Мікроекономіка - Лісовий A.B. - 2.3. Поняття рівноваги споживача. Другий закон Госсена

Рівновага споживача — це оптимальний набір товарів, що максимізус корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів — у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший.

Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати:

/ = Р_ЛА + Р_ВВ + ... + Р_ХХ, (2.2)

де І — бюджет споживача;

А, В,... X — споживчі товари; Р_А, Р_в, ... Р_х — ціни відповідних товарів.

Рівність 2.2 називають бюджетним обмеженням.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С,... виконується рівність:

Ми_А/Р_А = Ми_н/Р_в=Ми_с/Р_с = ... = Я, (2.3)

а для всіх неспожитих товарів Y, Z, ... виконуються нерівності:

MUy/Py<X, MUz/Px < А,... (2.4)

де MU_A, MU_B, MU_C, MU_Y, MU_Z — граничні корисності товарів А, В,

С, Y, Z;

Р_А, Р„, Р_с, P_Y, P_z — ціни товарів А, В, С, Y, Z;

А, — деяка величина, що характеризує граничну корисність грошей. Припустимо, що MU_A / Р_А > MU_B / Р_в, наприклад, MU_A = 40 ютилів за 1 кг, Р_А = 2 грн/кг, MU_B = 50 ютилів за 1 кг, Р_в = 4 грн/кг, тому:

MVа/Ра = 40/2> 50/4 = Мов/Рв (2.5)

Очевидно, що при цьому покупець не досягає максимуму задоволення. Він може скоротити споживання товару В на 1 кг, втративши 50 ютилів. Але на зекономлені 4 грн. можна купити 2 кг товару А, що дасть додатково приблизно 80 ютилів (приблизно, тому що другий кілограм товару А може принести меншу корисність, наприклад, 39, а не 40 ютилів). Чистий виграш становитиме приблизно 80 - 50 = 30 ютилів. Із зменшенням споживання товару В збільшується його гранична корисність і, навпаки, із збільшенням споживання товару А зменшується його гранична корисність. Тому різниця між MU_A/ Р_А і MU_B/ Р„ буде зменшуватися. Перерозподіл витрат буде тривати до тих пір, поки відношення граничної корисності до ціни для кожного, реально спожитого товару не стане однаковим:

MUa/Рл = MUb/Pb = MUc/Pc. (2.6)

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржи-нальним принципом.

Відношення Ми_л/Р_л показує приріст загальної корисності в результаті збільшення витрат на товар А на 1 грн. Кожне відношення із рівності (2.3) можна вважати граничною корисністю грошей (точніше, 1 гривні). Величина X показує, на скільки ютилів збільшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача на 1 грн.

Нерівності (2.4) показують, що, якщо вже перша гривня, витрачена на придбання товару Z, приносить споживачу недостатньо ви-

соку корисність, то він взагалі відмовляється від споживання цього товару.

Рівність (2.3) показує, що у стані рівновагій (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь-якого товару, однакова незалежно від того, на який товар вона витрачена. Це положення отримало назву другого закону Госсена,

З формули (2.3) також випливає, що ціна обернено пропорційно впливає на обсяг попиту на певний товар. Дійсно, із збільшенням ціни на товар А зменшується перше відношення рівності (2.3), щоб встановити втрачену рівність та максимізувати загальну корисність, споживачеві необхідно зменшувати споживання товару А. Отже, із збільшенням ціни на певний товар зменшується попит на нього.

Рівність (2.6) можна трансформувати в:

Мил/Мив = Рл/Рв. (2.7)

Рівність (2.7) називають рівнянням рівноваги з карди-налістських позицій.