Міжнародні економічні відносини - Амеліна І.В. - 5. Ліцензійна торгівля технологіями між країнами

Предметами ліцензій (стосовно до технологічного обміну можуть бути):

- запатентовані винаходи;

- промислові зразки;

- товарні знаки;

- ноу-хау.

У залежності від об'єкта ліцензії можуть бути патентні і безпатентні. Крім того, ліцензії можуть бути:

- самостійні ("чисті") - припускають передачу технології незалежно від їхнього матеріального носія;

- супутні - мають залежний характер і надаються з укладанням контракту на будівництво підприємства, постачання технологічного устаткування, надання консультаційних послуг.

Існує 3 основних види ліцензій :

- проста ліцензія - продавець (ліцензіар) залишає за собою право самостійно використовувати об'єкт ліцензії і надавати аналогічні ліцензії третім особам. Використовуються в основному в сфері виробництва товарів широкого вжитку, де важко здійснити точний облік виробленої продукції, потреба в якій настільки велика, що наявність декількох покупців (ліцензіатів) на одному ринку не приводить до зіткнення їхніх інтересів;

- виняткова ліцензія- ліцензіату надаються виключні права на використання об'єкта ліцензії на умовах, визначених у договорі. Ліцензіат не може надавати аналогічні ліцензії третім особам, однак може самостійно використовувати об'єкт ліцензії або продавати ліцензії третім особам на умовах, що не суперечать умовам першої угоди. Для виняткових ліцензій характерно максимальне звуження території, на якій можуть використовуватися передбачені в угоді права. Найбільш розповсюджений у міжнародній практиці вид ліцензій;

- повна ліцензія- ліцензіар цілком позбавляється права на використання об'єкта ліцензії протягом терміну дії договору. Звичайно такі ліцензії продаються малими фірмами.

Продаж ліцензій здійснюється за допомогою укладання ліцензійної угоди.

Ліцензійна угода - це договір за яким ліцензіар (продавець) надає ліцензіату (покупцеві) дозвіл або право на використання об'єкта ліцензії за визначену винагороду. При цьому право власності на предмет ліцензійної угоди залишається за ліцензіаром, а ліцензіат одержує право на його використання при конкретних умовах протягом визначеного терміну.

Ліцензійні платежі (ціна ліцензії) підрозділяються на періодичні (роялті) і одноразові (паушальні).

Періодичні платежі (роялті) - це періодичні відчислення від доходів покупця на протязі періоду дії угоди. Вони встановлюються у вигляді певних фіксованих ставок (у відсотках) і виплачуються ліцензіатом через узгоджені відрізки часу.

Винагорода у вигляді паушального платежу є капіталізацією роялті, тобто його достроковою одноразовою виплатою, що може розраховуватися за формулою:

де П - розмір паушального платежу;

- дисконтована вартість можливих (планованих) роялті у рік і;

п - термін дії ліцензійної угоди;

Ля - ставка роялті у % від вартості чистих продажів;

Бі - річна вартість чистих продажів;

V - ставка дисконту.

Ціна ліцензії також може визначатися за формулою:

де Уі - обсяг випуску продукції в 7-му році; 2І - ціна одиниці продукції в 7-му році; Рі - розмір роялті в 7-му році;

Т - термін дії угоди (без врахування терміну освоєння ліцензії).

Роялті можуть визначатися різними способами:

- із вартості виробленої за ліцензією продукції;

- із суми продажу ліцензованої продукції;

- з одиниці випущених чи реалізованих виробів у вигляді відсотків;

- з кількості переробленої за запатентованим методом сировини і т.д. Роялті є найпростішою і внаслідок цього найбільш поширеною формою платежу.

Найпоширенішим методом є визначення ставки роялті у відсотках від вартості продажів продукції:

де Я* - ставка роялті; Я - річна сума роялті;

* - річна вартість чистих продажів без урахування непрямих податків, зборів і мита.

Періодична форма платежів використовується в 90 % ліцензійних

угод.

У зв'язку з можливістю зміни кон'юнктури товарного ринку або умов виробництва протягом терміну дії ліцензійної угоди іноді використовують диференційовані ставки роялті. Це залежить від коливань світових цін, змін обсягів виробництва і т.д.

Диференціація ставок застосовується з метою стимулювання ліцензіата до розширення обсягу виробництва.

Одноразові (паушальні) платежі не зв'язані за часом з використанням ліцензії, а встановлюються заздалегідь, на підставі експертних оцінок.

Паушальний платіж є твердо зафіксованою в ліцензійній угоді сумою винагороди, здійснюваний одноразово і не залежного від обсягу виробництва або збуту ліцензійної продукції.

Він визначається на основі розрахункового прибутку і являє собою середню суму роялті, що ліцензіар очікує одержати за весь термін дії ліцензійної угоди без обліку коливань цін на ринку.

Паушальна форма платежів застосовується найчастіше у випадках, коли ліцензіар не має можливості контролювати діяльність партнера за ліцензійною згодою, тобто не може перевірити його фактичний прибуток.

Паушальний платіж може виплачуватися вроздріб у визначений термін. При паушальній формі, не виникає ризик у випадку зриву виробництва, однак розмір платежу, як правило, завжди менше платежів у формі роялті.

На практиці нерідко використовуються комбіновані платежі, тобто коли одноразові платежі сполучаться з періодичними відрахуваннями.

Широко застосовуються ліцензійні платежі на компенсаційній основі. У цьому випадку виплата ліцензійної винагороди здійснюється у формі постачання продукції, зробленої за ліцензією.

Часто використовують обмін еквівалентними ліцензіями, тобто перехресними.

Останнім часом формою ліцензійної винагороди є також надання ліцензіару частки акцій компанії, що купила ліцензію.