Організація виробництва - Гриньова В.М. - Тема 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА

1.1. Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце в системі наук

На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Самостійним промисловим підприємством є виробнича одиниця, що має виробничо-адміністративну і господарську самостійність. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, який залишився в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. У зв'язку з гострою необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на перший план виступає організація виробничої діяльності підприємства як основа підвищення економічного потенціалу і безпеки України.

Організація виробництва — це функція управління підприємством, сутність якої полягає у координації ініціативної самостійної господарської діяльності суб'єктів підприємництва, спрямованої на організацію виробництва, купівлю товарів, надання послуг.

Об'єктами дисципліни "Організація виробництва" є підприємства і компанії базових галузей народного господарства, що випускають різні види продукції та надають різноманітні виробничі послуги. Окремі підходи і методи, розглянуті в курсі на прикладі організації виробництва найбільш складної галузі — машинобудування, можуть бути застосовані й у галузях, що виконують інші види послуг (інформаційні, фінансові, консалтингові, освітні та ін.).

Предметом курсу "Організація виробництва" є вивчення на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду основ теорії організації та проектування структур управління, прийняття організаційних рішень у рамках підвищення ефективності функціонування підприємств за різноманіття форм власності й господарювання, кількісних і якісних залежностей у виробництві продукції, що визначають оптимальне поєднання трудових і речовинних елементів сукупного виробничого процесу і шляхів його безперебійного та ритмічного протікання в умовах конкретного підприємства, виходячи з поставлених перед ним цілей і завдань. Цей курс формується на основі досвіду організації виробництва на вітчизняних і закордонних підприємствах.

Вивчення курсу "Організація виробництва" здійснюється методом діалектичного й історичного матеріалізму, що розглядає всі явища у виробничо-господарській діяльності підприємства як природно-історичний процес, який підпорядковується визначеним законам розвитку. Усі залежності виробничих процесів на підприємстві розглядаються в їх взаємозв'язку, у безперервному розвитку, русі, що дає змогу зрозуміти неминучість причин і закономірностей виникнення нових і удосконалення існуючих рішень, прийомів і методів організації виробництва. Метод діалектичного й історичного матеріалізму дає змогу розглядати організацію виробництва як безперервну творчу роботу з пошуку шляхів підвищення ефективності виробничого процесу на підприємстві, за безперервного підвищення рівня соціально-економічного розвитку підприємства.

Змістом курсу є вивчення основних чинників виробничої діяльності підприємства, тобто праці, знарядь праці, предметів праці, продукту праці; питань раціональної організації трудових процесів; шляхів найбільш ефективної реалізації досягнень у галузі створення й освоєння нової техніки і нових технологій; способів переміщення предметів праці у виробничому процесі; організації раціонального обслуговування основного виробництва в допоміжних цехах і складському господарстві; проблем підвищення ефективності капітальних вкладень на підприємстві, заміни старої техніки новою і впровадження автоматизованих систем управління; проблем підвищення якості продукції, що випускається, та її конкурентоспроможності, включаючи розробку систем управління якістю продукції; основних напрямків зниження витрат виробництва і зростання прибутковості підприємства.

Розробка рішень у рамках організації виробництва базуються на знаннях економічних, технічних та інженерних наук.

Завдання курсу — ефективне використання досягнень усієї сукупності методів економічних наук і технічних дисциплін у організації виробництва та управлінні ним.

Основи економічної теорії є вихідною базою, на якій будується вивчення закономірностей розвитку виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Економіка підприємства дає змогу вивчати закономірності розвитку підприємств базових галузей народного господарства, розкривати дію економічних законів, визначати шляхи і тенденції розвитку виробництва. Головні положення цих наук є теоретичною основою для побудови курсу "Організація виробництва" і визначають методи вирішення завдань, поставлених перед підприємствами в умовах конкретної галузі виробництва. Крім названих дисциплін, тісно пов'язані з цим курсом й інші економічні дисципліни; планування в організації, операційні системи менеджменту, економіка праці, статистика, маркетинг, виробничий облік, теорія економічного аналізу та інші, на основі яких розробляються заходи щодо поліпшення організації виробництва і підвищення його ефективності.

Технічні дисципліни (технологія машинобудування, основи моделювання й оптимізація управлінських рішень та ін.) вивчають закономірності розвитку й удосконалення властивостей і конструкцій предметів праці, знарядь і продуктів праці та способів їх виготовлення. Вони безпосередньо не пов'язані з організацією конкретного виробництва на підприємстві, однак є основою для інженерних питань організації діяльності підприємства.

Розробка питань організації виробництва нерідко вимагає виконання складних аналітичних розрахунків, на основі яких вибираються найкращі варіанти рішень в умовах певного підприємства. За допомогою математичних методів визначають оптимальні кількісні та якісні параметри виробництва.

Організація виробництва передбачає широке використання правової науки, що досліджує суб'єктивні чинники управління підприємством.