Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - 1.5.4. Які є особливості міжнародних транспортних послуг та міжнародних поїздок?

Міжнародний транспорт - це послуги всіх видів транспорту з переміщення предмета транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Спектр транспортних послуг широкий. Послуги класифікуються в залежності від:

o виду транспорту: водний (морський, річковий); наземний (залізничний, автомобільний); повітряний (авіаційний); космічний; трубопровідний;

❖ предмета транспортної операції(вантаж, пасажир, багаж);

❖ транспортної характеристики товару: сухий (вугілля, руда), насипний (зерно, цемент), штучний, наливний (нафта, рослинні олії);

❖ періодичності перевезення (регулярні і нерегулярні);

❖ порядку проходження кордону (перевантажувальні і безперевантажувальні);

♦ виду транспортно-технологічної системи (контейнерна, поромна, ліхтерна й ін.);

❖ виду повідомлення (пряме, непряме та ін.);

Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях

o географічних районів перевезення (міждержавні, міжконтинентальні) [90, с. 387; 50, с. 255].

Наразі широко використовуються так звані транспортні коридори, що поєднують на визначених напрямках відразу кілька видів транспорту для перевезень через територію ряду країн з відповідним фінансовим і правовим забезпеченням.

Транспортні послуги розрізняються за наступними категоріями:

❖ пасажирські перевезення;

❖ вантажні перевезення;

❖ послуги з оренди суден (морських, річкових, повітряних), наземного транспорту з командою та оператором;

❖ послуги з лагодження та ремонту транспорту;

♦ маневрові послуги (для залізничного транспорту);

❖ послуги щодо спуску на воду та буксирування (для морського та річкового транспорту);

❖ допоміжні послуги (послуги з обробки вантажів, зберіганню, упаковці/розпаковці, навігації, лоції, техобслуговуванню, комісійні платежі, тощо) [80, с. 227].

На обсяги міжнародної торгівлі можуть істотно впливати транспортні витрати. Транспортні витрати (витрати на доставку товару від виробника до споживача, що включають вартість фрахту, страхування, навантаження/розвантаження, упакування/розпакування й інші супутні витрати) бувають настільки великими, що роблять експорт і імпорт товарів невигідним, тобто перетворюють товари з "ринкових" у "неринкові". Це призводить до зниження обсягів торгівлі, рівня спеціалізації країн, розмірів виграшу від торгівлі.

Транспортні витрати можуть впливати на територіальний поділ праці. Так, у видобувних галузях транспортні витрати на перевезення готових виробів є нижчими, ніж на перевезення сировини, з якої вони виготовлені. Оскільки кінцева продукція цих галузей значно легше і дорожче сировини, переробні підприємства намагаються розташовуватись поблизу джерел видобутку сировини. В обробних галузях транспортні витрати на перевезення готової продукції вищі, ніж на перевезення складових частин, з яких вона виготовлена. Тому складальні підприємства розташовують поблизу ринків збуту. Наприклад, концентрати соків випускаються головною фірмою в країні базування, а філії, розташовані в інших країнах поруч з ринками збуту, одержуючи концентрат, виготовляють з нього прохолодні напої, що реалізують у місцевому оптовому і роздрібному продажу (33, с. 271-273).

Головне місце на ринку транспортних послуг посідають морські перевезення, на котрі припадає 80% усього вантажообігу світової торгівлі.

Ринок морських перевезень класифікують:

❖ за типами фрахтованих суден (перевезення танкерами, суховантажниками, лісовозами, рефрижераторами, поромами та ін.);

❖ за формами організації перевезень (ринки лінійного чи регулярного, трампового чи нерегулярного тонажу);

❖ за видами суден (рейсові, орендовані);

❖ за географією (північноєвропейський, середземноморський, далекосхідний та ін.) [90, с. 389].

Обсяг міжнародних морських перевезень щорічно зростає. Згідно з прогнозами до 2006 р. очікується їх щорічний приріст на 3,9%. Показником розвитку ринку морських перевезень є сумарна вантажопідйомність. Так, у 1990 р. цей показник становив 658,4 млн. т. дедвейт, у 1997 р. - 780 млн. т., у 2006 р. (прогноз) - 880 млн. т. дедвейт (90, с. 256).

Ринок морських перевезень зростає за рахунок збільшення тонажу розвинутих країн, на котрі припадає понад 70% світового торговельного флоту: Греції, Японії, США, Великобританії, Норвегії, Китаю, Росії, Німеччини.

Найбільший торговельний флот у світі - у Японії. Тонаж країн Східної і Центральної Європи складає 4% загального світового торгівельного тоннажу, країн, що розвиваються - 19,7%.

Ринок морських перевезень регулюється Брюссельською конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924 р.) зі змінами відповідно до Брюссельського протоколу 1968 р., що визначає взаємини учасників договору морського перевезення і правовий статус коносамента,' відповідальність морського перевізника за вантаж. Морські перевезення пасажирів і багажу регулюються Афінською конвенцією про морські перевезення пасажирів, багажу, транспортних засобів і ручної поклажі.

Значну частину світового ринку послуг посідають послуги, пов'язані з міжнародними поїздками.

Міжнародні поїздки являють собою товари і набір послуг, що здобуваються мандрівниками за рубежем, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Серед мандрівників розрізняють туристів, тобто мандрівників, що провели одну і більше ночей у країні відвідування, і екскурсантів, тобто мандрівників, що провели за кордоном менше 24 годин.

Міжнародні поїздки поділяються на:

o ділові поїздки, до яких відносяться всі особисті витрати мандрівників, що знаходяться за кордоном у справах, на оплату товарів і послуг. При цьому витрати, вчинені мандрівником від імені і за рахунок організації, що відряджає, у ділові поїздки не включаються;

❖ особисті поїздки, до яких відносяться всі особисті витрати мандрівників, що знаходяться за кордоном в особистих справах, на оплату товарів і послуг (послуги готелів, ресторанів, бюро подорожей, екскурсійних бюро, пов'язані з відпочинком, подарунками й іншими товарами, придбаними і вивезеними з відвідуваної країни). При цьому витрати, пов'язані з перевезенням мандрівників за кордон і назад, в особисті поїздки не включаються. Вони включаються в послуги пасажирського транспорту [33, с. 275].

Найбільш швидко розвиваються ділові поїздки. їх темпи вдвічі перевищують інші види туризму, що пов'язано з інтернаціоналізацією бізнесу. Це торкається як ТНК так і спільних підприємств.

Вартість туристичних послуг постійно збільшується, оскільки сучасні готелі вимагають дуже дорогого устаткування, а створення туристичних центрів розвитку інфраструктури, заснованої на новітній інформаційній технології, витрати на яку іноді у 2 рази перевищують безпосередні інвестиції в будівництво. Великими є витрати на підготовку кадрів.

Особливістю туристичних послуг як товару є те, що більша їх частина виробляється з мінімальними витратами на місці і, як правило, без використання національної валюти.

Приблизно3/, послуг в області міжнародних поїздок надається розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою.

Найбільш відвідуваними країнами є Франція, Іспанія, США.

Країни-лідери турринку витрачають десятки мільйонів доларів на некомерційну рекламу своїх туристичних можливостей: Туреччина, наприклад, виділила у 2002 р. 70 млн. дол. з бюджету на рекламу і розвиток індустрії туризму, Австрія - 140 млн. дол., Іспанія - 45 млн. дол., Румунія - 3 млн. дол., Україна - 2,4 млн. дол.

1.5.5. Яким є стан та перспективи зовнішньої торгівлі України послугами?

Сучасний стан зовнішньої торгівлі послугами в Україні характеризується даними, які представлені на рисунках 1.2,1.3, 1.4,1.5.

У структурі експорту послуг домінуючу позицію посідають транспортні послуги (72,3%), особливо послуги трубопровідного транспорту; подорожі (16,8%); послуги з утриманням Чорноморського флоту Росії на території України (2,1%), послуги зв'язку (1,9%), а в структурі імпорту - подорожі (18,9%), наукові та конструкторські розробки (13,9%), транспорт (13,8%), технічна допомога (10,2%), будівельні послуги (6,1%).

Головними експортерами послуг є країни СНД (60,7%), країни ЄС (15,5%), країни Азії (7,5%), а імпортерами - країни Америки (26,5%), ЄС (23,9%), СНД (20,3%).

Головними партнерами України серед країн СНГ є Росія, Білорусь, Молдова, Казахстан; серед країн ЄС Велика Британія, Німеччина, Бельгія, Австрія.

Рис. 1.2. Динаміка торгівлі послугами в Україні (млн. дол.)

Рис. 1.3. Структура українського імпорту послугу 2001р. (млн. дол.)

Рис. 1.4. Структура українського експорту послуг у 2001 р. (млн. дол.)

Рис. 1.5. Структура виїзного туризму, 2002 р.

В цілому український ринок послуг ще недостатньо розвинутий, на ньому досить вузький спектр секторів, у яких спостерігається активність і розвиток.

Україна має перспективи для розвитку таких секторів послуг, як:

❖ послуги зв'язку (телекомунікаційні, аудіовізуальні);

❖ фінансові послуги, у тому числі банківські і страхові;

♦ транспортні послуги (морський, річковий, авіаційний, космічний, автомобільний, залізничний, трубопровідний транспорт);

❖ комп'ютерні та пов'язані з ними послуги;

❖ науково-дослідницькі послуги;

* будівельні та пов'язані з ними інженерні послуги;

❖ послуги туризму;

❖ послуги, пов'язані з охороною здоров'я.

У секторах телекомунікаційних і фінансових послуг вагоме значення має наявність капіталів. У сфері фінансових послуг діє значна кількість відносно невеликих банків. Слабкість інститутів фінансового посередництва та інфраструктури у секторі телекомунікацій створює перешкоди для економічного зростання, не сприяє швидкому запровадженню новітніх технологій. Іноземні інвестиції у ці сектори можуть принести більш перспективні, економічні нові технології.

Україні як транзитній державі, необхідно приділяти більшу увагу, крім трубопровідного транспорту, розвитку інших видів транспортних послуг. Завдяки технологічним можливостям та потенціалу в галузях літако- і суднобудування, Україна має хороші перспективи у розвитку додаткових транспортних послуг, пов'язаних з ремонтом і обслуговуванням.

Україна також має значний науково-технічний потенціал та напрацювання у багатьох наукоємних галузях (літако- і ракетобудування, супутникові технології, інформатика, біотехнології та інші). Розвиток секторів комп'ютерних, науково-дослідницьких та пов'язаних з ними послуг сприятиме стимулюванню технологічного прориву у різних секторах економіки, розширенню використання інформаційних технологій, розвитку національної інформаційної структури.