Мікроекономіка - Лісовий A.B. - 18.2. Координація економічної діяльності у перехідний період

У кінці 80-х — на початку 90-х років велика група колишніх соціалістичних країн, у яких існувала централізовано-планова економіка, у тому числі й Україна, приступила до вирішення проблеми ринкової трансформації економіки. Почались економічні реформи, направлені на принципову зміну економічного устрою суспільства, встановлення змішаної економічної системи.

Економічна система змішаного типу зберігає більшість рис, що властиві вільному ринку: широке поширення приватної власності на економічні ресурси, вільне підприємництво, намагання в економічній діяльності найкращим чином реалізувати особистий інтерес, функціонування ринкового координаційного механізму.

Разом з тим, з'являються нові властивості співробітництва людей. їх можна згрупувати у дві групи:

Властивості, пов'язані із змінами у конкуренції. Реалізація багатьох видів товарів здійснюється не в умовах вільної конкуренції, а в обмеженій недосконалій конкуренції. У змішаній економіці домінує саме недосконала конкуренція. Вона може бути представлена одним з трьох видів (див. теми 10, 11, 12):

а) монополістична конкуренція:

б) олігополістична конкуренція;

в) чиста монополія.

Розвитку тенденції обмеження конкуренції сприяє технічний прогрес, поява нових технологій та товарів, що вимагають значних економічних ресурсів, — металургія, автомобілебудування та інші, формуються великі економічні структури, що концентрують виробництво певних товарів.

Властивості, пов'язані з новою економічною роллю держави. Держава розширює свої економічні функції, активно здійснює регулювання економічних процесів. Нова роль держави в економіці продиктована такими обставинами:

а) ринку потрібен захист від сил, що обмежують конкуренцію;

б) ринок не може забезпечити достатньої кількості виробництва деяких ь-тїдів товарів (суспільні блага, товари з позитивним зовнішнім ефектом);

в) держава допомагає ринку регулювати коливання цін (інфляція і дефляція);

г) держава також координує проблеми зайнятості та соціального забезпечення деяких верств населення.

Таким чином, змішана економіка — це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою без домінування одного з них.

Економічна система змішаного типу властива більшості країн світу.

Виділимо основні напрями ринкової трансформації економіки України в 90-х роках:

І. Становлення приватного сектора економіки. Вільна конкуренція — одна з головних вимог функціонування ринку. Люди повинні мати можливість вести самостійну, незалежну від держави, господарську діяльність. Тому створення умов для вільного підприємництва, його розвитку є необхідним елементом реформ ринкової орієнтації. В Україні в цей період почали створюватися індивідуальні підприємства, різні господарські товариства, інші недержавні форми економічної діяльності.

2. Реформування державного сектора економіки. Його частка в національному виробництві на початку 90-х років становила приблизно 90%, тому реформування державного сектора було вирішальним для розвитку всієї економіки. Трансформація цього сектора проходила за такими напрямами:

а) комерціалізація умов господарської діяльності. У цьому випадку власником виробничого майна залишалася держава, але умови його використання ставали достатньо вільними, ринковими;

б) передача державного майна в оренду трудовим колективам. Держава як власник майна через своїх представників заклю-чала орендний договір з організацією орендаторів, яка складалася з працівників цього підприємства;

в) приватизація державного майна. Це найбільш радикальна міра, пов'язана з відчуженням державної власності на користь приватних осіб.

3. Формування інфраструктури ринку. Інфраструктура — це один із найважливіших атрибутів ринку. її інститути за своїм призначенням повинні сприяти кращому господарському спілкуванню виробника і споживача продукції. До них належать брокерські фірми, комерційні банки, інвестиційні компанії, біржі і т. д.

4. Лібералізація економіки, внесення змін у державне регулювання. Перехід до змішаної економіки вимагає від держави: по-перше, істотного зменшення прямого державного впливу на економічне життя суспільства і, по-друге, оволодіння новими методами регулювання економіки.

Перше завдання, насамперед, включає:

а) лібералізацію цін, тобто встановлення цін повинно здійснюватись на ринковій основі, а не державою;

б) відмова від директивного планування, планування діяльності підприємств стає їх внутрішньою справою;

в) відмова від спеціальної системи матеріально-технічного забезпечення підприємств, вони стають самостійними в питаннях визначення, де, у кого, на яких умовах придбати необхідні їм ресурси.

Другим, більш складним завданням є оволодіння державою новими підходами, методами та інструментами регулювання економіки. Конструювання ринкових реформ включає визначення напрямів і тривалості основних перетворень, методів і послідовності їх здійснення. Відомо дві моделі ринкової трансформації:

а) модель еволюційного типу (Китай);

б) модель радикального типу (Польща, Чехія, Росія, Україна та ряд інших країн Європи).

Перша модель розрахована на поступовість ринкових перетворень, друга орієнтується на інтенсивність перетворень, їх відносно короткі строки. Вибір моделі залежить від сукупності факторів — політичних, економічних, історичних, що склалися в тій чи іншій країні.