Міжнародні економічні відносини - Амеліна І.В. - Тема 9. Міжнародні науково-технічні зв'язки

1. Світовий ринок технологій

Технологія - сукупність знань про використання або удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку, виготовлення, зміну стану, якості і форми сировини, матеріалів або напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції.

Міжнародні документи ООН трактують поняття "технологія":

- набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг;

- матеріалізовану або упредметнену технологію (машини, устаткування і т. д.)

У практиці міжнародної торгівлі використовуються різні терміни, що відносяться до обміну науково-технічними знаннями, такі як "міжнародний обмін результатами науково-технічної діяльності", "міжнародний технологічний обмін", "обмін промисловою технологією", "передача технологій" і т.д. Ці терміни за своїм змістом вважаються тотожними.

Міжнародний технологічний обмін - це сукупність економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.

Основні передумови, що обумовлюють бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями:

- на рівні країни - це нерівномірність розвитку країн, світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути пов'язане з недостатнім обсягом витрат на НДДКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування;

- на рівні підприємств придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.

Економічна доцільність експорту технології це:

- джерело одержання доходів;

- форма боротьби за товарний ринок;

- спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;

- спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через участь у прибутках, виробництві, і т.п.;

- можливість доступу до іншої технології через "перехресне ліцензування";

- можливість більш ефективного удосконалювання об'єкта ліцензії за участю покупця і т. д.

Економічна доцільність імпорту технології це:

- доступ до нововведень високого технічного рівня;

- засіб економії витрат на НДДКР;

- засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт;

- забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;

- умова розширення експорту продукції, що випускається за іноземними технологіями;

- гарантія освоєння продукту або процесу за допомогою продавця і т.д. Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є США, Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС).

Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково-технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами "третього світу".

Унаслідок збільшення інтелектуальної еліти "третій світ" усе більше завойовує позиції в деяких передових галузях промисловості. Наприклад, витрати на експлуатацію заводу напівпровідників у Східній Азії з її великою пропозицією робочої сили, зростаючим бізнесом, приблизно в 5 разів нижче, ніж у Японії і США і майже на третину нижче, ніж у Європі.

Найбільший вплив у цій сфері робить Східна Азія. Вони мають рівень грамотності вище, ніж у США. Південна Корея, що була в 1960 р. на рівні країн Африки, обігнала Англію за показниками ВНП.

Східноазіатські і латиноамериканські ринки вже мають велике значення для багатьох американських експортерів, особливо виробників дорогих споживчих товарів і засобів виробництва, тому що Японія і Європа переживають спад. За 5 останніх років обсяг американського експорту в Мексику виріс майже в 3 рази і ще більше після створення інтеграційного об'єднання НАФТА.

Україна в цьому плані переживає далеко не кращі часи. Глибока економічна і соціальна криза призвела до того, що досить значимий технологічний і науковий потенціал України використовується не цілком. Більш того, щорічно наукову сферу залишають 30 тис. вчених і фахівців. Тільки 1 % промислових підприємств України займаються освоєнням нових технологій.

Світовий ринок технологій можна підрозділити на 4 сегменти:

- ринок патентів і ліцензій;

- ринок науково- і технологічно ємної продукції;

- ринок високотехнологічного капіталу;

- ринок науково-технічних фахівців.

На промислово розвинуті країни приходиться близько 90 % світового ринку технології, у т.ч. більше 60 % приходиться на США, Японію, Великобританію, Німеччину і Францію. Велика частина торгівлі ліцензіями приходиться на наступні галузі: електротехнічна й електронна промисловість - 19 %, загальне машинобудування - 18 %; хімічна промисловість - 17,4 %, транспортне машинобудування - 10,2 %.

Особливості сучасного світового ринку технологій

1. Світовий ранок технологій сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому.

2. Головними суб'єктами виступають ТНК, у яких відбувається спільне використання результатів НДДКР материнськими і дочірніми компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвинутий краще національного. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутріфірмовий обмін ТНК. Більш 60 % ліцензійних надходжень промислово розвинутих країн приходиться на частку внутрікорпораційних надходжень (у США - 80 %).

3. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій (приблизно 90 %);

4. Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:

1 етап - продаж готової продукції, зробленої за новою технологією;

2 етап - технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих іноземних інвестицій;

3 етап - чисте ліцензування.

5. Технологічний розрив між різними групами країн, спричиняє багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:

- високі технології (унікальні, прогресивні) обертаються між промислово розвинутими країнами;

- низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово розвинутих країн є новими для країн, що розвиваються і колишніх соціалістичних країн.

Технології створювані в розвинутих країнах - праце- і ресурсномісткі, але капіталозаощаджуючі; технології країн, що розвиваються - працезаощаджуючі, але ресурсо- і капіталомісткі.

Таким чином, міжнародна торгівля технологіями на практиці обмежена розвитком адаптаційних можливостей у їхньому застосуванні в тій або іншій країні.

6. Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування (Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної організації з аспектів прав на інтелектуальну власність, комітет з передачі технології Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки технології (СТЕМ)).

У міжнародній економіці носіями технології можуть виступати такі фактори виробництва:

- товар - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;

- капітал - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталомісткими товарами;

- праця - у випадку міжнародної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів;

- земля - у випадку торгівлі природними ресурсами, для розробки яких використане новітнє науково-технічне досягнення.

У міжнародний технологічний обмін залучені всі чотири сфери людської діяльності: наука, техніка, виробництво і керування.

Будучи обмеженою складової світової економічної інтеграції, науково-технічне співробітництво має свою специфіку, форми і методи, обумовлені самою природою науки і техніки.

Сучасні міжнародні науково-технічні зв'язки - це комплекс найрізноманітніших відносин, що виникають як на рівні організацій, підприємств, об'єднань підприємств, так і на рівні держав і міждержавних організацій. Вони здобувають різні форми обміну, співробітництва, що розвиваються, удосконалюються, доповнюють один одного. Обмін науково-технічними досягненнями може бути як безкоштовним, так і комерційним.