Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - 9.1. Сутність витрат виробництва та їх види

Випуск продукції в певних обсягах вимагає не тільки знань можливих технологій його виробництва (про що мова йшла в попередній

темі), але і реальних затрат грошей. Технологія виробництва разом з цінами на ресурси, що використовуються, визначають витрати виробництва фірми. Основним завданням даної теми є: з'ясування сутності витрат виробництва та їх видів; розгляд динаміки витрат виробництва в залежності від обсягів випуску і часового горизонту фірми; вибір поєднання факторів виробництва продукції з мінімальними витратами (вибір оптимальної технології).

Вагомий внесок у розвиток теорії виробництва зробили Ф. Візер (який розробив теорію витрат альтернативних можливостей), А. Маршалл, Дж. Б. Кларк.

9.1. Сутність витрат виробництва та їх види

Під витратами взагалі розуміють затрати в грошовій формі, пов'язані з виробництвом продукції. В сучасній західній економічній літературі розрізняють витрати виробництва з точки зору бухгалтера та економіста. Бухгалтери оцінюють фактичні витрати, пов'язані з виробництвом продукції, тобто фактичні грошові затрати і амортизаційні відрахування.

Розуміння економістами витрат базується на двох незаперечних фактах: рідкісності економічних ресурсів і можливості їх альтернативного використання.

Застосування певних ресурсів для виробництва якогось товару означає відмову від виробництва з цих ресурсів іншого, альтернативного, товару. Тому економічні витрати безпосередньо пов'язуються з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів. Наприклад, з певної кількості деревини можна виготовити 100 дерев'яних ящиків або 10 столів. Економісти оцінюють альтернативні витрати виробництва 100 ящиків вартістю 10 столів, від яких необхідно відмовитись. Іншими словами, економічні витрати - це витрати втрачених можливостей або альтернативні витрати.

Виділяють два аспекти економічних витрат: витрати з точки зору суспільства (в широкому розумінні) і витрати з точки зору окремого підприємства (у вузькому розумінні). Обидва аспекти витрат пов'язані з відмовою від можливості використання ресурсів в альтернативних виробництвах.

З позиції суспільства витрати будь-якого ресурсу, який використовується для виробництва товару, дорівнюють його вартості (цінності) при найкращому з можливих варіантів його застосування

З точки зору вартості альтернативного використання ресурсів, економічні витрати оцінює і окреме підприємство. Економічні витрати з позиції підприємства - це ті виплати (платежі), які воно повинно здійснити, або це ті доходи, які воно зобов'язане забезпечити постачальникам (власникам) економічних ресурсів для того, щоб не допустити використання цих ресурсів в альтернативних виробництвах.

Ці виплати можуть бути явними (зовнішніми) і неявними (внутрішніми). Зовнішні витрати - це витрати підприємства у грошовій формі, які пов'язані з придбанням економічних ресурсів у постачальників. Сюди входять витрати підприємства на сплату заробітної плати найманим працівникам та купівлю сировини, матеріалів, палива, оплату спожитої електроенергії і транспортних послуг, рентні платежі, виплати банкам та іншим постачальникам фінансових послуг тощо. Внутрішні витрати - це альтернативні витрати підприємства по використанню ресурсів, які знаходяться у його власності. Витрати на власні ресурси, які використовуються їх власником самостійно у підприємницькій діяльності, є неоплаченими (внутрішніми). Але, оскільки ці власні економічні ресурси можуть використовуватись альтернативно, то з точки зору підприємства ці внутрішні витрати дорівнюють грошовим платежам, які можуть бути одержані за кожний самостійно використаний власний ресурс при найкращому з можливих варіантів його застосування.

До власних ресурсів підприємства можуть належати: грошовий капітал, обладнання, будівлі, земля, підприємницькі здібності власника. Ці власні ресурси можуть використовуватись альтернативно. Так, земля, будівлі, обладнання можуть здаватись в оренду і приносити їх власнику дохід у вигляді ренти. Грошовий капітал може бути покладений на банківський рахунок і приносити дохід у вигляді процента. Свої розумові і фізичні здібності власник може реалізувати на іншому підприємстві, на якому він буде працювати найманим працівником і одержувати дохід у вигляді зарплати.

Мінімальна плата, необхідна для того, щоб зацікавити власника економічних ресурсів займатись власною підприємницькою діяльністю, називається нормальним прибутком* Нормальний прибуток є складовою внутрішніх витрат підприємства поряд з внутрішніми (нс-одержаними в грошовій формі) рентою і заробітною платою.

Отже, на відміну від бухгалтера, який витратами вважає лише зовнішні витрати, економіст рахує витратами як зовнішні, так і внутрішні платежі (включаючи в останні нормальний прибуток), які необхідні для того, щоб залучити і втримати ресурси в межах даного виду діяльності.