Національна економіка - Носова О.В. - 1.4. Методи аналізу національної економіки

Суб'єкти національної економіки:

♦ домогосподарства;

♦ підприємницький сектор;

♦ державні інститути;

♦ закордон.

Домогосподарство (ДГ) - економічний суб'єкт, діяльність якого спрямована на задоволення власних потреб з метою максимізації корисності. Домогосподарства - власники факторів виробництва, за рахунок чого одержують доходи, які використовують на поточне споживання і нагромадження. Доходи бувають трудові і від майна. У закритій економіці активність домогосподарств обумовлює:

- пропозиція факторів виробництва; -с попит на блага;

- заощадження частини доходу.

Підприємницький сектор (ПС) - сукупність усіх фірм, що займаються виробництвом і реалізацією благ. Активність підприємницького сектора обумовлюється:

o попитом на фактори виробництва;

o пропозицією благ;

o чистими інвестиціями;

o валовими інвестиціями (витратами на розвиток виробництва, амортизацією);

o інвестиціями для підтримки матеріально-технічної бази виробництва.

Державні інститути (ДІ) - сукупність установ, організацій, що представляють політичну владу. Державні інститути забезпечують відтворення суспільних благ. Суспільні блага характеризуються:

- не конкурентністю (не спадає корисність при споживанні іншими людьми);

- не виключністю (неможливість вилучення зі споживання у випадку несплати).

Відтворення суспільних благ (будівництво доріг, вуличне освітлення тощо) здійснюється за рахунок державного бюджету.

Державний бюджет - план доходів і видатків держави. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податків.

Види бюджету:

o Д = В - збалансований бюджет;

o Д < В - "-" дефіцит;

o Д > В - "+" профіцит.

Активність державних інститутів націлена на:

♦ стягування податків;

♦ попит на суспільні блага;

♦ виплату трансфертів;

♦ регулювання пропозиції грошей.

Закордон - всі інші національні економіки, з якими взаємодіє дана економіка за допомогою міжнародної торгівлі, а також руху факторів виробництва. Держава може надавати економічну допомогу іншим державам. Активність закордону представлена:

- економічною допомогою;

- імпортом;

- експортом;

- переведенням частини доходів домогосподарствам.

Усі суб'єкти мають доходи і витрати, отже - власний бюджет, тобто, є секторами національної економіки.

На ряду з цими секторами в національній економіці мається сектор майна (СМ), який можна представити, як уявну скарбничку суспільства, у якій акумулюються: заощадження домогосподарств, нерозподілений прибуток підприємницького сектору, амортизація підприємницького сектору, профіцит державного бюджету і торгівельного балансу.

Із сектора майна домогосподарства можуть споживати частину доходів, коли їх витрати перевищують дохідну частину. Підприємницький сектор здійснює валові інвестиції із сектора майна, держава у випадку дефіциту державного бюджету використовує, зокрема, сектор майна. Закордон з нього фінансує дефіцит платіжного балансу.

1.4. Методи аналізу національної економіки

Рис. 1.1. Методи національної економіки

Розглянемо більш детально ці методи. Загальнонаукові.

I. Формально-логічні, розглядають національну економіку з погляду форми і змісту. Окремими методами формальної логіки є:

A. Аналіз і синтез:

o Аналіз припускає розчленовування на прості складені складного об'єкта.

o Синтез - об'єднання пізнаних, простих елементів. Б. Індукція і дедукція:

o Індукція - рух від окремих фактів до узагальненого.

o Дедукція - рух від загального до окремого.

B. Порівняння. Порівняння національної економіки здійснюється в рамках спеціального напрямку - компаративістика.

Г. Гіпотеза.

II. Діалектичні методи. Діалектична логіка об'єктом дослідження розглядає національну економіку в русі і розвитку. Вона передбачає:

А. Рух пізнання від конкретного до абстрактного.

Б. Єдність логічного й історичного. Кожна складна система у своєму розвитку спочатку формує найпростіші базисні елементи, а потім - ускладнюється.

III. Спеціальні методи:

А. Моделювання. Моделювання припускає формалізацію зв'язків у національній економіці, адекватну структурі об'єкта і цілям дослідження. Обов'язковим етапом моделювання є верифікація моделі.

Рис. 1.2. Взаємозв'язок національної економіки і методу моделювання

Б. Кількісний підхід, що дозволяє формувати показники 2 типів:

o Показники потоку, які розраховуються за визначений часовий період.

o Показники запасу - розраховуються на визначену дату.

В. Екстраполяція - перенос тенденцій і зв'язків, що склалися в минулому на поточний період і перспективу. Недолік - неможливість врахування нових тенденцій.

Г. Кореляційний аналіз - метод статистики, що показує тісноту зв'язків між випадковими, не функціональними показниками.

Д. Факторний аналіз. Виявлення факторів, що визначають тенденцію розвитку національної економіки.

Е. Балансовий аналіз - кількісні зв'язки між ресурсами та їх джерелами, з однієї сторони, і споживачами - з іншої.