У формуванні та розвитку державного зовнішнього боргу України виділяються п'ять етапів (таблиця 2.6).
Таблиця 2.6. Характерні ознаки еволюції державного зовнішнього боргу України
Етапи | Ознаки державного зовнішнього боргу |
1 етап: 1992-1993 рр. | Хаотичність та відсутність узгодженої політики у сфері зовнішніх запозичень. Причиною початкового державного зовнішнього боргу було залучення позик у рамках кредитних ліній, відкритих під гарантії Кабінету Міністрів України. В ході цього етапу Україна не вдалась до позик міжнародних фінансових організацій та комерційних запозичень. Показники, які характеризували боргову залежність країни залишалися на низькому рівні. |
2 етап: 1994-1995 рр. | Високі темпи зростання зовнішнього державного боргу, що зумовлено значною мірою початком освоєння позик міжнародних фінансових організацій (Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку). Негативний фактор у політиці зовнішніх запозичень - нераціональне використання одержаних коштів, які переважно спрямувались на споживання. |
3 етап: 1997р. - вересень 1998 р. | Початок залучення зовнішніх комерційних позик. Із цього борг складається з трьох основних елементів: 1) позик міжнародних фінансових організацій; 2) комерційних кредитів іноземних банків, фінансово-кредитних та інших установ; 3) позик та кредитних ліній іноземних держав. На 67% від запланованих зменшуються надходження від міжнародних фінансових організацій. Основна причина - в гальмуванні виконання Україною заходів щодо докорінного реформування економіки. Починаючи з 1998 р. не здійснюються грошові платежі на користь Росії в рамках обслуговування по погашенню державного боргу, що відповідно поліпшує показники відношення обсягу обслуговування боргу до експорту. |
4 етап: вересень 1998р. - початок 2000 р. | Початок після серпневої фінансової кризи 1998 р. Суттєві обмеження доступу України до іноземних ринків капіталів. Перманентна загроза настання випадку /"платоспроможності країни та проблема збереження вітчизняної фінансової системи як такої. Основне завдання системи управління державним боргом - забезпечити тимчасовий "перепочинок" у здійсненні платежів з обслуговування та погашення державних боргів (необхідно було мати час для проведення перетворень в економіці). Отримані необхідні відстрочки платежів за своїм зобов'язаннями в результаті успішної реструктуризації державного боргу. Механізм вирішення боргової проблеми мав переважно короткостроковий, тактичний характер. |
5 етап: із початку 2000 р. по теперішній час | Україна прагне реалізувати на практиці довгострокові механізми вирішення боргової проблеми. Проблеми боргового навантаження 2000-200Ірр. здійснюються за напрямками: реструктуризація боргу перед комерційними кредиторами; створення умов для надання Україні кредиту від МВФ у рамках програми розширення фінансування, що є необхідною передумовою реструктуризації боргу перед Паризьким клубом; залагодження проблеми боргу перед Паризьким клубом і Туркменістаном. |
Україна ретельно розраховується за зовнішні борги. Так, починаючи з 2000 р. обсяг боргу зменшується: у 1999 р. він становив 12,86 млрд. дол., у 2000 р. -10,4 млрд. дол., у 2001 р. - близько 8 млрд. дол. Це є результатом вжитих заходів у рамках активного управління зовнішнім боргом: вирішена проблема пікового навантаження платежів із обслуговуванням та погашенням боргу, створені передумови для відновлення програми співробітництва з МВФ та іншими міжнародними організаціями економічного розвитку.
Поліпшення ситуації з обслуговуванням зовнішнього боргу, зростання обсягу валютних резервів НБУ спонукали до перегляду кредитного рейтингу України на міжнародних фінансових ринках. Так, рейтингове агентство поліпшило прогноз суверенного рейтингу України з "негативного" до "позитивного", підвищило рейтинги за банківськими депозитами в іноземній валюті та державними облігаціями в національній валюті.
Підвищення кредитного рейтингу України є позитивний момент, оскільки наша країна знову зможе виходити на зовнішні ринки, розмістити свої зовнішні облігації і продовжити співробітництво з МВФ.
В. Ринок цінних паперів
1.4.20. Яким є місце та в чому полягають функції фондового ринку в системі ринків ?
1.4.21. Що таке інвестиційний капітал?
1.4.22. Хто є постачальниками й споживачами інвестиційного капіталу?
1.4.23. Які посередники існують на ринку цінних паперів?
1.4.24. В чому полягає ризик інвестування?
1.4.25. Які відомі етапи розвитку світових фондових ринків?
1.4.26. Які існують головні тенденції сучасного розвитку світового фондового ринку?
1.4.27. В чому полягає суть і яка є класифікація цінних паперів?