Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень - Круш П.В. - 2. Теорія природного права як ідейно-філософське джерело місцевого самоврядування

Теоретичні основи вчення про місцеве самоврядування було закладено ще в першій половині XIX ст. представниками німецької юридичної школи.

Історично першою була обґрунтована теорія вільної громади (теорія природних прав вільної громади), основні положення якої сформульовані Туре в доповіді щодо законопроекту про реформу місцевого управління в Національних зборах Франції 1790 р. та знайшли своє відображення в положеннях Конституції Бельгії 1831 р. щодо особливої "громадської" влади.

Теорія вільної громади ґрунтувалася на ідеях природного права. Вона виходила з того, що право територіальної громади самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний та невідчужений характер, як права і свободи людини. Територіальна громада визнавалася незалежною від держави органічною корпорацією, що склалася природним шляхом, відповідно й її право на самоврядування виводиться з природи територіальної громади.

Згідно з теорією вільної громади, основними засадами організації місцевого самоврядування є:

^ виборність органів місцевого самоврядування членами громади;

^ розподіл питань, віднесених до відання місцевого самоврядування на самоврядні та такі, що передоручені органам громади державою;

> місцеві справи мають іншу, ніж державні справи, природу;

^ органи місцевого самоврядування є органами відповідної територіальної громади і не входять до системи органів державної влади;

^ органи державної влади не мають права втручатися у вирішення самоврядних питань, їх функція зводиться лише до адміністративного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування.

3. Господарська і громадська теорія місцевого самоврядування

На зміну теорії природних прав вільної громади прийшла господарська (громадсько-господарська) теорія місцевого самоврядування, яка намагалась обґрунтувати статус самоврядної громади як відмінного від держави суб'єкта права та акцентувала на змісті комунальної діяльності. її фундаторами були Р. Моль, А. Васильчиков, В. Лешков. В основі господарської теорії місцевого самоврядування лежить запозичене з теорії природних прав вільної громади положення про те, що територіальний колектив - це елемент насамперед громадянського суспільства. Виходячи з цього:

> місцеве самоврядування, недержавне за своєю природою, має власну компетенцію в сфері неполітичних відносин, до яких держава байдужа, а саме - в місцевих громадських і господарських справах;

^ держава не втручається в місцеві справи, вони вирішуються самими територіальними громадами;

^ політичні питання належать до компетенції державної влади.

Теорія природних прав вільної громади, а також господарська теорія отримали свій розвиток у громадській теорії місцевого самоврядування. Найвідомішими представниками цієї теорії були В. Лешков та А. Васильчиков. Громадська теорія:

^ виходить з протиставлення територіальної громади державі, громадських інтересів - політичним;

^ наполягає на повній самостійності органів самоврядування. Вони при вирішенні питань місцевого значення діятимуть за принципом "дозволено все, що не заборонено законом";

^ змішує самоврядні територіальні одиниці з різного роду приватноправовими об'єднаннями (промисловими компаніями, благодійними фондами тощо). Однак існування таких об'єднань завжди має факультативний характер, а існування місцевих спільнот - обов'язковий. Цей факт об'єктивно вимагає діяльності територіальних громад у єдиному політично-правовому полі з державою.

Приваблива в якості теоретичної конструкції громадська теорія є дуже вразливою в науковому та практичному відношенні. По-перше, самоврядування не можна повністю ототожнювати з громадським управлінням; по-друге, в світі немає жодного практичного прикладу держави, яка зовсім не втручається в справи комун; по-третє, теорія виправдовує прояви місцевого (мікротериторіального) егоїзму.