Організація і методика економічного аналізу - Косова Т.Д. - 3.3. Аналіз валового прибутку підприємства

Факторна модель валового прибутку (ВП) має вигляд:

ВП = Д_ч - С_р = Д_р - ПДВ - А - В - С_р, (3.1)

де Д_р - дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Д_ч - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

С_р - собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); ПДВ - податок на додану вартість; А - акцизний збір;

В - інші вирахування з доходу (надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У табл. 3.1 наведено аналіз формування і динаміку валового прибутку підприємства ЗАТ "Продмаш" (додаток Б).

Валовий прибуток у звітному році становить 1251 тис. грн., що на 86 тис. грн. менше рівня минулого року (93,57%). Це обумовлено як скороченням чистого доходу від реалізації продукції (76,86% рівня минулого року), так і собівартості (73,22%).

Таблиця 3.1

Аналіз формування і динаміки валового прибутку ЗАТ "Продмаш"

Модель (3.1) є адитивною, тому для факторного аналізу використаємо спосіб абсолютних різниць.

А ВП = А Д_р - А ПДВ - А А - А В - А С_р. (3.2)

У табл. 3.2 наведено методику факторного аналізу та її реалізацію для ЗАТ "Продмаш".

Таблиця 3.2

Методика факторного аналізу валового прибутку та її реалізація для ЗАТ "Продмаш"

Основний негативний вплив на скорочення валового прибутку мало зменшення доходу від реалізації продукції на 2451 тис. грн. Позитивно вплинули на динаміку валового прибутку скорочення собівартості реалізації продукції (1646 тис. грн.), ПДВ (320 тис. грн.), інших вирахувань із доходу (399 тис. грн.).

Для аналізу впливу факторів операційної діяльності на валовий прибуток підприємства можна використати такий алгоритм:

ВП К ⁽Н₀₍). С₀^.у_МЗМ^⁾ Вуш^ст^ ^(3.3)

де ВП - валовий прибуток, грн.;

К - кількість реалізованої продукції (шт. або інші натуральні одиниці);

Цод. - оптова ціна одиниці продукції, грн./од.; С₀д._ум.зм. - умовно змінні витрати на одиницю продукції, грн./од.

Модель (3.4) є змішаною. Для розрахунку впливу факторів на валовий прибуток слід використати спосіб ланцюгових підстановок.

3.4. Аналіз беззбитковості підприємства

Аналіз беззбитковості підприємства зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (за стабільних умовно постійних витрат), за якого підприємство може, з одного боку, забезпечити беззбиткову операційну діяльність у плановому періоді, з іншого - створити умови для самофінансування підприємства.

Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції, за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим витратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою "порогового" прибутку чи точкою рівноваги.

Складовим елементом аналізу точки беззбитковості є розрахунок суми покриття (маржинального прибутку). Маржинальний прибуток (МІГ) - це показник, який характеризує частину виручки, що спрямовується на заміщення умовно постійних витрат і формування валового прибутку:

МП = ВП + В_ум._тст, (3.4)

де ВП - валовий прибуток підприємства;

Ву_М.пост.- умовно постійні витрати підприємства. Маржинальний прибуток (МП) також дорівнює різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно змінними витратами:

_МР = _ВР -В_ум._зм. (3.5)

де BP - виручка від реалізації продукції;

Вум.зм.- умовно змінні витрати підприємства. Система розрахунку суми покриття, яка ґрунтується на простому розподілі витрат на постійні та змінні, визначається системою <<direct - costing". Суму покриття можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. В останньому випадку це різниця між оптовою ціною Щоб) ^та умовно змінними витратами на виробництво одиниці продукції (С_одумзм).

МП_од. =Ц₀д. ^- С_одумзм.^{, (3.6)}

де МІ7_ой - маржинальний дохід на одиницю продукції, грн./од. Проведемо заміну факторів у формулі (3.3), отримаємо

ВП=К*МП_од. - В_ум._пост.. (3.7)

Основним недоліком системи простого директ-костингу є те, що за її використання сукупні постійні витрати враховуються без розподілу в розрізі окремих їх видів, груп продукції, центрів затрат, структурних підрозділів тощо. У разі виробництва багатьох видів продукції та наявності кількох центрів затрат такий підхід не дає можливості об'єктивно оцінити ефективність виробництва окремих видів продукції.

Першим етапом розрахунку суми покриття є правильний розподіл усіх витрат підприємства (чи витрат на виробництво певного виду продукції) на постійні та змінні.

До умовно змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До умовно змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо та енергію, оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції, та ряд інших витрат.

Умовно постійні - це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням й управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Поряд із витратами, які одразу можна віднести до постійних чи змінних, є види витрат, які частково належать до постійних, частково - до змінних. Це такі загальновиробничі витрати: витрати на управління виробництвом (заробітна плата апарату управління цехами, виробничі відрядження тощо); амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання виробничих приміщень та ряд інших.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичного обсягу виробництва (потужності) звітного (чи планового) періоду.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних витрат, у т. ч. загально-виробничих, установлюються підприємством.

Наступним етапом розрахунку точки беззбитковості є визначення показника покриття (І7"):

" , змінні витрати

П= 1--^-_:--. (3.8)

чиста виручка від реалізації ^/

Виручка від реалізації в точці беззбитковості розраховується як відношення між величиною постійних витрат та показником покриття:

ВР Ву_МПОСт.ІТІ_п^{. (3.9)}

Для визначення обсягу реалізації у натуральному вигляді, який забезпечить беззбитковість, здійснюють такі розрахунки, припустивши, що у формулі (3.6) ВП = 0:

⁰ К ⁽Цод. Сод.ум.зм^ Ву_Мпост.

К ЬЛТ1₀д. Ву_МПОСт.

К = В_ум._пост./МП_од. (3.10)

Обсяг реалізованої продукції у натуральному виразі у точці беззбитковості дорівнює відношенню умовно постійних витрат і маржинального доходу на одиницю продукції.