Міжнародні економічні відносини - Амеліна І.В. - Фактори розвитку МЕІ

1. Розвиток виробничих сил.

2. Поглиблення МПП - спеціалізація і кооперування країн сприяють їх об'єднанню.

3. Міжнародна торгівля - сприяє встановленню тісних зв'язків між країнами.

4. Науково-технічний прогрес - створює умови для більш тісних взаємозв'язків країн. Сучасна науково-технічна революція є водночас і матеріальною основою для розвитку міжнародної економічної інтеграції. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва, технологій і зміни в цьому зв'язку самого характеру і структури виробництва заходяться у протиріччі з обмеженістю національних ринків, наявністю різних міждержавних бар'єрів на шляху руху капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Масштабність і принципово новий характер проблем сучасного всесвітнього соціально-економічного розвитку роблять неможливим чи неефективним їхнє вирішення окремими країнами, стає очевидною необхідність об'єднання різноманітних видів ресурсів. Сучасна науково-технічна революція об'єктивно зумовлює формування оптимального господарського простору, в межах якого забезпечується поява і постійне оновлення широкого асортименту товарів та послуг, прибуткове функціонування виробництва, максимальне задоволення зростаючих потреб суспільства в межах однієї чи кількох країн.

5. Соціально-економічна однорідність національних господарств - об'єднуватись можуть країни з подібними соціально-економічними ознаками. На сучасному етапі всесвітнього економічного розвитку існують дві основні моделі національної організації виробництва і зовнішньоекономічних стосунків: ринкова і планова. Очевидно, що формування спільного господарського простору передбачає принципову подібність основ організації національного виробництва в окремих країнах, спільність умов господарювання виробників.

6. Близькі рівні економічного розвитку груп країн - об'єднуватись можуть країни з близькими рівнями економічного розвитку. Суттєві розбіжності в національних рівнях продуктивності праці, кваліфікації робочої сили, конкурентоспроможності продукції та послуг країн, що інтегруються, можуть стати основою одержання односторонніх переваг, однобокої спеціалізації окремих національних економік, призвести до виникнення економічних та адміністративних бар'єрів на шляху формування спільного господарського простору.

7. Тривалий період співробітництва - забезпечує тісні економічні зв'язки. Інтеграція є продовженням господарської взаємодії країн, її новий стан, вищий рівень економічного співробітництва. Інтеграція виникає на основі і в результаті поглиблення та розширення економічної взаємодії різних країн.

8. Спільні кордони і умови розвитку - інтеграційні об'єднання повинні бути компактними. Це суттєво інтенсифікує взаємні економічні зв'язки, знижує транспортні витрати, створює умови для реалізації великих спільних проектів співробітництва.

9. Спільність культурних і історичних традицій. Як правило, країни із спільними історичними, культурними та іншими умовами розвитку більше тяжіють до економічної інтеграції.

10. Цілеспрямована діяльність державних органів, партійних і соціальних груп і навіть окремих осіб. Ця передумова носить суб'єктивний характер і віддзеркалює об'єктивні економічні процеси, але водночас впливає на них, може деякою мірою сприяти розвиткові інтеграції чи гальмувати його.

11. Тенденції демографічного розвитку.

12. Наявність і необхідність розв'язання глобальних проблем

(енергетичної, продовольчої, екологічної, використання Світового океану та космосу, економічного зростання та зростання народонаселення, економічної безпеки, роззброєння);

13. Різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж.

14. Ринковою "уніфікацією" економічного розвитку. Фактори дезінтеграції:

1. Ідеологічні розбіжності.

2. Традиційні конфлікти між державами.

3. Світові релігії.

Дослідники відзначають, що у сучасному світі інтеграція та дезінтеграція розвиваються асинхронно, як два різноспрямовані процеси. При цьому дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер (провінція Квебек у Канаді, Шотландія та Уельс у Великобританії, Корсика у Франції, Каталонія та Країна Басків в Іспанії, Фламандці-Валони у Бельгії, північ-південь в Італії, роз'єднання Чехословаччини на дві держави, розпад Югославії на декілька держав, дезінтеграційні тенденції у Південній Азії, Росії тощо), але і глобальний (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).

Інтеграція та дезінтеграція є об'єктивними взаємопов'язаними процесами. Більше того, дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних та якісних засадах. У окремих випадках можуть скластися умови для реінтеграції.

Доцільно розрізняти:

1) повну;

2) часткову;

3) розширену реінтеграції.

У першому випадку мова йде про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих же політико-економічних засадах. Часткова реінтеграція має місце, коли об'єднуються окремі члени (учасники) інтеграційних угрупувань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах. Розширена реінтеграція характеризується включенням у інтеграційні об'єднання, що відновлюються, нових учасників.

Цілі МЕІ

1. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

2. Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної економічної і воєнної безпеки.

3. Досягнення найвищої ефективності виробництва.

4. Здійснення регіональної соціально-економічної політики.

5. Вирішення соціально-економічних проблем на колективній основі.

6. Насичення ринку товарами.

7. Забезпечення робочою силою. Значення МЕІ:

1. Це вищий рівень економічної цілісності.

2. Передумова економічної єдності всього світу.

3. Обумовлює інтенсивний розвиток МЕВ.

4. Регулює МЕВ у межах інтеграційного об'єднання.

5. Створює основу удосконалення МЕВ шляхом забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили.