Національна економіка - Савченко В.Ф. - 12.2. Фактори зростання національної економіки

Економічне зростання - повторення виробництва з року в рік у більших масштабах. Закон зростання потреб визначає потребу безперервного виробництва. Виробництво має постійно функціонувати. Цей процес називається відтворенням.

Розрізняють три варіанти відтворення:

1) просте - виробництво продовжується в незмінних розмірах;

2) розширене (прогресивне) - повторення виробництва з року в рік кожного разу в більших масштабах (цей процес називається економічним зростанням);

3) звужене (регресивне) - скорочення виробництва (стагнація).

Для національної економіки оптимальним варіантом є розширене відтворення (економічне зростання).

До факторів економічного зростання належать три основні групи:

1) фактори пропозиції - фізичні можливості зростання економіки (природні і трудові ресурси, технології, обсяги капіталу);

2) фактори витрат усіх суб'єктів - податки на доходи, відсоткові ставки, ціни, виробничі потужності;

3) фактори ефективності - виробнича (економне використання ресурсів) та розподільна (виробництво найцінніших для суспільства товарів та послуг).

Є два способи впливу на економічне зростання:

- екстенсивний - через нарощування кількості виробничих ресурсів;

- інтенсивний - шляхом підвищення ефективності використання ресурсів.

Ці способи співіснують у конкретній національній економіці. Якщо домінує інтенсивний, відбувається:

- використання новітніх технологій;

- розвиток наукомістких галузей і виробництв;

- удосконалення засобів праці та підвищення кваліфікації робочої сили;

- прискорення науково-технічного прогресу. При домінуванні екстенсивного типу:

- застосовують традиційні управлінські методи;

- активно розвиваються галузі, які використовують традиційні технології та механізми організації виробництва;

- відбувається кількісне нарощування виробничих факторів і тільки епізодичне впровадження сучасних технологій,

12.3. Наслідки економічного зростання та його коливання у різних фазах економічного циклу

Економічне зростання для розвинених країн ринкової економіки має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних наслідків належать:

1) підвищення рівня життя населення;

2) покращання умов праці, техніки безпеки, більше можливостей для розвитку освіти, культури та ін.;

3) підвищення загального рівня доходів;

4) розв'язання проблеми захисту навколишнього середовища шляхом часткового вдосконалення засобів виробництва.

Серед негативних наслідків вирізняють:

1) брак гарантій для працівників, які мають певні знання та досвід, у зв'язку зі швидким "старінням" навиків у міру впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

2) промисловий шум, транспортні затори, забруднення навколишнього середовища, порушення архітектурних комплексів населених пунктів;

3) задоволення несуттєвих потреб при зростанні загрози економічної кризи;

4) проблема бідності, що не вирішується шляхом економічного зростання, оскільки в основному це проблема розподілу, а не виробництва.

Економіка розвивається циклічно. Економічний цикл - це підйоми та спади економічної активності, що чергуються протягом кількох років. Економічні цикли розрізняють за тривалістю та інтенсивністю, але всі вони мають однакові фази:

- пік - стан повної зайнятості, виробництво працює на повну потужність, але рівень цін підвищується, а зростання ділової активності припиняється;

- спад - скорочення промислового виробництва, ВВП, зайнятості і попиту;

- рецесія - найнижча точка спаду;

- підйом - пожвавлення виробництва і сукупних валових інвестицій, підвищення рівня зайнятості населення.

Залежно від тенденції зміни національного доходу визначають основні типи економічного зростання:

- постійне;

- нерівномірне;

- коливання - зміна підйому спадом у процесі економічного розвитку.

Залежно від тривалості вирізняють цикли:

- столітні, що характеризують тенденції і зміни найважливіших явищ у економіці за 100 років;

- довгохвильові, що визначають тенденції економічних зрушень за декілька десятиліть (50-річ ні цикли відомі, як хвилі Кондратьєва);

- великі - 8-10 років;

- малі (або цикли Китчина) - 2-3 роки.

При виявленні сутності економічних циклів застосовують три головні підходи:

- цикл розглядається як зовнішнє явище стосовно економічних систем;

- цикл вивчається як внутрішнє явище, притаманне системам;

- цикл розглядається як поєднання внутрішнього стану та зовнішніх факторів, які стихійно або випадково виявляються при переході від однієї фази розвитку до іншої.

До зовнішніх (екзогенних) чинників належать відкриття природних родовищ, наукові та технічні відкриття, динаміка населення, міграція та ін.; до внутрішніх (ендогенних) - коливання споживчого та інвестиційного попиту.

Зовнішні чинники створюють початкові імпульси циклу, внутрішні - перетворюють ці імпульси у фазові коливання.

Метою державного антициклічного регулювання є досягнення та підтримка економічної стабільності в суспільстві.