Міжнародні економічні відносини - Амеліна І.В. - 5. Європейський Союз

Етапи створення Європейського Союзу.

1952 р. - Європейське об'єднання вугілля і сталі.

У 1957 р. 6 країн - Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург підписали договори про створення Європейського економічного співтовариства і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом).

1 етап - кінець 50-х - середина 70-х рр.:

1. Створення митного союзу.

2. Успішне формування єдиного аграрного ринку.

3. Вступ в ЄЕС трьох нових країн: Великобританії, Данії, Ірландії.

Цілі створення ЄЕС

1. Поступове усунення всіх обмежень в торгівлі між країнами-учасницями.

2. Встановлення загального митного тарифу в торгівлі з третіми країнами.

3. Ліквідація обмежень для вільного пересування людей, капіталів, послуг.

4. Розробка і проведення загальної політики в області транспорту і сільського господарства.

5. Створення валютного союзу.

6. Уніфікація податкової системи.

7. Зближення законодавства.

8. Розробка принципів узгодження економічної політики.

Створена комплексна управлінська структура:

1. Європейський Парламент.

2. Рада Міністрів ЄЕС.

3. Європейська комісія.

4. Європейський суд.

5. Європейська Розрахункова Палата.

2 етап - середина 70-х - середина 80-х рр.

Застійний період. Збільшився розрив у рівнях розвитку між країнами. 1981 р. - вступила Греція.

3 етап - друга половина 80-х - початок 90-х рр. 1986 р. приєднання Іспанії і Португалії.

Ухвалення Єдиного європейського акту, зафіксована в ньому мета - створення єдиного економічного простору, в якому різні країни-члени ЄЕС складали б єдиний господарський механізм.

4 етап - середина 90-х рр. - початок XXI століття.

На підставі Маастрихтського договору (лютий 1992 р.) Європейське економічне співтовариство трансформувалося, з 1 січня 1994 р. в Європейський Союз. У рамках ЄС здійснюється створення повністю єдиного внутрішнього ринку.

1995 р. - Австрія, Фінляндія, Швеція.

1 травня 2004 р. 10 країн східної і центральної Європи приєдналися до ЄС: Польща, Угорщина, Чехія, Литва, Латвія, Словаччина, Естонія, Словенія, Кіпр, Мальта.

У 2007 році приєдналися Болгарія та Румунія.

Всього на сьогодні 27 країн-учасниць (Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Естонія, Болгарія, Румунія), та особливі території поза Європою, що входять до

ЄС (Азорські острови (Португалія), Мадейра (Португалія), Реюньйон (Франція), Гваделупа (Франція), Мартініка (Франція), Сеута (Іспанія), Канарські острови (Іспанія), Мелилья (Іспанія), Французька Гвіана (Франція)).

Країни-кандидати до вступу: Македонія, Туреччина, Хорватія, Ісландія, Чорногорія, Сербія.

Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово офіційно визнані потенційними кандидатами.

Єдина політика:

1. Валютно-фінансова.

2. Аграрна.

3. Екологічна.

4. Науково-технічна.

5. Енергетична.

6. Транспортна.

7. Соціальна.

8. Регіональна.

Розвиток валютного союзу

Договір про ЄС передбачав створення Європейського валютного союзу і введення з 1999 р. єдиної європейської валюти - євро.

До середини 1998 р. 11 країн з 15 членів ЄС виконали вимоги Договору про ЄС, що дозволило їм стати членами ЄВС і ввести єдину європейську валюту - євро. 3 країни - Великобританія, Данія, Швеція не увійшли в ЄВС.

1.1.01.1999 р. - безготівкові банківські розрахунки в євро (окрім Великобританії, Данії, Швеції).

2.1.01.2002 р. - готівкові розрахунки в євро.

3.1.07.2002 р. - національні гроші 12 країн ЄС підлягали обміну на євро: Фінляндія, Нідерланди, Ісландія, Бельгія, Люксембург, Португалія, Іспанія, Франція, Німеччина, Італія, Греція, Австрія.