Мікроекономіка - Лісовий A.B. - Тема 18. Трансформаційні ефекти та мікросистема

У кожній країні під впливом різних обставин склалася своя система координації господарської діяльності окремих людей, підприємств, організацій з метою розв 'язання проблем: що виробляти, скільки і як виробляти, як використовувати обмежені ресурси та як розподілити також обмежені вироблені товари. Однак якщо зробити деякі узагальнення і скласти класифікацію економічних систем, то основною відмінною рисою між ними буде співвідношення ринкового і державного регулювання.

Виділяють три типи економічних систем:

1) вільний або чистий ринок;

2) змішана економіка:

3) централізовано-планова, або командна, економіка. Економіка України більшу частину XX століття була цент-

ралізовано-плановою. Починаючи з 90-х років, економічна система України трансформується в напрямі різкого посилення ролі ринкових регуляторів.

У даній темі ми ознайомимося з основними характеристиками наведених вище типів економічних систем, з особливостями переходу України від адміністративно-командної до змішаної економіки.

18.1. Мікроекономічний підхід до аналізу централізовано-планової економіки

Щоб обгрунтувати необхідність переходу України та інших постсоціалістичних країн від централізовано-планової до змішаної' економіки, необхідно більш детально розглянути соціалістичну економічну систему, адже для того, щоб вилікувати хворобу, потрібно, перш за все, поставити правильний діагноз.

Основною генетичною рисою соціалізму є зрівнялівка або казка про те, що всі багатства країни будуть поділені порівну серед всіх її жителів. Ще в 1918 році Бердясв визначив, що "соціалізм — це ідеологія заздрості"'. Розглянемо детальніше дію принципу зрівнялівки на прикладі комуни, всі працівники якої різні за рівнем кваліфікації, але зароблені кошти між ними розподіляються порівну (принцип великого казана Мао)

Нехай N — кількість членів комуни; Ь_я — трудова інтенсивність б-го члена комуни; ¥_в — оплата його праці. Кінцева винагорода для кожного члена комуни становитиме:

Бюджетну лінію (18.1) можна записати у вигляді:

• ...... І₃=^ц/м ₊ 1г^/м (18.2)

На рис. 18.1 зображена бюджетна лінія для б-го індивіда за умов колективної та індивідуальної форми оплати праці.

Бюджетна лінія за умов зрівнялівки має такі особливості: вона нахилена під дуже гострим кутом (майже горизонтально) — це пояснюється розчиненням кожного індивідуального внеску в "загальному казані".

Якщо індивід взагалі не працює його винагорода становить величину:

м і

Рис. 18.1. Бюджетні лінії для індивіда за умов колективної та зрівняльної форми оплати праці

Його винагорода не зникає, тому що за зрівнялівки на неї впливає трудова активність інших індивідів. Тому бюджетна лінія за умов зрівняльного принципу починається значно вище від початку координат.

Якщо кількість членів комуни досить велика, а внесок кожного порівняно незначний і непомітний, то можна припустити, що більшість з них, працюючи, будуть оглядатися на інших, намагаючись обхитрити всіх: працювати менше, а отримувати як всі. Така ситуація наведена на рис. 18.2^і.

IE — рівновага за умов індивідуальної оплати праці; TSE — тактична рівновага за умов зрівнялівки;

SSE — довгострокова рівновага за умов зрівнялівки;

IBL — бюджетна лінія за умов індивідуальної оплати праці; TSBL — бюджетна лінія індивіда за умов зрівнялівки в початковий момент;

SCBL — бюджетна лінія індивіда за умов зрівнялівки в довгостроковому періоді.

Участь у комуні є привабливою для індивідів, тому що кожний сподівається на зменшення своєї трудової активності за приблизно сталої активності інших. При такій ситуації точка рівноваги індивіда змістилася б з точки JE до точки TSE вздовж бюджетної лінії TSBL. Вигода ніби й очевидна: працюєш менше, а отримуєш майже стільки ж.

Але ця привабливість уявна. Адже кожний індивід міркує і діє однаково. У результаті трудова активність постійно знижується, що призводить до зменшення вмісту загального казана, до паралельного зміщення бюджетної лінії від TSBL до SCBL, деградації системи, погіршення добробуту кожного. Процес деградації показаний на рис. 18.2 рухом з точки TSE тактичної рівноваги за умов зрівнялівки до точки SSE довгострокової рівноваги. У цьому полягає пастка соціалізму.

Популярність соціалістичних ідей не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, айв інших постсоціалістичних і навіть капіталістичних країнах пояснюється хибною надією на рух від точки IE до точки TSE. ^с

Економіст із світовим іменем Иозеф Шумпетср, що визнавав могутність соціалістичної теорії, вказував на її економіко-психологічний вплив на маси: "...Для мільйонів людських сердець марксистська ідея про соціалістичний рай на землі означала появу нового променя світла і нового сенсу життя. Можете назвати марксистську ідею фальшивкою, якщо хочете, чи карикатурою на віру, та все ж не можна не визнавати величі Марксового здобутку та не захоплюватись ним... Маркс досяг згаданого ефекту, бо, з одного боку, з непе-ревершеною переконливістю сформулював притаманне багатьом невдахам почуття, що їм перешкоджають і до них погано ставляться, тобто висловив їх автотерапеетичну життєву позицію, а з іншого боку, проголосив, що соціалістичний порятунок від цих вад - - неминучість, яку можна розумно довести"¹.

Примарність переваг соціалізму ілюструє рух з точки тактичної рівноваги TSE до точки довгострокової рівноваги SSE. Саме у цьому криється пастка соціалістичних ідей.

Ілюзія привабливості соціалізму в СРСР мала ще одне джерело. Неефективність соціалізму приховувалась колосальними природними ресурсами, які мала ця країна. Якщо розглянути бюджетне обмежсння з урахуванням "дарунків природи" (наприклад, сотні мільярдів "нафтодоларів").

де Я — додаток до загального казана за рахунок продажу природних ресурсів, то можна помітити, що бюджетна лінія для кожного індивіда може істотно піднятися вгору за рахунок Я. Долю СРСР вирішила незла чи добра воля політиків, а економічна неефективність соціалізму та елементарна кон'юнктура ринку природних ресурсів (наприклад, зменшився видобуток і світова ціна нафти).

Об'єктивність оцінки централізовано-планової економіки вимагає аналізу її позитивних і негативних сторін. Позитивні аргументи:

Шляхом концентрації зусиль на окремих напрямах економічної діяльності центалізовано-планоза система може забезпечити досягнення передових позицій навіть при загальному відставанні економіки від найбільш передових країн. Наприклад, космонавтика, авіація, ядерне озброєння СРСР.

Командна економіка може забезпечити економічну і соціальну стабільність. У людини, яка нормально працює, практично немає можливості розбагатіти за короткий час, але й немає загрози злидарювати: кожному гарантована робота, хоча не завжди з високою зарплатою.

Командно-адміністративна економіка довела свою життєздатність у критичні періоди людської історії (війна, післявоєнна відбудова і т. д.). Держава, яка є єдиним розпорядником ресурсів, може мобілізувати їх в одному потрібному напрямі, свідомо обмежуючи споживання в інших сферах.

Негативні аргументи:

Тоталітарна система не використовує такого фактора розвитку людської цивілізації, як приватна власність на економічні ресурси. Держава оголосила всіх громадян сумісними власниками, але реальним розпорядником залишився державний апарат.

Централізовано-планова економіка залишає дуже вузькі рамки для вільної господарської ініціативи, виключає або суттєво обмежує підприємництво.

Соціалістичні форми господарювання стримують підвищення продуктивності праці, стимулюють витрати, а не економію. Для підвищення виробничих можливостей залучаються все нові й нові ресурси — до того часу, поки с можливості екстенсивного росту. Потенціал же інтенсивного росту цієї системи дуже обмежений.

Соціальне дармоїдство. В адміністративно-командній економіці оплачується будь-який господарський результат, навіть якщо він не може задовольнити потреби тих, для кого призначений. Соціалістична система - це експлуатація розумних та роботящих дурними та ледачими¹. Поганий результат одних підприємств буде оплачений добрим результатом інших.

У цілому потрібно визнати, що історичний досвід показав обмеженість командної економіки. Масштабне і глибоке державне регулювання знижує ефективність економічної системи, обмежує економічні права людей, не залишає місця для ініціативи.