Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - 2.1.7. Які є основні чинники прямого зарубіжного інвестування?

Під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату (чинників виробництва, в тому числі і "людського капіталу"). Зарубіжні інвестиції передбачають переміщення капіталу від країни-джерела до країни-реципієнта інвестицій.

Зарубіжні інвестиції, як відомо, здійснюються у двох основних формах:

❖ прямі інвестиції;

❖ портфельні інвестиції.

Відмінність між ними визначена тим, що прямі інвестиції забезпечують контроль інвестора над фірмою, а портфельні інвестиції не дають права контролю над об'єктом інвестування. Права інвестора за портфельних інвестицій обмежуються отриманням доходу: дивіденду, відсотка, зростання курсової вартості цінних паперів (акцій).

Прямі інвестиції, на відміну від портфельних, - це не просто переміщення капіталу за кордон. На основі ПЗІ виникають тривалі ділові зв'язки між інвестором і підприємством - об'єктом інвестування: передавання сучасної технології (в тому числі управлінської), ринкових секторів, права використання торговельної марки інвестора і т. ін.

Право контролю інвестору-резиденту іншої країни забезпечує контрольний пакет звичайних акцій і голосів в акціонерному підприємстві або їх еквівалент в неакціонерному підприємстві.

Основна частина прямих зарубіжних інвестицій припадає на транснаціональні корпорації (ТНК), котрі, як правило, є величезними фірмами промислово розвинутих країн. Прямі зарубіжні інвестиції з країни базування, в котрій розташовується головне підприємство ТНК, в приймаючу країну, в якій корпорація має свої філії або дочірні підприємства, є головною ознакою транснаціональності їх діяльності. Відтак головною причиною ПЗІ є різна прибутковість вкладання капіталу у виробництво різних країн. Спонукальні мотиви ПЗІ лежать як в економічній, так і в політичній сферах.

Вони полягають в наступному:

❖ прагнення розмістити капітал в тій країні, де він приносить максимальний прибуток;

❖ скоротити рівень оподаткування;

❖ диверсифікувати ризик;

❖ подолати імпортні бар'єри міжнародної торгівлі;

❖ забезпечити доступ до природних ресурсів і дешевої робочої сили;

❖ скоротити транспортні витрати на доставку товару споживачеві;

❖ прагнення подолати вузькість внутрішнього ринку [63, с. 104].

2.1.7. Які є основні чинники прямого зарубіжного інвестування?

На розміри експорту й імпорту ПЗІ впливає ряд чинників:

1) технологічне лідерство, розмір корпорації, рівень кваліфікації робочої сили, переваги в рекламі, яка відображає накопичений досвід міжнародного маркетингу. Ці чинники є причинами як експорту, так і імпорту ПЗІ, що призводить до перехресних інвестицій;

2) високий рівень концентрації виробництва певного товару в рамках корпорації, великий розмір виробництва на внутрішній ринок, потреба в природних ресурсах (чинники експорту ПЗІ);

3) потреба в капіталі, більш низькі витрати виробництва, більш високий захист внутрішнього ринку і його значний розмір (чинники імпорту ПЗІ). В узагальненому вигляді основні чинники ПЗІ можна представити так:

Маркетингові чинники.

1. Розмір ринку.

2. Зростання ринку.

3. Прагнення утримати частку ринку.

4. Прагнення досягти успіху в експорті материнської компанії.

5. Необхідність підтримувати тісні контакти з покупцями.

6. Незадоволеність існуючим станом ринку.

7. Експортна база.

8. Слідування за покупцями.

9. Слідування за конкуренцією.

Торговельні обмеження:

1. Торговельні бар'єри.

2. Надання переваги місцевими покупцями вітчизняним продуктам. Вартісні чинники:

1. Прагнення бути ближче до джерел постачання.

2. Наявність трудових ресурсів.

3. Наявність сировини.

4. Наявність капіталу і технології.

5. Низька вартість праці.

6. Низька вартість інших витрат виробництва.

7. Низькі транспортні витрати.

8. Фінансові (та інші) стимули з боку уряду.

9. Більш сприятливі рівні цін.

Інвестиційний клімат:

1. Загальне відношення до зарубіжних інвестицій.

2. Політична стабільність.

3. Обмеження на власність.

4. Регулювання валютних ресурсів.

5. Стабільність іноземної валюти.

6. Структура податків.

7. Добре знання країни.

Загальні:

1. Очікування високих прибутків.

2. Інші [57, с. Ш-145].

Охарактеризовані чинники, що сприяють ПЗІ, конкретизуються при розробці критеріїв вибору приймаючої сторони. Для цього використовується система індикаторів, яка включає близько 340 показників і понад 100 оцінок експертів в економічній, юридичній, соціальній та інших галузях. Дані аналізу утворюють 10 основних чинників, які дозволяють дати оцінку можливостям країни виступати в якості приймаючої ПЗІ, або утворюють так званий конкурентний потенціал країни. Ці чинники включають в себе:

❖ динаміку економіки (економічного потенціалу);

❖ виробничу потужність промисловості;

o фінансову допомогу з боку уряду;

♦oo динаміку ринку;

❖ людський потенціал;

❖ престиж держави;.

❖ забезпеченість сировиною;

❖ орієнтацію на зовнішній ринок (експортні можливості);

o інноваційний потенціал;

o суспільну стабільність.

Кожний з перерахованих 10 чинників містить в собі систему конкретних показників. Наприклад, при оцінці людського капіталу швейцарські експерти запропонували використовувати 36 показників, до яких входять чисельність населення та його динаміка; загальний рівень безробіття; міграція робочої сили в цілому, в тому числі висококваліфікованої; рівень професійної підготовки; мотивація найманих працівників та їх мобільність; менеджмент та його професійна адаптація; рівень заробітної плати; державні витрати на освіту на душу населення; рівень робочої сили з вищою освітою; випуск періодичних видань; система охорони здоров'я і т. ін.

Виходячи з даних експертних оцінок, найбільш сприятливі умови мають такі країни (в порядку спадання): США, Канада, Японія, ФРН, Швейцарія.

Прямі зарубіжні інвестиції здійснюються, як правило, через посередництво або кредитування, або придбання акцій на зарубіжні підприємства, які знаходяться значною мірою у власності інвестора або під його контролем.