Мікроекономіка - Лісовий A.B. - 10.2. Визначення цін та обсягів виробництва монополістом

Повною протилежністю ринку чистої конкуренції є ринок чистої монополії (монопольний ринок). Це такий вид ринку, де діє лише один виробник певної продукції. Метою даної теми є дослідження поведінки виробника-люї іонолі ста на ринку товарів, визначення обсягів його виробництва для максимізації прибутку. Вивчення цієї, теми також допоможе дослідити механізми прийняття рішень виробниками при олігополії та монополістичній конкуренції.

10.1. Модель чистої монополії та її характеристики

Характеристики ринку;

І. На ринку діє тільки один виробник певної продукції. Тому для чистого монополіста еквівалентні поняття "ринкова пропозиція" та "пропозиція окремої фірми", а також відсутній поділ на попит для окремої фірми і ринковий попит.

2. Товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників. Це твердження дещо абстрактне, але для спрощення ситуації будемо вважати, що у споживача є лише два варіанти: або взагалі відмовитись від споживання певного товару, або придбати його в монополіста.

3. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам. Для монополіста попит збігається з ринковим і його можна розглядати як заданий, тому він встановлює ціну, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, а зменшення пропозиції призводить до зростання цін.

4. Заблокований вступ у дану галузь для інших виробників. Бар'єрами для вступу в галузь можуть бути:

а) масштаби виробництва (монополія — це велике підприємство, і для створення їй гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти);

б) легальні бар'єри (патент — виключне право на виробництво якогось продукту чи використання технології, ліцензія — право на заняття певним видом діяльності);

в) власність на найважливіші види ресурсів (коли обмеженість ресурсів абсолютна, й у них немає близького замінника);

г) недобросовісна конкуренція (тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента, підкуп чиновників і т. д.).

Монополізація ринку може досягатися:

1. Розширенням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.

2. Об'єднанням капіталів на добровільних засадах. Форми монополістичних об'єднань:

а) картель — це досягнення угоди про розподіл ринків збуту, квот та цін виробництва при умові збереження всіма учасниками комерційної та виробничої самостійності;

б) синдикат — це створення учасниками, що зберігають виробничу самостійність, спільного спеціалізованого підрозділу, що здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об'єднання;

в) трест — це об'єднання підприємств однієї галузі, що втрачають і комерційну і виробничу самостійність.

10.2. Визначення цін та обсягів виробництва монополістом

Головна відмінність між чистою конкуренцією і чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту. Для підприємства, що працює в умовах чистої конкуренції, крива попиту має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), а в монополіста ця крива має спадний характер (рис. 10.1).

Спадний характер кривої попиту означає, що виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Для монополіста виручка, отримана від продажу додаткової одиниці продукції, завжди менша її ціни. Наприклад, якщо монополіст може продати 20 одиниць товару за ціною Р, = 200 грн., то для збільшення обсягу продаж до ЗО одиниць товару він змушений зменшити ціну до Р₂ = 170 грн. Приріст сукупної виручки (АТЯ) буде дорівнювати 1100 грн., а гранична виручка (МИ) —

ПО грн., тоді як ціна додаткової одиниці проданого товару — 170 грн.

Адже виграш від збільшення обсягів продажу зменшується на величину програшу від зниження ціни (рис. 10.2)'. Гранична виручка може бути:

1) додатною величиною (МЯ > 0), коли Б₂ > 8„ тоді сукупна виручка (ТИ) зростає;

2) від'ємною величиною (МИ. < 0), коли Б₂ < Б,, тоді сукупна виручка спадає;

3) нульовою (МЛ = 0), коли Б₂ = Б,, тоді сукупна виручка набуває максимального значення.

На рис. 10.3 зображено модель вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продаж, що максимізують його прибуток².

Монополіст максимізує прибуток при обсягах виробництва менших, ніж це могло бути на конкурентному ринку ((З, < ()₂). Він реалізує продукцію за цінами (Р,), що перевищують середні витрати (АТС), і отримує економічний прибуток.

Помилкові уявлення про політику монополіста:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Але збільшення ціни обертається зменшенням обсягів продаж. Тому мета монополіста — збільшити не ціну, а прибуток.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Однак це твердження справедливе лише відносно одиниці продукції, а монополіст ставить мету — мак-симізувати загальний прибуток. Наприклад, ціна товару 10 грн./кг, його собівартість — 5 грн./кг, прибуток при реалізації 10 одиниць товару становитиме 50 грн. ((10 - 5) х 10). Однак можлива ситуація, що навіть при меншій ціні (9 грн.) і вищих витратах (6 грн.), але при умові більшого обсягу реалізації (20 кг), прибуток може бути більший ніж у першому випадку ((9 - 6) х 20 = 60).

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Але бувають ситуації, коли попит на якийсь товар різко падає та крива попиту середніх витрат і крива попиту проходять нижче, ніж крива середніх витрат, не маючи з нею спільних точок. Наприклад, монополіст з виробництва рахівниць або примусів може не отримати прибутку взагалі.

10.3. Особливості функціонування реальних монополізованих ринків

Розглянемо детальніше вплив монополій на економічні процеси в суспільстві. Найголовнішими економічними наслідками діяльності чистої монополії є:

1. Порівняно з конкурентним виробником монополіст вважає за доцільне призначати вищі ціни і продавати менший обсяг продукції. Тому:

а) суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, бо рівноважний обсяг виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат;

б) споживачі змушені сплачувати "монопольний податок", цей "податок" — економічний прибуток монополіста.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми, вони можуть бути як меншими, так і більшими:

а) АТС_М < АТС_К, адже монополіст — це велике підприємство і на розмір середніх витрат може вплинути ефект масштабу;

б) АТС_М > АТС_К, у зв'язку, як правило, з меншою ефективністю виробничої діяльності монополіста:

- цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат (вони можуть ставити завдання — збільшити фірму, не беручи до уваги витрати, ухилятися від надмірного ризику за рахунок збільшення витрат, брати на роботу некомпетентних друзів та родичів);

- монополіст, не відчуваючи "подиху в потилицю" конкурента, стає в'ялим, припиняє пошук нових технологій;

- монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп чиновників, тиск на постачальників).

3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес:

а) масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та розробку нових технологій;

б) однак у монополіях немає постійних стимулів до НТП.

4. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли один продукт реалізується більш ніж за одною ціною при тих же незмінних витратах. Наприклад, різні тарифи на електроенергію населенню та підприємствам, пасажирські і вантажні перевезення Укрзалізницею.