Міжнародна макроекономіка - Козак Ю.Г. - 13.5. Фінансування міжнародної торгівлі

Міжнародні фінансові відносини з торговельних операцій складніші, аніж внутрішньо-національні, і відрізняються в частині використовуваних коштів і документів.

Коли експортер продає товари іноземному партнеру, якому надано комерційний кредит, тобто відстрочку платежів, то він може зазнавати нестачу готівки. Це пов'язано з тим, що експортер витратив власні кошти на виготовлення та доставку товару, але ще нічого не отримав у замін

Фінансування експорту - це різні способи отримання експортером фінансових коштів від різних фінансових установ до одержання платежу від імпортера.

У разі фінансування експорту використовуються всі форми кредитів, як і при внутрішній торгівлі, а також інші форми фінансування, які пов'язанні з наданими імпортеру умовами платежу [20, с. 537-574; 46, с. 527]. Таким чином, до форм фінансування експорту належать:

o кредитне фінансування, яке включає грошовий кредит (коротко-та довгостроковий) та відкриття кредитної лінії (гарантії, акцептний кредит);

o передавання вимог (форфейтинг та факторинг). Фінансування експорту може бути:

♦ короткостроковим (фінансування оборотного капіталу);

♦ середньостроковим;

♦ довгостроковим.

Фінансування може бути одержано звичайними (традиційними) методами банківського фінансування або нетрадиційними.

При короткостроковому фінансуванні експорту, традиційними методами є:

o незабезпечений овердрафт у національній або в іноземній валюті. Імовірність кредитування в національній валюті збільшується, якщо експортер має поліс по страхуванню експортного кредиту для зменшення ризику втрат у випадку відмови імпортера від платежу;

o аванси під інкасо. Банк надає їх експортерові, коли останній просить банк провести інкасо від його імені. Розмір авансу визначається в кожному конкретному випадку залежно від величини кредитного ризику. Як правило, він становить 80-85 % суми тратти;

o облік або купівля векселів (чеків) банком. Таке фінансування оборотного капіталу здійснюється у випадку, якщо експортер продає свої товари на умовах відкритого рахунку, інкасо або документарного акредитиву з акцептом тратт. Клієнт негайно одержує кредит за свої експортні борги, однак повинен надати в банк заставний лист, у якому він заставляє банку всі векселі в якості забезпечення;

o акцептні кредитні лінії. Це угода, згідно з якою банк згоден акцептувати векселі, які виписані експортером, під забезпечення у вигляді торгового векселя. Строк оплати торгового векселя повинен бути ранішим або збігатися зі строком погашення позичкового векселя, який акцептований банком. Перевагами акцептних кредитів є те, що облік векселів здійснюється за більш низькою обліковою ставкою, ніж ставка для обліку торгових векселів. Тому акцептні кредитні лінії є дешевими джерелами короткострокового фінансування. Недоліком цього методу фінансування є значна сума акцептного кредиту - не менше 1 млн дол., а також право регресу до експортера з боку банку;

o аванси покупця. Імпортер погоджується сплатити частку вартості товару (іноді 100 %) до його фактичної доставки. Авансові платежі, як правило, становлять 10-30 % суми контракту.

Аванс сплачується протягом відповідного строку з дати підписання контракту (наприклад, 30-90 днів). У контракті також обумовлюється, через який проміжок часу після сплати авансу буде здійснено поставку товару. Як правило, аванс реалізується через банківський переказ (можуть використовуватися інші інструменти, наприклад чеки).

Аванс погашається шляхом заліку при поставці товару, що фіксується в контракті. Для імпортера вигідний такий спосіб погашення авансу, який зводить до мінімуму реальний строк авансування ним експортера, а для експортера - при якому аванс погашається при розрахунках за останнє відвантаження товару, бо цей засіб забезпечує більш тривале користування авансом і повністю страхує від можливих втрат у разі відмови імпортера від наступних партій товару.

За отримання авансу можуть нараховуватися відсотки на користь імпортера для переказування авансу до дати фактичної поставки товару.

Якщо застосовується авансовий платіж, то імпортер, як правило, вимагає виставлення на себе гарантії банку експортера: гарантії повернення авансу або гарантії необхідного виконання контракту. Замість гарантії до контракту може вноситися застереження, що у випадку невиконання експортером умов договору аванс повертається імпортерові в повній сумі.

Переваги авансової форми фінансування:

o експортер захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможний заплатити за товар, який йому вже відвантажили;

o експортер отримує у своє розпорядження вільні кошти, які він може використати на закупівлю сировини, виплату заробітної плати, технічне оснащення підприємства тощо;

o експортер звільняється від необхідності звертатися до банку за кредитом зі сплатою відсотків та інших витрат за користування ними;

o у разі відмови прийняти замовлений товар експортер має право отриманий аванс використати на відшкодування збитків.

Недоліки цієї форми фінансування стосуються більше імпортерів:

♦ ризик того, що експортер не доставить товару чи доставить його несвоєчасно й зовсім іншої якості чи специфікації;

♦ недотримання асортименту товару, що поставляється, а також умов пакування, що може призвести до визначення товару некондиційним;

♦ ризик втратити аванс;

♦ імпортер кредитує поставку на відповідний період, до того як він фізично отримує товар у своє розпорядження.

Нетрадиційними методами короткострокового фінансування є експортний факторинг, кредити експортних посередників, фінансування через комісійні фірми.

У разі середньострокового фінансування експорту застосовуються банківські позики в національній та іноземній валюті, кредити, які гарантуються спеціальною державною установою. До нетрадиційних методів фінансування відносять форфейтинг, лізинг, зустрічну торгівлю, операції міжнародних кредитних союзів (див. гл. 7).

Основними видами зустрічної торгівлі є бартер, прості та складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формі.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що без валютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами. Якщо укладаються прості компенсаційні угоди, то експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію погашає, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу.

Постачання компенсувальної продукції здійснюється щораз за поточними цінами відповідно до кон'юнктури. Недолік цього способу - багаторазове узгодження цін і труднощі з визначенням терміну закінчення компенсації.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн дол. і на термін не більше ніж 3 роки. При цьому ціни на компенсувальну продукцію встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди являють собою довгострокові (на 5- 10 років) компенсаційні великомасштабні операції (100 млн дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсувальну продукцію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода тристороння.

Для виконання таких угод укладають контракти на постачання конкретного устаткування і на постачання компенсувальної продукції третій стороні, яка володіє ринком збуту, а між експортером устаткування і третьою стороною укладається договір про умови погашення суми устаткування і вартості кредиту в міру реалізації компенсувальної продукції.

Міжнародний кредитний союз - це асоціація фінансових компаній або банків у різних країнах, які укладають взаємні угоди щодо надання фінансування з частковими платежами. Якщо іноземний покупець бажає оплатити товари, що імпортуються, частковими платежами, то експортерами може звернутися до члена кредитного союзу в своїй країні, і той дасть розпорядження про надання фінансування через члена кредитного союзу в країні імпортера. Експортер одержить негайну оплату без регресу до нього. Імпортер одержить фінансування частковими платежами.

Довгострокове фінансування експорту передбачає випуск єврооблігацій, кредит покупцеві, проектне фінансування.

Кредити покупцю здійснюються банком, який обслуговує експортера. Він надається банком країни-продавця безпосередньо покупцеві або його банку на суму укладеного контракту. Формами такого кредиту є кредити за окремими контрактами на постачання машин, обладнання; кредитні лінії; кредити на споруду цілих об'єктів з постачанням обладнання та наданням будівельних, монтажних послуг. Договірні відносини між учасниками угоди, яка ґрунтується на кредиті покупцю, оформлюється такими угодами: контрактом між експортером та імпортером; кредитною угодою між банком, який надає кредит, та позичальником (банком імпортера); гарантією, яка надається страховою установою банку, що кредитує. Такий кредит становить 80-85 % контрактної ціни.

Під проектним фінансуванням розуміють усі види великих довгострокових кредитів на реалізацію великого проекту в галузі будівництва, добування сировини, розвитку інфраструктури або комунікації.

Нетрадиційним методом довгострокового фінансування є випуск акцій.

Більша частина продаж здійснюється з використанням платежів на відкритий рахунок.

Платіж на відкритий рахунок передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості.

У разі використання цієї форми здійснюються такі кроки:

♦ відвантаження експортером товару на відправлення документів на адресу імпортера;

♦ занесення експортером суми вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунка;

♦ імпортер здійснює аналогічний запис у кредит рахунка імпортера;

♦ після оплати товару експортер та імпортер роблять компенсуючі проведення.

Особливості цієї форми розрахунків:

♦ форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу;

♦ товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк;

♦ весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера;

♦ рух товарів випереджає рух валютних коштів;

♦ така форма розрахунків найдешевша і порівняно проста у виконанні.

Для експортера платіж на відкритий рахунок є найризикованішою операцією, тому бо в нього немає ніяких гарантій, що імпортер урегулює свою заборгованість в обумовлений строк. Після того як усі права на товар перейшли до імпортера, експортеру залишається тільки покладатися на платоспроможність та порядність покупця. Для досягнення більшої надійності платежу експортери наполягають на виставлені на свою користь платіжні гарантії.

Ця форма розрахунків найвигідніша для імпортера, оскільки він здійснює оплату лише при отриманні товару. Таким чином, немає ризику не поставки товару.

Розрахунки за допомогою відкритого рахунка використовуються, якщо між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі та довгострокові ділові стосунки, а також якщо торгівля між країнами порівняно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.

Платіж на відкритий рахунок посідає значне місце в торгівлі багатьох країн світу. Так, у країнах Західної Європи до 60 % усіх платежів здійснюється за цією формою. Це пов'язано з тим, що на світовому ринку з'явився надлишок товарів, і продавець повинен впроваджувати все більше пільгових умов продажу. Крім того, в торговельній практиці низки країн (наприклад у Великій Британії) розрахунки в такій формі асоціюються з розстрочкою платежу (продажем у кредит).

Фінансування імпорту - це різні способи одержання позики імпортером від фінансових установ для виконання платежу експортерові у випадку, коли у нього (покупця) виникає проблема з нестачею готівкових коштів.

Джерела фінансування для імпортерів в основному аналогічні джерелам фінансування для експортерів, а способи фінансування включають:

o банківський овердрафт у національній чи іноземній валюті;

o позику в національній чи іноземній валюті;

o торгівлю за відкритим рахунком;

o фінансування за посередництвом комісійної фірми;

o розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з розстрочкою платежу;

o лізинг;

o форфейтинг;

o фінансування кредиту покупцеві, гарантоване державною установою;

o зустрічна торгівля;

o банківський акцепт (аналог позичковому фінансуванню для експортерів);

o банківська позика під продукцію, яка погашається з грошових надходжень від продажу імпортером експортних товарів.

Вибираючи конкретну форму фінансування торговельних операцій, фінансовий менеджер-міжнародник має всебічно проаналізувати ряд ризиків: географічний, валютний, інфляційний і відсотковий, ринковий, платіжний, політичний.

Для зниження ризиків, пов'язаних із здійсненням експортно-імпортних операцій, як правило, використовується:

o акредитив, який є зобов'язанням банку заплатити за товари, поставлені імпортеру. Комерційний акредитив виписується банком від імені імпортера.

Фірма-покупець звертається до свого банку за акредитивом, що є умовним грошовим зобов'язанням банку, яке він видає за дорученням покупця на користь продавця, за котрим банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може виконати платіж продавцеві або надати повноваження іншому банку виконати такі платежі за наявності документів, передбачених в акредитиві (звичайно це докази, що товари відповідають відвантаженим і відповідно застраховані). Банк видає акредитив лише в тому випадку, якщо він після аналізу переконається в платоспроможності покупця. Кредитний ризик передається банку, що видав акредитив. По суті, банк заміщує своїм кредитом кредит імпортера. Якщо фірма-продавець продовжує сумніватися, оскільки їй невідома кредитоспроможність банку-покупця, то вона повинна поставити вимогу, щоб акредитив був підтверджений її "власним" банком. Якщо акредитив буде підтверджено, то послідовність виконання вимог щодо оплати товару буде така: фірма-продавець звернеться до "свого" банку, котрий звернеться до банку "покупця", а останній - до фірми-покупця. Акредитив майже повністю усуває ризик експортера під час продажу товарів незнайомому імпортеру іншої країни;

o банківська гарантія - обіцянка банку сплатити за першою вимогою експортера, якщо він заявить, що строк погашення заборгованості настав, а імпортер не здійснив оплати;

o гарантії та поручительства уряду;

o страховки спеціальних страхових установ;

o валютні форвардні контракти, опціони, кредити в іноземній валюті для страхування валютного ризику тощо.