Міжнародні організації - Мокій А.І. - 11.2. Діяльність ООН з питань передачі технологій

ООН сприяє розв'язанню міжнародних економічних, соціальних, культурних та гуманітарних проблем через певні міжурядові організації. Генеральна Асамблея ООН у резолюції 51/63 1996 року "Досягнення науки і техніки та їх вплив на міжнародну безпеку" рекомендувала державам-членам ООН вивчити шляхи і засоби подальшого розвитку міжнародно-правових норм передачі високих технологій, що мають військове застосування. Було створено базу даних про відповідні науково-дослідницькі установи з метою підвищення рівня транспарентності міжнародного партнерства і співробітництва.

Відповідно до рекомендацій другої Конференції ООН з науки і техніки, яка відбулася у Відні в 1979 році (Віденська конференція), Генеральна Асамблея ООН заснувала Міжурядовий комітет з науки і техніки та створила в межах Секретаріату ООН Центр з науки і техніки. У 1981 році ООН вжила заходів щодо створення Системи фінансування науки і техніки з метою розвитку. У 1984 році Центром з науки і техніки ООН засновано Систему інформування про нові технологічні досягнення (АТАС). Відповідно до рекомендацій Генеральної Асамблеї ООН у 1992 році ЕКОСОР створено функціональну комісію з науки і техніки з метою розвитку замість Міжурядового комітету з науки і техніки, а також його допоміжного органу - Консультативного комітету з науки і техніки з метою розвитку і Центру з науки і техніки.

Діяльність ООН у сфері науково-технічного та промислового співробітництва здійснюється в різних напрямах і різними організаціями системи ООН. У статутах багатьох міжнародних організацій і спеціалізованих установ ООН чітко зазначено їхні науково-технічні функції.

У системі організацій ООН у сфері передачі технологій виконуються такі функції:

- здійснення програм наукових досліджень (фінансуються ПРООН і реалізується ЮНЕСКО, ЮНІДО);

- використання результатів наукових досліджень і розробок на практиці (фінансується ПРООН, Фондом ООН з народонаселення - ЮНФЛА і реалізується ЮНІДО, ФАО);

- оцінка та придбання технологій (фінансується ПРООН, ЮНІСЕФ і реалізуються ЮНІСЕФ, ВОІВ);

- надання технічних послуг (фінансується ПРООН, ЮНІСЕФ і реалізується ЮНІДО, ЮНЕСКО, ФАО);

- охорона інтелектуальної власності (фінансується ПРООН і реалізується ВОІВ і ЮНКТАД);

- інформаційна діяльність (фінансується ЮНЕСКО і реалізується ЮНЕСКО і ВОІВ).

Охорона промислової власності є однією зі сфер міжнародного співробітництва, яке здійснюється як в межах міжнародних організацій, насамперед, Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), так і на основі двосторонніх і багатосторонніх угод, а також регіональних угод. Міжнародні угоди є інституційним базисом розвитку науково-технічного співробітництва між економічними агентами різних країн, оскільки сприяють розширенню операцій взаємного патентування винаходів і подальшому їх використанню.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) - це універсальна міжнародна організація, яка займається розв'язанням проблем міжнародного співробітництва держав у сфері охорони інтелектуальної і промислової власності. Організації надано статус спеціалізованої установи ООН. Практичні повноваження ВОІВ обмежуються юридичними та адміністративними аспектами захисту прав інтелектуальної власності. У цій сфері ВОІВ розмежовує функції і завдання з такими спеціалізованими установами ООН, як ПРООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, ЮНКТАД, СОТ зі спеціальних питань інтелектуальної власності, зокрема, надання правової і технічної допомоги країнам, що розвиваються. Діяльність організацій системи ООН спрямована на реалізацію науково-технічного і технологічного співробітництва та координацію діяльності в цій сфері в межах світових програм ООН, які передбачають використання науки і техніки з метою розвитку.

Програма розвитку ООН (ПРООН) здійснює надання науково-технічної допомоги країнам, що розвиваються, у таких напрямах: сприяння передачі технологій у межах державного й приватного секторів; скерування в країни експертів-консультантів; сприяння підготовці науково-технічних кадрів через створення навчальних центрів, проведення курсів, семінарів; надання можливості навчання в навчальних закладах організацій системи ООН.

ЮНКТАД з травня 1993 року виконує програму науки і техніки з метою розвитку та розробляє рекомендації для ЕКОСОР із прикладних аспектів реалізації Віденської програми дій з науки і техніки.

11.3. Міжнародне науково-технічне співробітництво в межах ЄС

Активізація науково-технічної політики країн ЄС у 80-90-х роках минулого сторіччя зумовлена відставанням ЄС від США та Японії в розвитку галузей високої технології. На початку 1980-х років Комісія ЄС розробила спеціальну програму спеціалізації, поділу праці і кооперації між різними дослідницькими центрами. У 1984 році було ухвалено спеціальну програму "Брайт", розраховану на стимулювання фундаментальних досліджень, які орієнтувалися на створення технічних і технологічних новинок для традиційних галузей промисловості (енергетичної, хімічної, металообробної, автомобільної).

Програми ЄС з розвитку новітніх технологій реалізуються переважно у формі укладення контрактів з університетами, науково-дослідними центрами та промисловими фірмами. До 50 % обсягів витрат промислових фірм на виконання робіт, передбачених такими контрактами, покривається з бюджету ЄС.

Науково-технічна кооперація в межах ЄС передбачає визначення тематики спільних досліджень і порядку їх реалізації державами-учасницями. Розвиток науко- і технологомістких галузей економіки країн ЄС здійснюється на основі співробітництва на приватно-монополістичному, національному (державному) і регіональному рівнях відповідно до розроблених довгострокових програм.

Однією з найважливіших програм будівництва "Технологічної Європи" є програма EUREKA, яка ринково орієнтована й доповнює програми науково-технічної та науково-виробничої кооперації ЄС. Для реалізації цієї програми створено загальноєвропейську організацію EUREKA, метою якої є сприяння реалізації ринково-орієнтованих проектів досліджень і розробок в усіх сферах прогресивних технологій, зокрема таких, як інформаційна техніка, нанотехнології, біотехнології.

11.3. Міжнародне науково-технічне співробітництво в межах ЄС
Тема 12. Міжнародне регулювання інвестиційної діяльності та науково-технічного і промислового співробітництва
12.1. Міжнародна інвестиційна діяльність: сутність, напрями та політика регулювання
12.2. Міжнародні і регіональні організації з регулювання інвестиційної діяльності
12.3. Регулювання багатостороннього науково-технічного і промислового співробітництва (НТПС)
Тема 13. Регіональні організації наддержавного регулювання економічних відносин
13.1. Передумови формування системи міждержавного макрорегіонального регулювання економічної політики та його роль у світовій економіці
13.2. Регіональні економічні організації системи ООН
13.3. Регіональні економічні організації Західної Європи
13.4. Регіональні економічні організації країн Східної і Центральної Європи та Азії
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru