Мікроекономіка - Лісовий A.B. - 5. РІВНОВАГА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ

Тема 16. Загальна рівновага конкурентних ринків

До цього часу ми розглядали, як досягають рівноваги окремі економічні суб 'екти або окремі сектори ринку. У даній темі розглянемо, як зміна ситуації на одному ринку призводить до змін на інших ринках, як діє механізм перерозподілу ресурсів між деякими частинами загального ринку та досягається найвища загальна^ ефективність економічної системи.

16.1. Поняття загальної рівноваги. Ефект зворотного зв'язку

Часткова рівновага — це встановлення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на окремих специфічних ринках, які с складовими загальної ринкової системи.

Загальна рівновага — це рівновага, що виникла у результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків.

Ефект зворотного зв'язку — це зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміну цін, що сталися на пов'язаних з ним ринках. Наприклад, через розрив економічних зв'язків зменшилося постачання нафти в Україну, це призводить до її подорожчання, відповідно, стає дорожчий бензин, а це призводить до зменшення попиту на автомобілі, бензин і нафту. Крім того, подорожчання нафти призводить до ефекту заміщення її на вугілля. Отже, попит на нафту зменшиться, цс призведе до зменшення ціни на неї.

Тобто починається зворотний процес (зв'язок), і так кілька разів -кожний наступний імпульс матиме меншу силу, ніж попередній.

Загальна рівновага відбудеться тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту і пропозиції стали рівні на всіх ринках. За цих умов на жодному ринку нсмас тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

16.2. Ефективність у виробничій сфері

Припустимо, що в економічній системі використовується лише два фактори виробництва (праця та капітал). Протягом дня для виробничих щлей може бути використано 4000 люд.-год. Праці, 2000 маш.-год. капіталу.

Сукупний обсяг послуг факторів виробництва, доступний за певний проміжок часу, називається ресурсним обмеженням економіки.

Після використання всього обсягу ресурсів їх пропозиція буде абсолютно нееластичною.

Якщо виробляється лише два продукти (X та У), то чим більше виробляється одного з них, тим менші можливості для виробництва іншого. Ресурсні обмеження для двопродуктової моделі матимуть вигляд:

L=L_X + V к = к_х + К_у

Для аналізу виробництва і розподілу ресурсів в економіці з фіксованою пропозицією праці та капіталу використовується діаграма Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ресурсів, які є у розпорядженні для виробництва двох товарів. Кожна точка на цій діаграмі показує певний варіант розподілу ресурсів для виробництва X і Y (рис. 16.1).

Наприклад, у точці А на виробництво товару X буде витрачено L_x= 3000, К_х= 800, а на товар Y - L_y= 1000, Ку= 1200.

Тобто кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певним значенням шести змінних: Ь_х, Ь_у, К_х, К_у, С2_Х, (2_у.

Ефективність виробництва досягається тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску іншого. Тому в точці А використання ресурсів неефективне, адже, рухаючись по ізокванті (5_Х вліво, ми переходимо до точок, які відповідають більшим обсягам (3_У. Ефективними варіантами розподілу ресурсів будуть такі їх комбінації, які відповідають точкам дотику двох сегментів ізоквант (рис. 16.2).

У точках дотику кути нахилу ізоквант будуть збігатися. Можна стверджувати, що ефективність виробництва буде досягатися при рівності граничних норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві обох товарів:

Через усі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається кривою ефективності використання ресурсів (ефективності виробництва). Вона показує всі ті комбінації ресурсів, у яких вони використовуються ефективно.

Від кривої ефективності виробництва легко перейти до кривої виробничих можливостей. Вона показує, який максимальний обсяг товару можна виробити при заданих обсягах випуску інших благ,

ресурсних обмеженнях та існуючій технології.

Гранична норма трансформації одного продукту в інший показує, якою кількістю товару У потрібно знехтувати, щоб отримати додаткову одиницю товару X:

М11Тху= А()у/А{2_Х.

Гранична норма трансформації дорівнює нахилу кривої виробничих можливостей, її можна виразити також через граничні витрати на виробництво відповідних товарів:

МЯТ_и= МС_Х/МС_Г.

16.3. Рівновага в економіці обміну

Розподіл продуктів ефективний тоді, коли заданий обсяг продукції, який випускається за певний період часу, розподіляється між споживачами таким чином, що стає неможливим покращати становище однієї особи без нанесення шкоди іншій.

Розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективним, коли він відповідатиме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (рис. 16.4).

Лінія А В, що з'єднує всі можливі точки дотику кривих байдужості двох споживачів, називається договірною лінією. Вона показує всі можливі ефективні варіанти розподілу двох благ між двома споживачами.

Оскільки у точках дотику нахили кривих байдужості однакові, то однакові також норми заміщення продуктів:

16.4. Загальна рівновага та економіка добробуту

Виробництво тоді буде ефективним, коли воно буде мак-симізувати корисність для споживачів і водночас не виходитиме за межі наявних ресурсів, тобто знаходитиметься на кривій виробничих можливостей. Отже, крива виробничих можливостей і крива байдужості, що відображає максимальний рівень задоволення потреб, будуть мати тільки одну спільну точку — точку дотику (рис. 16.5).

Коли і ресурси, і продукція розподіляються таким чином, що неможливо поліпшити становище однієї особи без шкоди для іншої, досягається оптимальний, за Парето, розподіл ресурсів:

МЯТуу= Ш$*ху = ЛШ*_ЛТ= =МС_А/МС_В=Р_А/Р_В.

Актуальним питанням є розробка критеріїв оцінки добробуту.

Існують такі підходи:

1. Універсальний Парето-ефективний розподіл.

2. Добробут підвищується, якщо ті, хто виграє, оцінюють свій дохід вище збитків потерпілих.

3. Максимізація корисності для найменш забезпечених членів суспільства.

4. Принцип зрівнялівки.