського корпусу Верховна Рада на довгі роки (до кінця листопада 2002 р.) затягла прийняття закону про боротьбу з відмиванням "брудних" грошей, в результаті чого наша країна піддалася санкціям з боку ФАТФ. І хоча ці санкції в лютому 2003 р. після прийняття вказаного закону Парламентом України були скасовані, але залишити славнозвісний "чорний список" ФАТФ наша держава спромоглася тільки на початку 2004 р. На сесії ФАТФ, яка відбулася 18-20 червня 2003 р. в Берліні, у заключній доповіді було, зокрема, відзначено: "ФАТФ вітає триваючий в Україні процес реформування законодавчої системи, спрямований на припинення "відмивання" "брудних" грошей, і підтримує українських офіційних осіб у цьому їхньому прагненні. Якщо Україна буде й далі дотримуватися прийнятого курсу, в найближчому майбутньому ми попросимо її надати план імплементації у своє законодавство міжнародних стандартів з боротьби з відмиванням грошей [43, с. 382].

На сесії ФАТФ, що пройшла в Парижі в лютому 2004 р., в перший же день роботи (25 лютого 2004 p.), беручи до уваги виконання Україною основних вимог експертів ФАТФ, було прийнято одноголосно рішення про виключення України з „чорного" списку країн, які ведуть недостатню боротьбу з легалізацією (відмиванням) прибутків, одержаних злочинним шляхом, де наша держава провела два з половиною роки.

Україна залишила "чорний" список ФАТФ, але ще протягом якнайменше одного року експерти Групи пильно стежили за втіленням на практиці проголошених заходів і за роботою „антивідмнвочних" законів. Крім того, один раз на квартал звітували перед європейською контрольною групою ФАТФ.

Після виходу з „чорного" списку, щоб підтверджити прагнення боротися з відмиванням грошей, Україна звернулася до ФАТФ із проханням надати нашій державі статус спостерігача, яке має бути розглянуто на одній з найближчих сесій, не дивлячись на те, що такий статус надається тільки організаціям. Про це йшлося в офіційному листі президента ФАТФ Клаеса Норірена до прем'єр-міністра України В. Януковича та першого віце-прем'ср міністра, міністра фінансів М. Азарова. "З тих пір як Україну було включено до списку країн та територій, які не співробітничають у сфері боротьби з відмивання грошей (NCCT), Україна досягла значного прогресу в розвитку та удосконаленні ефективної системи протидії легалізації злочинних капіталів, що в кінцевому підсумку призвело до виключення її з „чорного списку" в лютому 2004 року", - підкреслив президент ФАТФ [43, с. 382].

Після тривалого знаходження України в „чорному" списку ФАТФ, Україна нарешті змогла „відмитися" і твердо стала на шлях боротьби з відмиванням грошей. Практично одразу ж після лютневої сесії ФАТФ 2004 р. значно активізувалося співробітництво Державного департаменту фінансового моніторингу України з іноземними колегами щодо співпраці у справі боротьби з відмиванням грошей, що знайшло прояв у підписанні двосторонніх міжнародних угод, зокрема Меморандумів про взаємодію з іноземними колегами Державного департаменту фінансового моніторингу України.

Після виходу з „чорного" списку в України нарешті з'явилися шанси стати членом ще однієї впливової Європейської структури - Егмонтської групи, (була створена в червні 1995 p.), яка об'єднує підрозділи фінансових розвідок 84 країн світу. В червні делегація України брала участь у пленарному засіданні Егмонтської групи, щоб спробувати стати її членом. Перед цим вже було подолано декілька щабелів на цьому шляху, зокрема Україна пройшла процедуру моніторингу з боку країн-спонсорів, Росії та Словенії; провела презентацію в комітеті з питань прийому нових членів Егмонтської групи і в її правовому комітеті, який рекомендував нашу країну до прийняття.

На 12-му пленарному засіданні, яке відбулося 21-25 червня 2004 р. на острові Гернсі, Велика Британія, Бгмонтська група розглянула заяву Державного департаменту фінансового моніторингу України про вступ в організації і одноголосно прийняла Україну до свого складу разом з 9-ма іншими державами. Таким чином, загальна кількість членів Групи становить 94.

Комітет фінансового моніторингу України вважає, що доступ до інформаційної бази Егмонтської групи після вступу значно розширить можливості виявлення сумнівних фінансових операцій правоохоронними органами України.

Запитання для самоконтролю

1. Що розуміють під поняттям "брудні" гроші?

2. Як здійснюється процедура відмивання "брудних" грошей?

3. Які існують стадії та способи відмивання "брудних" грошей і в чому їх особливість?

4. Що являють собою засоби відмивання "брудних" грошей на стадіях розміщення та маскування?

5. Як використовуються інтеграційні технології відмивання "брудних" грошей?

6. Як збирають та обробляють інформацію щодо розпізнавання "брудних" грошей?

7. Як готуються висновки на підставі оброблення інформації, що стала результатом розпізнавання?

8. Як здійснюється міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиваннями "брудних" грошей?

9. Як віддзеркалюється проблема кримінальної відповідальності за відмивання "брудних" грошей у законодавствах іноземних країн?

10. У чому полягають функції та практична діяльність ФАТФ?

11. Яка роль Ради Європи в боротьбі з відмиваннями "брудних" грошей?

12. Які існують проблеми боротьби з відмиваннями "брудних" грошей в офшорних центрах?

13. Яка є специфіка відмивання "брудних" грошей в країнах ЦСЄ?