Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - 1.4.19. Як здійснюється міжнародна офіційна допомога країнам, що розвиваються?

Одним з каналів руху світових фінансових потоків є перерозподіл частини національного доходу через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, метою якої є ліквідація відсталості.

Міжнародну офіційну допомогу країни, що розвиваються, отримують в основному у вигляді пільгових кредитів і безповоротних субсидій, а також у товарній формі.

Суб'єктами міжнародної допомоги в країн і-реципієнті є:

❖ уряди;

❖ уповноважені урядом органи виконавчої влади; v центральний і експортно-імпортний банки;

❖ юридичні особи.

Країна-реципієнт отримує основну масу кредитів і субсидій безповоротно від промислово розвинутих країн, міжнародних фінансових організацій, багатосторонніх фондів, інтеграційних об'єднань, що виступають в ролі іноземних донорів.

Міжнародна офіційна допомога розвитку (МОДР) здійснюється на двосторонній (міждержавній) і багатосторонній основі, причому двосторонні потоки вдвічі перевищують багатосторонні.

При здійсненні МОДР на двосторонній основі країни-донори надають кредити і безповоротні субсидії з бюджету і суворо контролюють їх витрачання. Країни-донори повинні виділяти на МОДР кошти в розмірі 0,7% ВНП, що зафіксовано в ряді міжнародних документів. Однак провідні країни-донори надають кошти в розмірі 0,25-0,35% (США, Японія, Німеччина, Великобританія).

Основними критеріями при розподілі МОДР є: рівень економічного розвитку країни-реципієнта; військово-стратегічні, політичні, соціально-економічні міркування.

Більша частина ресурсів, що виділяється, прив'язується до фінансування конкретних об'єктів. На пільгових умовах здійснюється кредитування будівництва інфраструктурних об'єктів (транспорт, зв'язок, енергетика), соціальних програм (освіта, охорона здоров'я), сільського господарства. Важлива роль належить також продовольчій допомозі.

При здійсненні МОДР на багатосторонній основі кошти надходять від міжнародних фінансових організацій: МБРР, регіональних банків розвитку, МВФ, різних фондів в рамках ООН, ЄС.

Міжнародні фінансові організації надають допомогу країнам, що розвиваються, по таких основних напрямках:

❖ кредитування конкретних об'єктів інфраструктури, програм економічних реформ, спрямованих на стимулювання ринкових відносин, адаптацію до світового господарства (МБРР, Міжнародна асоціація розвитку);

o сприяння припливу приватних інвестицій. Кредити надаються на міжурядовій основі або під гарантію уряду (МБРР, Міжнародна фінансова корпорація);

♦ кредитування регіональних об'єктів, розроблення стратегії розвитку з урахуванням регіональної специфіки (регіональні банки: Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, ЄБРР);

❖ надання кредитів (строком на 3-5 років) на покриття дефіцитів платіжних балансів (МВФ); .

Головними багатосторонніми міжнародними донорами України є Міжнародний валютний фонд, Світовий банк (СБ) та Європейський банк реконструкції та розвитку.

Кредити Світового банку в Україну за своїми цільовими призначеннями поділяються на:

❖ інституційні;

❖ реабілітаційні;

❖ кредити на розвиток окремих галузей економіки та їх структурну перебудову, котрі, як правило, спрямовуються на фінансування інвестиційних проектів в електро- та теплоенергетиці, житло-комунальному господарстві, охороні навколишнього середовища та екології, соціальному секторі;

❖ на підтримку платіжного балансу та бюджету шляхом фінансування проектів реформування на ринкових засадах окремих секторів економіки.

До першої цільової групи належить позика СБ на реформи та розвиток державного управління фінансами і економікою (1,4% кредитів СБ).

До групи реабілітаційних кредитів віднесені позики СБ на пряму підтримку критичного імпорту, бюджету, платежів по зовнішньому боргу (25,3%) та на ГЕС і системи енергопостачання (5,8%), тобто всього Зі, 1%.

Третя група - це кредити на розвиток насінництва (1,6%), підприємств (15,2%), ринку електроенергетики (16,0%), експорту (3,5%) - усього 36,3% кредитів СБ.

До четвертої групи належать проекти структурної перебудови: експериментальний проект у галузі вугільної промисловості (0,8%), проект вугільної галузі в цілому (15,2%), проект перебудови сільського господарства (15,2%) - усього 31,2% з кредитів Світового банку.

Починаючи з 1994 року, в Україні реалізується 12 проектів, які фінансуються за рахунок кредитів Світового банку:

1. Реабілітаційна позика (500 млн. дол. США);

2. Інституційна позика (27 млн. дол. США);

3. Проект реабілітації гідроелектростанцій (114 млн. дол. США);

4. Експериментальний проект у вугільній галузі (15,8% млн. дол. США);

5. Проект з розвитку насінництва (32 млн. дол. США);

6. Проект розвитку підприємств (310 млн. дол. США);

7. Проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн. дол. США);

8. Проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн. дол. США);

9. Проект розвитку експорту (60 млн. дол. США);

10. Проект розвитку ринку електроенергії (317 млн. дол. США);

11. Проект підтримки соціального захисту (2,6 млн. дол. США);

12. Проект "Морський старт" (100 млн. дол. США).

Триває підготовка 4 системних (реформи державного управління, реформи управління бюджетними ресурсами, структурної перебудови фінансового сектора, другого етапу розвитку підприємств), а також 18 інвестиційних проектів.

З 1999 року розпочато кредитування експортних проектів підприємств за рахунок коштів від сплати основного боргу за кредитними проектами, які передбачають вибірку коштів з кредитної лінії Світового банку.

Пріоритетами діяльності ЄБРР в Україні є:

♦ підтримка та розвиток приватного сектора економіки;

❖ розвиток малих та середніх підприємств;

❖ сприяння реформам основних галузей економіки (енергетики, фінансового сектора, транспорту, телекомунікацій тощо).

Умови отримання і повернення кредитів помітно гірші за МВФ та СБ, проте в них інша цілеспрямованість. Вони безпосередньо можуть використовуватись на розвиток національного виробництва й інфраструктури, а також на об'єкти, які визначаються доцільними Україною при визначенні НБУ їх потенційної окупності.

ЄБРР надає кредити, що становлять значну частку вартості проектів. Так, у проекті розширення в Україні мережі Євробачення частка ЄБРР становить 48,5%; у проекті реконструкції міжнародного держаеропорту "Бориспіль" - 34,5%, у проекті будівництва української частини міжнародної лінії зв'язку ~ 26,9%, у проектах, пов'язаних з розвитком малих і середніх підприємств, - 100%. Така система кредитування зобов'язує національних підприємців активно використовувати надані кредити з найбільш можливою дохідністю, що забезпечує їх повернення. Сплата суми процентів становить 48% від суми кредитів за усі роки їх використання. Термін сплати кредитів складає від 7 до 11 років - залежно від суми кредиту.

Кредити МВФ надаються Україні тільки за умови дотримання основних економічних показників на відповідному рівні: монетарні показники, дефіцит консолідованого бюджету та рівень чистих міжнародних резервів НБУ.

Починаючи з 1994 р. уряд України активно працює над залученням системних кредитів з боку МВФ (див. таблицю 2.7).

Таблиця 2.7. Надходження коштів в рамках кредитних угод України з МВФ, млрд. дол. США

Позики у 1994 р. дали змогу Україні подолати проблеми платіжного балансу, що виникли внаслідок порушень у системі зовнішньоекономічних відносин з іншими країнами та різкого падіння надходжень від експорту продукції.

Позики за програмою STF та "стенд-бай" (резервний кредит) допомогли підтримати курс національної валюти та профінансувати дефіцит платіжного балансу України.

У1998 р. з МВФ узгоджено виділення позики у межах Програми розширеного фінансування (EFF) на підтримку широкомасштабної макроекономічної та структурної стабілізації на період 1998-2001 pp. на загальну суму 2,3 млрд. дол. Після 14-місячної перерви програму EFF було продовжено до вересня 2002 р.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні у вигляді системних кредитів, причому на досить пільгових умовах: термін сплати - 3-5 років, початок виплат - через три роки, ставка проценту за кредит - від 5,75 до 6,29%.

Щодо погашення платежів за кредитами МВФ, то виплата відсотків була розпочата з 1996 року, а виплата часток основного боргу здійснюється з 1998 р. За період з 1996 по 2000 р. сума виплат відсотків сягнула 0,27 млрд. дол. США (8,8% від погоджених позик і 26,1% від виплат за цей час основного боргу). Уся сума виплат за цей період становить близько 1,3 млрд. дол. США, або 42,7 від погоджених позик МВФ.

Ці кредити спрямовувались, в першу чергу, на обслуговування зовнішнього державного боргу України та на фінансування дефіциту державного бюджету.