Суб'єкти національної економіки:
♦ домогосподарства;
♦ підприємницький сектор;
♦ державні інститути;
♦ закордон.
Домогосподарство (ДГ) - економічний суб'єкт, діяльність якого спрямована на задоволення власних потреб з метою максимізації корисності. Домогосподарства - власники факторів виробництва, за рахунок чого одержують доходи, які використовують на поточне споживання і нагромадження. Доходи бувають трудові і від майна. У закритій економіці активність домогосподарств обумовлює:
- пропозиція факторів виробництва; -с попит на блага;
- заощадження частини доходу.
Підприємницький сектор (ПС) - сукупність усіх фірм, що займаються виробництвом і реалізацією благ. Активність підприємницького сектора обумовлюється:
o попитом на фактори виробництва;
o пропозицією благ;
o чистими інвестиціями;
o валовими інвестиціями (витратами на розвиток виробництва, амортизацією);
o інвестиціями для підтримки матеріально-технічної бази виробництва.
Державні інститути (ДІ) - сукупність установ, організацій, що представляють політичну владу. Державні інститути забезпечують відтворення суспільних благ. Суспільні блага характеризуються:
- не конкурентністю (не спадає корисність при споживанні іншими людьми);
- не виключністю (неможливість вилучення зі споживання у випадку несплати).
Відтворення суспільних благ (будівництво доріг, вуличне освітлення тощо) здійснюється за рахунок державного бюджету.
Державний бюджет - план доходів і видатків держави. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податків.
Види бюджету:
o Д = В - збалансований бюджет;
o Д < В - "-" дефіцит;
o Д > В - "+" профіцит.
Активність державних інститутів націлена на:
♦ стягування податків;
♦ попит на суспільні блага;
♦ виплату трансфертів;
♦ регулювання пропозиції грошей.
Закордон - всі інші національні економіки, з якими взаємодіє дана економіка за допомогою міжнародної торгівлі, а також руху факторів виробництва. Держава може надавати економічну допомогу іншим державам. Активність закордону представлена:
- економічною допомогою;
- імпортом;
- експортом;
- переведенням частини доходів домогосподарствам.
Усі суб'єкти мають доходи і витрати, отже - власний бюджет, тобто, є секторами національної економіки.
На ряду з цими секторами в національній економіці мається сектор майна (СМ), який можна представити, як уявну скарбничку суспільства, у якій акумулюються: заощадження домогосподарств, нерозподілений прибуток підприємницького сектору, амортизація підприємницького сектору, профіцит державного бюджету і торгівельного балансу.
Із сектора майна домогосподарства можуть споживати частину доходів, коли їх витрати перевищують дохідну частину. Підприємницький сектор здійснює валові інвестиції із сектора майна, держава у випадку дефіциту державного бюджету використовує, зокрема, сектор майна. Закордон з нього фінансує дефіцит платіжного балансу.
1.4. Методи аналізу національної економіки
Рис. 1.1. Методи національної економіки
Розглянемо більш детально ці методи. Загальнонаукові.
I. Формально-логічні, розглядають національну економіку з погляду форми і змісту. Окремими методами формальної логіки є:
A. Аналіз і синтез:
o Аналіз припускає розчленовування на прості складені складного об'єкта.
o Синтез - об'єднання пізнаних, простих елементів. Б. Індукція і дедукція:
o Індукція - рух від окремих фактів до узагальненого.
o Дедукція - рух від загального до окремого.
B. Порівняння. Порівняння національної економіки здійснюється в рамках спеціального напрямку - компаративістика.
Г. Гіпотеза.
II. Діалектичні методи. Діалектична логіка об'єктом дослідження розглядає національну економіку в русі і розвитку. Вона передбачає:
А. Рух пізнання від конкретного до абстрактного.
Б. Єдність логічного й історичного. Кожна складна система у своєму розвитку спочатку формує найпростіші базисні елементи, а потім - ускладнюється.
III. Спеціальні методи:
А. Моделювання. Моделювання припускає формалізацію зв'язків у національній економіці, адекватну структурі об'єкта і цілям дослідження. Обов'язковим етапом моделювання є верифікація моделі.
Рис. 1.2. Взаємозв'язок національної економіки і методу моделювання
Б. Кількісний підхід, що дозволяє формувати показники 2 типів:
o Показники потоку, які розраховуються за визначений часовий період.
o Показники запасу - розраховуються на визначену дату.
В. Екстраполяція - перенос тенденцій і зв'язків, що склалися в минулому на поточний період і перспективу. Недолік - неможливість врахування нових тенденцій.
Г. Кореляційний аналіз - метод статистики, що показує тісноту зв'язків між випадковими, не функціональними показниками.
Д. Факторний аналіз. Виявлення факторів, що визначають тенденцію розвитку національної економіки.
Е. Балансовий аналіз - кількісні зв'язки між ресурсами та їх джерелами, з однієї сторони, і споживачами - з іншої.
1.6. Інформаційне забезпечення моніторингу національної економіки
Тема 2. ОСНОВНІ ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ ТА БАЗИСНІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1. Генезис економічних теорій національної економіки у XVI-XIX столітті
2.2. Теорії національної економіки XX століття
Неокласичний напрям
Кейнсіанство
Неолібералізм
2.3. Сучасні економічні теорії національної економіки
Неокейнсіанство