Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - 8.3. Виробництво з двома змінними вхідними ресурсами

Виробництво певного обсягу продукції може бути здійснене різними технологіями. В довготерміновому періоді у підприємства є достатньо часу для заміни однієї технології виробництва іншою. В цьому періоді всі види затрат виробничих факторів є змінними. Специфічною рисою одночасної зміни декількох затрат є можливість заміни одного їх виду іншим.

Властивості ізокванги та гранична норма технологічного заміщення

Виробництво однакового обсягу продукції за різними технологіями, як відомо, демонструє ізокванта (графік 8-1). Вона характеризується певними властивостями. По-перше, вона є спадною, оскільки для забезпечення однакового випуску продукції при переключенні з однієї технології його виробництва на іншу, чим більше використовується один фактор, тим менше буде використовуватись інший. Так, для забезпечення такого ж випуску 160 одиниць столів, як по технології А (яка складається з 1 одиниці праці і 5 одиниць капіталу), технологія В передбачає збільшення затрат праці на 1 одиницю (з

1 до 2 одиниць) при одночасному зменшенні затрат капіталу на

2 одиниці (з 5 до 3 одиниць).

По-друге, ізокванта є випуклою по відношенню до початку координат. Нахил ізокванги відображає величина граничної норми технічного заміщення. Гранична норма технічного заміщення ресурсу X на ресурс У {ГНТЗху) - це величина, на яку можуть бути зменшені затрати фактору У (капіталу) за рахунок використання однієї додаткової одиниці фактору X (праці) при незмінному обсязі виробництва продукції Гранична норма технічного заміщення праці на капітал (ГНТЗпк) визначається за формулою:

77Ш/пс=-. (8.6)

АКп

де АКп і АКк - відповідно зміни затрат ресурсів праці і капіталу.

Рухаючись вниз по ізокванті, кут її нахилу зменшується, зменшується і значення ГНТЗ. Так, в точці В ізокванги їв (графік 8-1) ГНТЗ дорівнює 2: збільшення на 1 одиницю затрат праці (з 1 до 2 одиниць) заміщає дві одиниці капіталу (з 5 до 3 одиниць). Отже, ГНТЗ в точці З становить 2/1. В точці С ГНТЗ вже дорівнює 1: збільшення на 1 одиницю праці (з 2 до 3) заміщає вже 1 одиницю капіталу (з 3 до 2). Отже, ГНТЗ в точці С становить 1/1.

Зменшення ГНТЗ визначає форму ізокванги, яка стає все більш пологою в міру руху по ній вниз.

ГНТЗ можна визначити і як відношення граничного продукту ресурсу X (праці) до граничного продукту ресурсу У (капіталу), тобто:

ГНТЗпк (8.7)

Гпк

При заміні ресурсу У (капіталу) ресурсом X (працею) і забезпеченні при цьому незмінного обсягу виробництва відбувається збільшення затрат ресурсу А'(праці), яке згідно закону спадної віддачі супроводжується зменшенням його граничного продукту (отже, у формулі (8.7) зменшується значення чисельника), і одночасне зменшення затрат ресурсу Y (капіталу) при зростанні його граничного продукту (отже, у формулі (8.7) збільшується значення знаменника). Таким чином, із зростанням затрат ресурсу X (праці) і зменшенні його граничного продукту, а також з одночасним зменшенням затрат ресурсу У (капіталу) і збільшенням його граничного продукту ГНТЗ знижується.

В попередньому питанні було з'ясовано, що коли один із видів затрат є змінним (праця), а всі решта (капітал) залишаються постійними, то діє закон спадної віддачі, який спричиняє зменшення граничного продукту змінних затрат цього виду ресурсу (праці).

В нашому прикладі закон спадної віддачі діє як по відношенню до праці, так і по відношенню до капіталу. З графіка 8-1 видно, що при переключенні з технології R на технологію В при фіксованих затратах капіталу (3 одиниці) і збільшенні затрат праці на 1 одиницю (з 1 до 2) граничний продукт другої одиниці праці становить ЗО одиниць (160 - 130), а при переході з технології В до технології N при тих же постійних затратах капіталу (3 одиниці) і збільшенні на 1 одиницю затрат праці (з 2 до 3) граничний продукт третьої одиниці праці становить лише 25 одиниць (185 -160).

Спадна віддача у вигляді зменшення граничного продукту діє і по відношенню до капіталу. Так, при переході від технологи L до С при фіксованих затратах праці (3 одиниці) і збільшенні затрат капіталу на 1 одиницю (з 1 до 2) граничний продукт другої одиниці капіталу становить 30 одиниць (160 - 130), а при переході від технології С до N при тих же затратах праці (3 одиниці) і збільшенні затрат капіталу з 2 до 3 одиниць (на одну одиницю) граничний продукт третьої одиниці капіталу становить лише 25 одиниць (185- 160).

Отже, збільшення затрат одного фактору при фіксованих затратах іншого обумовлює все менший приріст загального обсягу виробництва. Аналогічний принцип діє і тоді, коли один вид затрат заміщається іншим в цілях забезпечення однакового обсягу виробництва продукції. Це вказує на тс, що ефективність використання будь-якого ресурсу (у вигляді його граничного продукту) є обмеженою. Дія закону спадної віддачі при заміні факторів виробництва один одним вимагає збалансованого поєднання обох факторів у виробничому процесі.

Два особливих випадки виробничої функції

Можливість заміни одних виробничих факторів іншими є різною для кожної виробничої функції. Існують два особливих випадки останньої: виробнича функція з ідеально взаємозамінними факторами і виробнича функція з використанням факторів в незмінних пропорціях.

Виробнича функція з ідеально взаємозамінними ресурсами представлена на графіку 8-3. За цієї виробничої функції випуск продукції може здійснюватись за технологією А (при використанні тільки капіталу), за технологією С (при використанні лише праці), або за технологією, яка застосовує у виробництві обидва фактори (В). ГНТЗ в коленій точці ізокванти є однаковою.

Виробнича функція з фіксованою структурою використання ресурсів зображена на графіку 8-4. В цьому випадку заміщення одного ресурсу іншим є неможливим. Кожний обсяг випуску вимагає поєднання праці і капіталу в певних пропорціях. Збільшення випуску не можливе за рахунок збільшення затрат лише одного ресурсу. Приріст виробництва може бути досягнутий лише шляхом збільшення затрат обох ресурсів в певних пропорціях. Ізокванта виробничої функції з фіксованою структурою ресурсів має форму прямого кута.

Точками Л, В і С па графіку 8-4 позначені технічно ефективні технології виробництва продукції. Так, для випуску продукції на рівні К1 найбільш доцільним буде використання праці і капіталу в кількостях відповідно Кп1ї Кк При незмінних затратах праці - Кп і збільшенні капіталу понад Кк] обсяги виробництва залишаються незмінними, зростають лише витрати виробництва продукції. Аналогічна ситуація має місце при використанні незмінної кількості капіталу - Кк1 і збільшенні затрат праці понад Кп1, Так, збільшення машин при незмінній кількості водіїв не забезпечить росту перевезень пасажирів так само, як і збільшення водіїв при незмінній кількості машин.

Отже, в більшості випадків підприємство здатне виробляти певний обсяг продукту, використовуючи різні технології. Прийняття до уваги можливості заміни одного ресурсу іншим дозволяє підприємству прийняти рішення про використання єдиної оптимальної технології, яка забезпечує необхідний обсяг виробництва продукції при мінімальних витратах, що дозволяє реалізувати основну мету його діяльності, а саме - одержати максимальний прибуток.

Вибір такої єдиної технології залежить від витрат виробництва, про що мова буде йти в наступній темі.