Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Ризики при прийнятті рішень про ПІІ

Міжнародні інвестиційні проекти приховують у собі ряд особливих ризиків, головними з яких є:

§ ризики, що випливають з міжнародних проблем інвестування;

§ ризики, пов'язані з альтернативним вибором співвідношення різних видів фінансування інвестицій.

Ризики, що випливають з міжнародних проблем інвестування, пов'язані в основному з двома обставинами. Перша - структура ТНК - материнська компанія в країні базування і дочірні (філії) - в інших (приймаючих) країнах. При оцінці інвестиційних проектів висновки можуть бути різні залежно від того, з яких позицій вона буде проведена: з позиції ефективності ПІІ як таких чи з позиції можливості надходження приросту готівки (доходу) в материнську компанію. Ці відмінності можуть бути викликані декількома чинниками. По-перше, приймаюча країна може ввести обмеження на репатріацію коштів материнської компанії. Тому ШІ можуть бути високорентабельними, але кошти не будуть надходити до материнської компанії. По-друге, країна базування може встановити збирання на іноземні операції з конкретними товарами чи послугами, що призводить до подорожчання іноземних операцій. По-третє, зміни валютного курсу можуть негативно впливати на величину прибутків, що переказуються. Наприклад, з країни з високою інфляцією розмір прибутків, які переказуються материнській компанії, зменшуватиметься в міру падіння курсу валюти приймаючої країни. Відтак завжди виникає питання: що покласти в основу під час визначення величини ЧДВ: рух грошової готівки, викликаний іноземним інвестуванням, чи рух грошової готівки, отриманий материнською компанією. Як правило, при прийнятті рішення про інвестиції міжнародні фірми орієнтуються на результати аналізу, проведеного з позицій материнської компанії, оскільки рух грошової готівки в материнську компанію може слугувати джерелом виплати дивідендів тримачам акцій, можливих інвестицій в іншому місці, сплати відсотку по боргу корпорації і т. ін.

При цьому важливим моментом є можливість негайно отримати грошову готівку материнською компанією, оскільки будь-яка відстрочка призведе до її знецінення, і друге - урахування додаткових ризиків, які випливають з міжнародного характеру всієї сукупності відносин, що опосередковують інвестиційну діяльність міжнародних фірм.

До таких ризиків відносяться:

§ несприятливі рухи валютного курсу;

§ непередбачувані зміни темпів інфляції;

§ заморожування (блокування) коштів або валютний контроль;

§ експропріація;

§ заходи контролю за іноземною валютою;

§ зміни в податковому законодавстві.

Здійснення ПІІ без урахування в тій чи іншій мірі цих ризиків, неможливе. Ефективне управління ризиками, пов'язаними з ПІІ, - це не ухилення від ризиків, а їх аналіз, зіставлення вигідності вкладень і ризиків, знаходження шляхів встановлення або зменшення ризику.

Розглянемо це на прикладі прийняття рішень компанією "Дженерал Моторе" відносно інвестицій у Єгипті.

У 90-х роках у Європі спостерігалася тенденція підвищення вартості валют. Це стало перешкодою планам "Дженерал Моторе" розширити виробництво автомашин у Європі. "Дженерал Моторе" розробила план складання автомобілів у Єгипті з деталей, отриманих у Європі, що допомогло "Дженерал Моторе" перемогти "Пежо", "Фіат" і "Ні-сан" у конкурентній боротьбі за те, щоб стати основним складальником автомобілів у Єгипті спільно з єгипетською державною компанією "ЕЛ Наср". Однак побоювання тривалого зростання вартості європейських валют, особливо німецької марки, припинило реалізацію цього інвестиційного плану. Представник "Дженерал Моторе" пояснив, шо перешкодою в реалізації проекту "виявилися валютні курси, котрі викликали певні ризики і проблеми, які є нерозв'язними в даний момент". Фінансовий менеджмент "Дженерал Моторе" не забажав наявності в проекті валютного ризику. Таким було рішення. Але можливе й інше, альтернативне, рішення: пристосуватися до ризику. Найбільш поширеним способом пристосування до валютного ризику вважається збільшення вимог до норми оборотності інвестицій. Наприклад, компанія підвищує вимоги до норми обігу, визначивши очікувану норму оборотності інвестицій для міжнародного процесу в 20% проти 10% для відносно безпечних внутрішніх інвестицій. У цьому випадку менеджер отримає більшу межу на помилку.

Другий вид ризиків - це ризики, пов'язані з альтернативним вибором співвідношення різних видів фінансування інвестицій.

Фінансування зарубіжних інвестицій має ряд альтернатив.

Насамперед, фінансовий менеджер повинен вибрати належне поєднання фінансування шляхом отримання позик і фінансування шляхом випуску нових акцій. Таке поєднання відоме як структура капіталу. Аналіз і вибір структур капіталу, подібно іншим рішенням в фінансовому менеджменті, грунтується на співвідношенні оборотів і ризиків.

Використання переважно фінансування за рахунок позик по відношенню до фінансування за рахунок випуску нових акцій визначається стратегією "високий ризик, швидкий оборот". Фірма, яка використовує переважно фінансування за рахунок позик, піддається більшому ризику, аніж фірма, що використовує переважно фінансування за рахунок випуску нових акцій. На відміну від власників акцій, позикодавці можуть привести фірму до банкрутства, якщо фірма не виконає зобов'язання щодо позики (виплати відсотків і суми боргу). Однак менеджмент йде на цей ризик, якщо він розраховує, що прискорення обороту буде більшим, ніж компенсація підвищеного ризику. При цьому він враховує дві обставини. По-перше, те, що використання фінансування за рахунок позик зменшує інвестиції акціонерів і тим самим підвищує норму обороту цих інвестицій. По-друге, податкові системи багатьох країн віддають перевагу фінансуванню за рахунок позик, а не за рахунок випуску нових акцій. Наприклад, у США всі відсоткові витрати, пов'язані з бізнесом, не підлягають оподаткуванню, в той час як дивіденди виплачуються з доходу після вирахування податків. Податкові законодавства, подібні до цього, значно знижують витрати фінансування за рахунок позик.

Після того, як проведено дослідження і зроблено вибір структури капіталу, фінансовий менеджер повинен вибрати тип інвестування за рахунок позик і за рахунок випуску нових акцій. Останнім часом на фінансовому ринку з'явилося багато нових форм фінансування міжнародних інвестицій. Основні з них:

§ довгострокове інвестування за рахунок випуску нових акцій країни базування і приймаючої країни;

§ випуск облігацій країни базування, тобто материнської компанії;

§ випуск єврооблігацій;

§ випуск іноземних облігацій.

Випуск облігацій країни базування переважатиме тоді, коли фірма бажає, щоб її облігації були обмінюваними на її національну валюту. Крім того, в багатьох країнах (наприклад, США) законодавство дозволяє фірмам випускати облігації швидше і легше, ніж вони могли б це зробити на іноземних ринках.

Великі й кредитоспроможні міжнародні фірми мають доступ до коштів на ринку єврооблігацій. Випуск єврооблігацій має ряд переваг. По-перше, фірма може випустити облігації в будь-якій основній валюті і одночасно в ряді країн. По-друге, витрати на випуск облігацій на ринку єврооблігацій звичайно нижчі, ніж витрати в тій самій валюті на національному ринку. Це пояснюється гострою конкуренцією між передплатниками єврооблігацій, а також економією, пов'язаною з великим масштабом випусків облігацій і низьким кредитним ризиком позичальників єврооблігацій.

Для фінансування міжнародної кооперації фірми часто використовують випуск іноземних облігацій. Іноземні облігації випускаються іноземним позичальником на національних ринках у валюті тієї країни, де вони будуть продані. Звичайно, це країна (і валюта країни), в котрій фірма планує розгорнути своє виробництво. Наприклад, шведська фірма по виробництву автомобілів "Вольво", з ряду причин, вирішила переглянути виробництво по створенню автомашин для американського ринку у США і опублікувала оцінки можливих прямих інвестицій в США. Для фінансування цих інвестицій вона могла випустити облігації на американському ринку в доларовому номіналі. Випуск іноземних облігацій дає кошти в тій валюті, котра необхідна для обслуговування боргу по цих облігаціях і зводить валютний ризик до мінімуму.

Чинником, що визначає використання для фінансування інвестицій облігацій приймаючої країни, є також підтримка з боку уряду цієї країни, який зацікавлений у залученні прямих інвестицій.

ПІІ частково фінансуються за рахунок випуску нових акцій. Акції можуть бути випущені в країні базування материнською компанією, якщо фірма хоче отримати кошти у валюті країни базування, або на ринок приймаючої країни, якщо хоче здійснити фінансування інвестицій у валюті країни, де вона проводить свої операції.

Інвестування міжнародних проектів значно більшою мірою піддається ризику, ніж аналогічне інвестування внутрішніх проектів. Воно має додатковий ризик - регіональний, тобто несприятливу дію чинників, які знаходяться за межами контролю зарубіжної дочірньої компанії та її галузі. Звичайно цей ризик пов'язаний зі змінами в політиці і впливом цієї політики на операційне середовище філії або дочірнього підприємства ТНК на мікроекономічному рівні (інфляція, контроль за імпортом, зміни в зарубіжній політиці, податковому законодавстві тощо).

Теоретично найбільш прийнятним способом врахування елементів ризику в кошторисах капіталовкладень і їх окупності є включення всіх відомих показників величини і впливу ризику за допомогою коригування в потоки готівкових коштів (Сі), тобто отримання детермінованого еквіваленту потоків готівкових коштів.

Метод включення показників ризику в розрахунки ілюструє така формула:

Метод детермінованого еквіваленту чистої поточної вартості найбільш успішно використовується в ситуаціях, пов'язаних з комерційними або кредитними ризиками, коли результат впливу окремих прогнозованих подій на діяльність фірми можна передбачити з достатньою визначеністю.

Зміни у валютних курсах та рівні інфляції, котрі називаються "грошовими змінами", відносяться до економічного ризику потенційних збитків. Оцінка економічних наслідків грошових змін може проводитися через складнощі технічної й економічної експертизи лише менеджерами головної компанії ТНК. На рівні дочірніх компаній деякі фінансові менеджери при управлінні ризиками використовують аналіз ПОК як підсумковий показник перед винесенням остаточного рішення щодо інвестиційного проекту.

Для зменшення ризику непередбачуваних коливань вартості валют, у яких випущено іноземні облігації, використовують валютні коктейлі —деномінацію в будь-якій комбінації будь-якої кількості валют. Це може бути деномінація облігації в одиницях середнього значення кошика валют, в одиницях спеціальних прав запозичення (СПЗ), у європейській валютній одиниці (євро). Основна кількість валютних коктейлів деноміну-валась в євро. Можуть бути використані й індексовані облігації - облігації, котрі передбачають виплату відсотків і номіналу по них відповідно з вартістю товарів або якого-небудь встановленого індексу. Більшість індексованих облігацій прив'язується до вартості золота. Випускаються також євробонди — облігації іноземних або національних компаній, деномінованих в іноземній валюті, котрі передбачають платежі з якого-небудь показника діяльності компанії, наприклад, з показника доходів або прибутків.

Управління політичним ризиком
ЧАСТИНА III. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ МІКРО ТА МАКРОЕКОНОМІКИ
РОЗДІЛ 9. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ МІКРОЕКОНОМІКИ
ГЛАВА 27. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
27.1. СОТ та її роль у регулюванні міжнародної торгівлі товарами
27.2. Міжнародне регулювання торгівлі економічними органами ООН
ЮНКТАД
ЮНСІТРАЛ
27.3. Напрями діяльності Міжнародного торговельного центру
ГЛАВА 28. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РУХУ ЧИННИКІВ ВИРОБНИЦТВА
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru