Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень - Круш П.В. - 1. Роль підприємницького сектора в життєдіяльності муніципалітету

Будуючи модель управління муніципальним господарством, виходитимемо з того, що держава - це фактично сума муніципалітетів. Муніципалітети - це місця, де територіально сконцентровані як потенційні можливості, так і потенційні ризики розвитку національної економіки. На життєдіяльність муніципалітетів впливають як загальнодержавні процеси, так і певні локальні чинники. Це викликано тим, що муніципалітет в особі своєї територіальної громади має статус юридичної особи (див. розділ 3, п. 3.5.)

5.5.1. Виробнича структура як об'єкт муніципального управління

1. Роль підприємницького сектора в життєдіяльності муніципалітету.

2. Організаційні форми регулювання підприємництва на муніципальному рівні (світовий досвід).

3. Компетенція місцевих органів влади в сфері регулювання підприємництва.

4. Особливості діяльності підприємств комунальної власності.

1. Роль підприємницького сектора в життєдіяльності муніципалітету

Підприємницький сектор є одним з найважливіших структурних елементів муніципального утворення.

Виділяють такі основні фактори впливу підприємницького сектора на розвиток муніципалітету:

1) виробництво. Муніципалітет є корпоративним споживачем товарів та послуг;

2) фінансування муніципальних програм. Підприємства є платниками місцевих податків, зборів, а також можуть здійснювати необов'язкові внески для здійснення муніципальних програм;

3) інвестування. Підприємства беруть участь у муніципальних інвестиційних проектах;

4) створення робочих місць;

5) вирішення соціально-побутових проблем населення. Утримання власної соціальної інфраструктури, виплата заробітної плати, інших різновидів матеріального заохочення працівників;

6) споживання природних, матеріальних, трудових, енергетичних, інформаційних та інших ресурсів території.

2. Організаційні форми регулювання підприємництва на муніципальному рівні (світовий досвід)

Спочатку проаналізуємо різні схеми створення місцевих органів щодо сприяння економічному розвитку, які знайшли практичне втілення в сфері муніципального управління в постіндустріальних країнах. Досвід з їх створення і доцільність практичного втілення найбільш детально розглянуто в [11, 15]. Далі розглянемо основні з них.

Уповноважений зі сприяння економічному розвитку в структурі місцевої адміністрації. До переваг такої схеми відносяться мінімальні організаційні зміни (посада формується в межах уже існуючого структурного підрозділу). Але така схема внаслідок подвійного навантаження уповноваженого може бути реалізованою в невеликих муніципальних утвореннях, або бути початковим етапом для великих муніципалітетів.

Відділ по сприянню економічному розвитку в муніципальній адміністрації. Ця схема найбільше відповідає схемі створення місцевих органів влади в Україні. Основним недоліком такої схеми є невирішеність питань розподілу повноважень, компетенцій і відповідальності.

Муніципальний комітет сприяння економічного розвитку. Це самостійна структура, яка займається питаннями муніципальної власності, підприємництва на території. Реалізація такої схеми потребує передачі компетенції від інших підрозділів, може виникнути проблема комплектації досвідченими кадрами.

Агенція соціально-економічного розвитку. До її складу, крім представників муніципальної влади, можуть входити і інші організації (спілки підприємців, незалежні спеціалісти). Така структура є ефективною насамперед для великих міст. Вона дуже ефективна, але й найдорожча.

Координаційно-методична рада при голові адміністрації. Вона складається з експертів (представників банків, аудиторів, вчених та ін.). її недолік відсутність повноважень щодо прийняття рішень.