Платіжний баланс має прямий і зворотний зв'язок з відтворюванням. З одного боку, він складається під впливом процесів, що відбуваються у відтворюванні, а з іншого - впливає на нього, оскільки впливає на курс валют, золотовалютні резерви, валютне становище, зовнішню заборгованість, напрям економічної, у тому числі валютної та зовнішньої кредитної політики, стан світової валютної системи. Платіжний баланс дає уявлення про участь країни в світовому господарстві, масштабах, структурі і характері її зовнішньоекономічних зв'язків. В платіжному балансі відображаються:
1) структурні диспропорції економіки, що визначають різні можливості експорту і потреби імпорту товарів, капіталів і послуг;
2) зміни в співвідношенні ринкового та державного регулювання економіки;
3) кон'юнктурні чинники (ступінь міжнародної конкуренції, інфляція, зміни валютного курсу та ін.).
На стан платіжного балансу впливає ряд чинників.
1. Нерівномірність економічного та політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
2. Циклічні коливання економіки.
3. Зріст закордонних державних витрат.
4. Мілітаризація економіки і військові витрати.
5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
6. Зміни в міжнародній торгівлі.
7. Вплив валютно-фінансових чинників на платіжний баланс.
8. Негативний вплив інфляції на платіжний баланс.
9. Надзвичайні обставини.
10.5. Основні методи регулювання платіжного балансу
Платіжний баланс є одним з об'єктів державного регулювання. Це обумовлено наступними причинами.
По-перше, платіжним балансам властива неврівноваженість, що виявляється в тривалому та великому дефіциті одних країн і надмірному активному сальдо інших. Нестабільність балансу міжнародних розрахунків впливає на динаміку валютного курсу, міграцію капіталів, стан економіки.
По-друге, після відміни золотого стандарту в 30-х роках XX ст. стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє украй слабо. Тому вирівнювання платіжного балансу вимагає цілеспрямованих державних заходів.
По-третє, в умовах глобалізації господарських зв'язків підвищилося значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки. Задача його урівноваження входить в коло основних задач економічної політики держави разом із забезпеченням темпів економічного росту, стримуванням інфляції та безробіття.
Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать:
1) офіційні золотовалютні резерви;
2) національний дохід, що перерозподіляється через державний бюджет;
3) безпосередню участь держави в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника;
4) регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.
Державне регулювання платіжного балансу - це сукупність економічних, у тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів держави, що спрямовані на формування основної статті платіжного балансу, а також покриття сальдо, що склалося. Існує різноманітний арсенал методів регулювання платіжного балансу, спрямованих або на стимулювання, або на обмеження зовнішньоекономічних операцій залежно від валютно-економічного стану і стану міжнародних розрахунків країни.
Країнами, які мають дефіцитний платіжний баланс, за звичай впроваджуються наступні заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів.
1. Дефляційна політика.
Така політика, спрямована на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних витрат переважно на цивільні цілі, заморожування цін і заробітної платні.
2. Девальвація.
Пониження курсу національної валюти, що спрямовано на стимулювання експорту та заборону імпорту товарів. Проте роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення та супутньої загальноекономічної і фінансової політики.
3. Валютні обмеження.
Блокування інвалютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортерам, зосередження валютних операцій в уповноважених банках, які спрямовані на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його притоку, стримування імпорту товарів.
4. Фінансова і грошово-кредитна політика.
Задля зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються бюджетні субсидії експортерам, протекціоністське підвищення імпортних мит, скасування податку з відсотків, що виплачуються іноземним утримувачам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну, грошово-кредитна політика, особливо облікова політика і таргетування грошової маси (встановлення цільових орієнтирів її щорічного збільшення).
5. Спеціальні заходи державної дії на платіжний баланс
В ході формування його основної статті - торгівельного балансу, "невидимих" операцій, руху капіталу.
Світовий досвід регулювання платіжного балансу свідчить про труднощі одночасного досягнення зовнішньої та внутрішньої рівноваги національної економіки. Це посилює дві тенденції - партнерство та розбіжності - у взаємостосунках країн, які мають активний та пасивний платіжний баланс.
РОЗДІЛ 11. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ
11.1. Міжнародний валютний фонд (МВФ)
11.2. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР)
11.3. Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
11.4. Міжнародна фінансова корпорація (МФК)
11.5. Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ)
11.6. Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС)
11.7. Банк міжнародних розрахунків (БМР)
Термінологічний словник ключових понять