Національна економіка будь-якої держави - це складна господарська, соціальна, організаційна, науково-технологічна система. Вона має сукупний економічний потенціал, серед якого виділяють: природно-ресурсний, виробничий, трудовий, науково-технічний.
Розвиток господарської системи країни приводить до вдосконалення її національного ринку, в межах якого формуються й діють його сегменти: ринки товарів і капіталу, послуг, праці, нерухомості, фондовий ринок, ринок інтелектуальної власності, а також засобів виробництва.
У складі національної економіки відбуваються постійні структурні, організаційні й інші зміни, що обумовлюються особливостями її господарчої системи та характеризуються певними тенденціями й закономірностями розвитку.
Взаємозв'язки рівнів національної економіки, сегментів національного ринку та всередині них є опосередкованими таким:
- формами власності;
- рухом матеріальних потоків різних видів ресурсів;
- потоками грошової маси, а також рухом цінних паперів всіх видів.
Усі взаємовідносини регулюються законодавчими й нормативними актами державної влади.
Конституція України - основний закон держави. Саме вона закладає основи для розвитку національної економіки. В Конституції підтверджується, що Україна є суверенною й незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1). Україна є унітарною державою, її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2).
Фактори, що впливають на формування національної економіки України, поділяють на об'єктивні й суб'єктивні. До об'єктивних факторів відносять:
- розвал Радянського Союзу й розрив традиційних економічних зв'язків;
- значну сировинну й, у першу чергу, енергетичну залежність від інших країн;
- деформовану, нераціональну неефективну структуру національного господарства (високомонополізовану, мілітаризовану економіку з потужним індустріальним потенціалом, що важко піддається структурній перебудові);
- ресурсомістке витратне виробництво;
- значну залежність від іноземної допомоги;
- важкі наслідки Чорнобильської аварії;
- велику долю виробництва, що знаходиться в тіньовій сфері. На формування національної економіки України впливають такісуб'єктивні фактори:
- повільний хід ринкових перетворень;
- непідготовленість уряду й населення до реформування, важкий і хворобливий процес адаптації до нових економічних умов;
- непогодженість відносин між законодавчою та виконавчою владами;
- самоусунення держави від виконання регульованих функцій, помилки й прорахунки уряду;
- недостатня кількість кваліфікованих фахівців (тобто відсутність команди реформаторів);
- політична нестабільність;
- зростання соціальної напруженості, величезна диференціація доходів, зубожіння значної частини населення;
- український менталітет (соціально-психологічні особливості нації, які полягають в консерватизмі, обережності, надмірній терпимості, надії на чиюсь допомогу).
Незважаючи на все, зазначене вище, слід створити умови, які забезпечать успішне реформування національної економіки України. Для цього є необхідними:
- формування реальної ідеї національного розвитку;
- наявність єдиної програми перетворень, політичної волі й команди реформаторів;
- швидке (наскільки можливо) реформування;
- економічна лібералізація (від старої бюрократичної системи до прозорих ринкових відносин) і дієздатний уряд;
- єдність і консолідація всього суспільства;
- забезпечення еквівалентності української економіки із зовнішнім економічним середовищем;
- забезпечення високого соціального добробуту й соціального захисту населення;
- необхідність екологічної збалансованості національної економіки;
- якнайшвидше впровадження інноваційної моделі розвитку національної економіки.
2.1. Теорії національної економіки
2.2. Інституціоналізм і його роль у вивченні національної економіки
2.3. Базисні інститути національної економіки
ГЛАВА 3. Теорія суспільного добробуту й соціально-ринкова економіка
3.1. Розвиток теорії суспільного добробуту
3.2. Вплив теорії добробуту на соціально-ринкову економіку
3.3. Соціальна політика держави як основа підвищення добробуту громадян
ГЛАВА 4. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
4.1. Суть і склад економічного потенціалу