Організація виробництва - Гриньова В.М. - 10.2.7. Техніко-економічні показники ремонтної служби

Ремонт і технічне обслуговування технологічного устаткування на підприємствах виконують РМЦ і ремонтні служби цехів. Залежно від частки робіт, виконуваних виробничими цехами, РМЦ і цеховими ремонтними службами, виокремлюють три форми організації ремонту:

— централізовану;

— децентралізовану;

— змішану.

За централізованої форми всі види ремонту, а іноді й технічне обслуговування проводяться зусиллями РМЦ заводу. Така організація ремонту застосовується на невеликих підприємствах із сумарною ремонтною складністю устаткування 3000—5000 ремонтних одиниць. Це, як правило, заводи одиничного і дрібносерійного виробництва.

За децентралізованої форми всі види ремонтів і технічне обслуговування устаткування виконуються цеховими ремонтними базами (ЦРБ) під керівництвом механіків цехів. На цих базах відновлюються зношені деталі. Нові змінні запасні деталі виготовляються в РМЦ. Тут також можуть відновлюватися зношені деталі, що вимагають застосування спеціального технологічного оснащення й устаткування. В окремих випадках за спеціальною вказівкою головного механіка РМЦ проводить капітальний ремонт технологічного устаткування. Така організація ремонту властива підприємствам масового й великосе-рійного виробництва з більшою кількістю устаткування в кожному цеху (із сумарною складністю не менше 800—1000 ремонтних одиниць).

Змішана форма організації ремонтних робіт характеризується тим, що найбільш складні й трудомісткі роботи (капітальний ремонт, модернізація устаткування, виготовлення запасних частин і відновлення зношених деталей) проводять РМЦ, а технічне обслуговування, поточний, середній, позапланові ремонти — ЦРБ, комплексні бригади слюсарів, закріплені за ділянками. Під впливом науково-технічного прогресу, зі зростанням частки складного, прецизійного й автоматичного устаткування і з підвищенням вимог до якості продукції намітилася тенденція переходу від децентралізованої форми до змішаної. При переході середніх і великих підприємств на змішану форму організації ремонтних робіт доцільно концентрувати в РМЦ усі види робіт, виконувані в більших обсягах (середні й капітальні ремонти, виготовлення запасних частин та ін.).

Раціональна організація виконання ремонтних робіт дає змогу скоротити час простою устаткування в ремонті й підвищити коефіцієнт його використання. Скорочення часу простою досягається за рахунок:

— зниження трудомісткості ремонту за умов упровадження прогресивної технології та форм організації робіт, комплексної механізації й автоматизації процесів;

— зниження ремонтної складності устаткування під час його модернізації;

— комплексної та матеріальної підготовки ремонтних робіт;

— розширення фронту робіт за кожним об'єктом і збільшення змінності під час виконання робіт наскрізними бригадами;

— спеціалізації робочих місць;

— упровадження вузлового й послідовно-вузлового методів ремонту;

— організації виконання ремонтів у неробочі дні та зміни.

За вузлового методу вузли, що підлягають ремонту, знімаються й замінюються запасними (новими або відремонтованими заздалегідь). За послідовно-вузлового методу вузли ремонтуються не всі одночасно, а послідовно під час перерв у роботі верстата.

10.2.7. Техніко-економічні показники ремонтної служби

Під час аналізу й оцінки роботи ремонтної служби використовуються такі техніко-економічні показники:

— час простою устаткування в ремонті, що припадає на одну ремонтну одиницю. Цей показник визначається діленням сумарного простою устаткування в ремонті на кількість ремонтних одиниць устаткування, що підлягає ремонту в певному плановому періоді. Необхідно домагатися максимального скорочення цього часу;

— кількість ремонтних одиниць установленого устаткування, яка припадає на одного ремонтника. Вона характеризує продуктивність праці ремонтників, що повинна постійно збільшуватися;

— собівартість ремонту однієї ремонтної одиниці, зумовлена діленням усіх видатків (включаючи накладні) з ремонту протягом певного часу (наприклад, протягом року) на кількість ремонтних одиниць устаткування, ремонтованого за цей самий плановий період. Необхідно прагнути до максимального зниження цього показника;

— оборотність парку запасних деталей, що дорівнює відношенню вартості витрачених запасних деталей до середнього залишку їх у коморах. Цей показник повинен бути максимально більшим;

— кількість аварій, поломок і позапланових ремонтів на одиницю устаткування, що характеризує ефективність системи МИР. Вона повинна бути мінімальною.

Між цими показниками є певна залежність. Скорочення часу простою устаткування в ремонті, що припадає на одну ремонтну одиницю, приводить до збільшення числа ремонтних одиниць установленого устаткування, що припадає на одного ремонтника, тому що той самий обсяг ремонтних робіт ири скороченні часу на нього може бути виконаний меншою кількістю робітників. Це зумовлює зниження собівартості ремонту однієї ремонтної одиниці. Поліпшення перших трьох показників досягається за допомогою більш ефективної організації ремонтних робіт і ремонтного господарства, що приводить до поліпшення четвертого показника. Аналіз усіх показників проводиться в порівнянні з показниками, досягнутими на спеціалізованих ремонтних підприємствах.