Основи економіки та організації підприємництва - Тирпак І.В. - 7.3. Основні напрямки фінансового менеджменту підприємства

Розглядаючи основні напрямки фінансового менеджменту підприємства, слід виходити з того, що управління фінансами передбачає поглиблене знання власних проблем підприємства

(вироблювана продукція, технологічні можливості, витрати виробництва, рентабельність тощо) та напрямки впливу на підприємство процентної політики, податків, дивідендів та інших форм впливу фінансових ринкових регуляторів.

Фінансовий менеджмент передбачає розроблення фінансової стратегії, вирішення поточних проблем на основі аналізу фінансової звітності та прогнозування доходів від підприємницької діяльності. Головною детермінантою фінансового менеджменту є зміни структури активів і пасивів, залежно від яких вибираються відповідно інвестиційні рішення і джерела їх фінансування.

Вони доповнюються питаннями управління оборотним капіталом, аналізом стану дебіторської заборгованості, управління тимчасово вільними коштами та іншими питаннями, пов'язаними з рухом фінансів - плануванням, прогнозуванням фінансової діяльності. Крім того, фінансове середовище вирізняється підвищеною рухливістю, внаслідок чого виникає необхідність урахування фактора часу, застосування методу оцінки грошових потоків з поправкою на час.

Зокрема, майбутня вартість (ІФ) (ціна) певної кількості сьогоднішніх коштів, що приносять процент (7) протягом певних періодів (я), може бути розрахована за такою формулою 27:

Справжня вартість(ЛЇО - це сьогоднішня вартість майбутніх платежів, отримання яких можливе за певної ставки процента /протягом я періодів (формула 28):

Важливим напрямком фінансового менеджменту виступає фінансовий план, який відображає у грошовій формі всю виробничо-господарську діяльність фірми. Головні задачі планування коштів є наступними:

1. Забезпечення підприємства фінансовими ресурсами необхідними для його виробничо-господарської діяльності.

2. Зниження витрат виробництва та обігу і збільшення на цій основі нагромаджень власних обігових коштів.

3. Економічно доцільне використання грошей для фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціального розвитку.

4. Вияв і мобілізація резервів фірми з метою підвищення рентабельності.

5. Встановлення оптимальних для підприємства фінансових відносин із державним бюджетом, банківськими закладами, податковою адміністрацією та іншими закладами і фондами.

Основними фінансовими показниками є доходи підприємства від реалізації, платежі до державного бюджету, позабюджетні фонди та загальна сума прибутку.

Формою фінансового плану є баланс доходів і витрат, що складається з таких взаємопов'язаних розділів:

- доходи й надходження коштів;

- витрати й відрахування коштів;

- кредитні взаємовідносини;

- відносини з державним бюджетом;

- відносини з засновниками та акціонерами.

Плануючи витрати, слід виходити з їхньої класифікації, зокрема з найпоширенішого поділу витрат на прямі та опосередковані, постійні та змінні. Для підприємства великого значення набуває не стільки загальна величина втрат, скільки середні витрати на випуск одиниці продукції. За рахунок постійних витрат вони мають тенденцію до зниження зі зростанням обсягів виробництва.

Довгострокові витрати стають визначальними і для витрат короткотермінового періоду: передусім ухвалюється рішення про обсяги та номенклатуру виробництва, розміри інвестицій, після чого постійні витрати короткострокового періоду стають чітко визначеними.

Розраховуючи рентабельність і вирішуючи фінансові питання, слід пам'ятати про поділ прибутку на валовий, чистий, а останнього - за кінцевим призначенням (особисті доходи, дивіденди, інвестиції тощо).

З плануванням прибутку тісно пов'язане касове планування - процес оцінювання всіх джерел надходжень і витрат наявних коштів протягом певного періоду. Головним завданням за гасового планування є визначення мінімального розміру оборотного капіталу, необхідного для перетворення готівки в товарні запаси, потім у дебіторську заборгованість і, нарешті, знов у готівку.

У підприємництві оборотним капіталом вважається перевищення мобільних коштів (поточних активів) над короткостроковими зобов'язаннями. Збалансованість оборотного капіталу дає змогу своєчасно здійснювати розрахунки за матеріали та робочу силу, витрати, пов'язані з виробничою та збутовою діяльністю, користуватися міцною кредитною репутацією. Найточніше потреба в обігових коштах обчислюється, виходячи з аналізу витрат на 100 грошових одиниць з обороту з урахуванням умов платежу. Остаточний розрахунок потреби в обігових коштах проводиться за формулою 29:

Визначення потреби в обігових коштах стає базою для прогнозування надходжень і витрат готівки через складання касового бюджету. Останній відбиває передбачені надходження готівки та її використання, а також потребу в кредитах чи можливе отримання надлишків готівки. Фактичні надходження і платежі відрізняються від передбачених у касовому бюджеті, що може бути викликано зміною умов збуту чи виробництва, а також недостатнім контролем за рухом наявних коштів. Для збереження оборотного капіталу можливі такі стабілізаційні заходи:

o скорочення прямих змінних витрат,

o посилення інкасації рахунків дебіторів;

o тимчасова відмова від значних витрат;

o скорочення товарних запасів;

o зміна виробничих і комерційних планів;

o використання можливостей відстрочення погашення кредитів.

Звісна річ, ситуація не буде загрозливою, якщо на підприємстві створено спеціальний фонд і резерв. У фондах готівкові кошти акумулюються, а в резервах (вартісному, від прибутку та резерві зобов'язань) найчастіше складають фіксовану суму.

У загальному вигляді цикл обігу грошей має такий вигляд (схема 1).

Схема 1. Цикл обігу грошей

Якщо на підприємстві виникають значні фонди, їх доцільно інвестувати через кредитування, прямі витрати грошей, купівлю цінних паперів і, головним чином, спрямувавши їх на підтримку й розширення основного капіталу. Більшість витрат, пов'язаних з основними фондами, чітко поділяються на категорії, які відносять або до капітальних витрат, або до звичайних виробничих витрат.

Підприємець повинен знати, що для запобігання непотрібним капітальним витратам треба систематично розглядати питання оновлення засобів виробництва, складати бюджет капітальних витрат. Доцільно вибирати ті капіталовкладення, що є найбільш рентабельними.

Аналізуючи фінансові показники - баланс, прибуток і фінансово-економічну діяльність, доцільно зіставити дані за

певні періоди через порівняння абсолютних даних, порівняння процентної зміни абсолютних показників та індексацію. Наприклад, зіставлення одержаних даних за активом і пасивом дає змогу зробити певні висновки про стан із ліквідністю за порівняння мобільних засобів із короткостроковими заборгованостями.

Серед показників фінансово-економічної діяльності підприємства найважливішими є ті, що відображають платоспроможність підприємства та його фінансову незалежність. До них належать коефіцієнти: покриття, ліквідності, автономії, маневрування, покриття короткострокових боргів та ін.

Для аналізу прибутку насамперед використовуються показники рентабельності капіталу та рентабельності окремих видів діяльності, продукції або послуг. Крім того, можливе використання деяких інших показників- продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаломісткості тощо.

Наведений перелік коефіцієнтів і показників може бути доповнений відповідно до завдань аналізу. Головне при цьому - підпорядкування проведеного аналізу цілям фінансового менеджменту підприємства, використання отриманих даних для знайдення найефективніших напрямків підприємницької діяльності фірми.