Національна економіка - Старостенко Г.Г. - 14.3. Безпека зовнішньоекономічної діяльності

В умовах посилення інтеграції економіки України у світову економічну систему питання зовнішньоекономічної безпеки набуває все більшої ваги. Зовнішньоекономічна безпека - це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активній участі у світовому розподілі праці.

Зовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників, створенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом її активної участі у світовому розподілі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним Інтересам.

Зовнішньоекономічна безпека України повинна грунтуватися на таких принципах:

- верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;

- безумовний захист національних економічних інтересів та економічного суверенітету України;

- узгодженість економічних Інтересів окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та економічних інтересів держави;

- своєчасність І адекватність заходів щодо відвернення та нейтралізації загроз національним економічним інтересам;

- рівноправність і взаємовигідність відносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

- системність та еволюційність відкривання національної економіки;

- дотримання загальновизнаних норм І принципів міжнародного права у зовнішньоекономічній діяльності;

- вирішення торгових спорів шляхом консультацій та переговорів.

Прискорений процес відкриття економіки України, зважаючи на її деформованість і кризовий стан, може мати деякі негативні наслідки, а саме:

- відведення Україні ролі постачальника сировини і споживача готових імпортних товарів, посилення деформації товарної структури експорту та імпорту;

- втрата деяких важливих ринків збуту вітчизняної продукції, зокрема продукції машинобудування;

- посилення процесів деградації вітчизняної промисловості;

- посилення технологічної і фінансової залежності від розвинених країн.

Нині зовнішньоекономічна діяльність значною мірою лібералізована без опанування державою відповідних контрольно-регулюючих функцій, притаманних ринковій економіці, без урахування специфіки перехідного періоду, що створює серйозну загрозу економічній безпеці України.

- Процес "відкривання" національної економіки повинен здійснюватися в результаті її структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. До того ж, слід урахувати, що абсолютно відкритої економіки, тобто такої, коли без будь-яких обмежень через державні кордони здійснюється рух товарів, капіталів і робочої сили не має жодна країна світу. Всюди, виходячи з національних інтересів, уряди відповідних країн регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Процес відкривання повинен відповідати стану конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних іноземних конкурентів вітчизняні виробники будуть усунені з внутрішнього ринку.

Рівень зовнішньоекономічної безпеки характеризується широким спектром індикаторів (показників), а саме:

- коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП);

- коефіцієнт покриття імпорту експортом;

- відношення обсягу експорту до ВВП;

- відношення обсягу імпорту до ВВП;

- сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

- товарна структура експорту та імпорту;

- товарна структура критичного імпорту;

- співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

- співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;

- енергомісткість та матеріаломісткість експорту;

- співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн;

- вплив виробництва експортної продукції на екологію;

- питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту;

- питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту;

- частка експорту на душу населення;

- частка іноземних інвестицій у ВВП;

- співвідношення тарифного і нетарифного регулювання. Надзвичайно важливо здійснювати постійний моніторинг

названих основних індикаторів для визначення рівня забезпечення зовнішньоекономічної безпеки.

Стан зовнішньоекономічної безпеки демонструє наступна таблиця 14. 3.

Таблиця 14.3 Співставлення фактичних даних з кількісними параметрами порогових значень зовнішньоекономічної безпеки

Дана таблиця демонструє переважання небезпечної зони у зовнішньоеконмічній діяльності України. Такий стан зумовили такі фактори прямого впливу:

- випередження темпів зростання імпорту товарів та послуг над експортом, що є причиною збільшення від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі. За І півріччя 2008 р. обсяги імпорту товарів та послуг зросли на 52,9 %. одночас експорт-лише на 40,9 %, від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі зросло в 2,7 разу;

- зростання частки імпорту у співвідношенні до ВВП - з 53,5 % до 58,6 %. Показник погіршився, залишаючись у небезпечній зоні, що негативно впливає на безпеку у зовнішній торгівлі. Негативний фактор погіршується дисбалансом порівняно з часткою експорту у ВВП (непомітне зростання з 48,6 %до49,0 %), що зумовлює зростання частки негативного торгового сальдо до ВВП (з 4,9 % до 9,6%);

- відставання темпів збільшення експорту товарів і послуг від імпорту на 12,0 %, що зумовлено, передусім, збереженням високих темпів поставок імпортних товарів, у т. ч.у сфері паливно-енергетичних матеріалів (+43,9 %), обладнання (+40.5 %) та транспортних засобів (+80,5 %), що разом складають більше половини товарних поставок в Україну;

- зростання від'ємного сальдо поточного рахунка платі ясного балансу: за результатами І півріччя 2008 р. воно становило "мінус" 6,6 млрддол. США(-7,9 % до ВВП), а за відповідний період 2007 р.-"мінус" 1,7млрддол" США(-2,8%до ВВП). В цілому, за 6 місяців 2008 р. від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами збільшилося порівняно з відповідним періодом попереднього року у 2,5 разу. Цей негативний показник лише частково було компенсовано за рахунок зростання позитивного сальдо зовнішньої торгівлі послугами (у 1,4 разу);

- збереження сировинної орієнтованості експорту. Основу товарної структури експорту традиційно складали сировинні товари, передусім, продукція металургії, хімічної промисловості та мінеральні продукти. їх частка в експорті зросла на 2 в. п. до 65,1 %. При цьому спостерігався позитивний тренд зростання експорту продукції машинобудівної галузі, проте її частка в загальному експорті збільшилася тільки на 0,4 в. п. до 16,1 %.

Позитивними були такі фактори впливу:

- зростання обсягів експорту машинобудівної продукції в країни СНД (на 44.1 %), що зумовлено, поряд з високим інвестиційним і споживчим попитом на цю продукцію у країнах СНД, також зростанням вартості поставок механічних та електричних машин і устаткування (на 40,7 %), залізничних вагонів та запчастин до них (на 56,5 %). Експорт продукції машинобудування забезпечив приблизно 17 % приросту експортних поставок з України за цей період. При цьому слід зазначити, що обсяг експорту машинобудівного сектора (5.2 млрд дол. США) значно поступається обсягу експорту металургійної продукції (14,7 млрд дол. США).

Що стосується інтеграції країни у світову економіку, то, з одного боку, значна частка її експорту у світовій торгівлі дає змогу впливати на інші країни, а з іншого - проникнення іноземного капіталу в національну економіку посилює вплив на її економічний розвиток ззовні.

Україні в зовнішньоекономічній діяльності особливо слід ураховувати географічний фактор. Зокрема, факт надмірної її залежності від Росії, яка є домінуючим постачальником до України деяких стратегічних товарів, насамперед критичного Імпорту, та споживачем значних обсягів вітчизняної продукції слід вважати серйозною загрозою національній економічній безпеці. Те ж саме стосується і необхідності диверсифікації експорту та Імпорту. Висока концентрація торгівлі окремими товарами посилює залежність держави від зовнішнього впливу.

Необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності зумовлюється також значною питомою вагою в національній економіці державного сектора і недосконалістю відповідних ринкових механізмів. Державне регулювання повинно полягати у:

- розробці та реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності;

- ефективному використанні адміністративного, економічного і валютного Інструментарії в зовнішньоекономічної політики держави;

- розробці та реалізації щорічних програм розвитку зовнішньоекономічної діяльності України;

- розробці та реалізації Концепції зовнішньоекономічної безпеки України;

- удосконаленні Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

- оптимальному поєднанні державного протекціонізму з режимом вільної торгівлі;

- податковій підтримці вітчизняного товаровиробника;

- максимальному використанні вигідного географічного положення України щодо транзиту через її територію іноземних вантажів та енергоносіїв;

- удосконаленні митного валютного контролю;

- припиненні нелегального вивозу з України капіталу;

- вжитті ефективних заходів щодо повернення в Україну валютних коштів від реалізації експортної продукції;

- активному залученні іноземних інвестицій;

- удосконаленні методів управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуванням світового досвіду та національних економічних особливостей;

- дипломатичній та політичній підтримці зовнішньоекономічної діяльності;

- здійсненні правового захисту зовнішньоекономічної діяльності;

- забезпеченні у сфері зовнішньоекономічної діяльності гласності, стабільності й передбачуваності;

- створенні економічної системи, спільної із західноєвропейською, що сприятиме налагодженню ефективних зв'язків з розвиненими країнами;

- вдосконаленні статистики зовнішньоторговельних операцій та розробці української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням гармонізованої системи опису і кодування товарів;

- розвитку різних форм міжнародної економічної співпраці:

- створенні національної інформаційної системи для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів;

- забезпеченні позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу;

- підвищенні рівня освіти та якості підготовки кадрів для сфери зовнішньоекономічної діяльності.