Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютне регулювання, під яким слід розуміти регламентування державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій, що реалізуються на національному і міжнародному рівнях.
Суб'єктами валютного регулювання є центральний банк та уповноважені кредитні установи. Функції валютного контролю Національний банк України (НБУ) виконує через Департамент валютного контролю та ліцензування. Основними його завданнями є забезпечення реалізації Національним банком державної політики у сфері валютного контролю та ліцензування, встановлення раціональної системи валютних відносин. Об'єкти валютного регулювання - валютний курс та умови його визначення, форми здійснення валютних операцій, діяльність комерційних кредитних установ, сфера готівкового та безготівкового обігу, валютні нормативи. Валютне регулювання спрямоване на розв'язання таких завдань: стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої і внутрішньої конвертації національної грошової одиниці; управління валютним курсом з метою його стабілізації; зосередження валютних цінностей у руках уряду; регулювання та контроль руху валютних коштів в економіці; забезпечення умов для ефективного функціонування валютного ринку; управління платіжним балансом та сприяння розв'язанню проблем зовнішньої заборгованості країни; управління золотовалютними резервами центрального банку; стимулювання експортного потенціалу України; розвиток системи інструментів та методів страхування від валютних ризиків; передбачення та нейтралізація негативних наслідків світових фінансових криз.
Валютне регулювання здійснюється за допомогою інструментів прямої та непрямої дії. Інструменти прямої дії ґрунтуються на безпосередньому втручанні центрального банку у процес курсоутворення для підтримання достатнього рівня пропозиції валюти на валютному ринку і фокусуються на прямому обмеженні валютних операцій. Непрямі інструменти спрямовані на створення сприятливих умов для курсоутворення та проведення валютно-фінансових операцій. До інструментів непрямої дії належать: управління потоками ліквідності; використання дискреційних інструментів - валютних свопів, аукціонів; управління потоками капіталу та контроль за станом платіжного балансу; управління золотовалютними резервами комерційного банку; оподаткування окремих валютних операцій або доходів від них; управління валютними ризиками.
До інструментів прямої дії належать: ліцензування валютних операцій, запровадження множинності валютних курсів; валютні ревальвації та девальвації; валютні інтервенції за рахунок використання власних іноземних валютних резервів або за рахунок продажу цінних паперів, розміщених в іноземній валюті; вимога обов'язкового продажу валютної виручки експортерами; встановлення лімітів конвертованості національної валюти; встановлення валютних коридорів; встановлення лімітів відкритих валютних позицій; встановлення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, обмеження ввезення та вивезення валюти.
Для збільшення надходження валютних коштів в економіку України державне регулювання валютних відносин має базуватися не на заборонах, а на створенні сприятливого валютного клімату (режим оподаткування, лібералізація руху капіталу, розвиток валютного ринку) через комплексну модернізацію законодавства.
12.7. Конкурентоспроможність національної економіки у світовому господарстві: суть та основні підходи до оцінювання